Про деякі забобони, пов'язані із святкуванням Нового року
Тема ця невдячна тому, бо що б ми не написали, завжди знайдуться незадоволені такою порадою: скажіть людям, що християнин має зустріти наступаючий рік не за святковим столом і телевізором, не у шинку чи на корпоративній вечірці і т. д., – і вас неодмінно звинуватять у мракобіссі та відсталості. А також у бездушші: мовляв, у нас зараз і так мало приводів для радості, а тут ще і новорічних свят хочуть позбавити.
Але якщо ви ударитеся в іншу крайність і почнете стверджувати, що у святкуванні Нового року (тобто в мирському його варіанті – з шампанським, олів'є, переглядом святкових програм на ТБ і т. д.) немає нічого поганого, то одразу ж почуєте звинувачення у змирщенні духовенства, зайвому лібералізмі, потуранні пристрастям світу цього і, можливо, навіть зраді Православ'ю.
Саме тому, роблячи матеріал про деякі аспекти святкування християнами Нового року, я вирішив не давати від себе жодних порад, а звернутися до думки великого святителя та вчителя Церкви Іоанна Златоуста. Думку, яку він висловив у своєму слові «На Новий рік».
Думка ця є цінною для нас не лише тим, що її висловив незаперечний авторитет Церкви, але ще й тим, що, як виявилося, люди з минулого (III-IV ст. н. е.), за суттю своєю, були такими ж людьми, як і ми (хоча я особисто не впевнений, що Новий рік вони святкували в ніч з 31 грудня на 1 січня). Тобто як і ми, вони стикалися з загальнолюдськими проблемами, хворіли загальнолюдськими хворобами, вірили забобонам, які характерні і для нашого часу. Наприклад, вірили в те, що як зустрінеш Новий рік, так його і проведеш і т. д.
В тому числі і християни тих далеких часів мало чим відрізнялися він нас – сучасних християн (принаймні тих, хто номінально іменує себе православним християнином). Так само, як і більшість наших співгромадян, більшість жителів Константинополя були лише номінальними, тобто на словах, християнами, а насправді не поспішали жити за заповідями Євангелія і т. д.
Зрештою, нехай кожен сам зробить для себе висновки щодо прочитаного. І в першу чергу зверне увагу на абсурдність деяких забобонів, пов'язаних із святкуванням Нового року.
Св. Іоанн Златоуст «Слово на Новий рік» (фрагменти)
Диявольські всенічні гуляння, жарти, лайливі вигуки, нічні танці та кумедні забави, що відбуваються сьогодні, гірше за всякого неприятеля заполонили наше місто; і тоді, як повинно було б засмучуватись, плакати, соромитись, як тим, що згрішили, так і тим, що не згрішили, одним дивлячись на свої гріхи, а іншим дивлячись на свавілля братій, наше місто веселиться, красується та увінчується; площа, як розкішна жінка, що полюбляє красиве вбрання, сьогодні дбайливо прикрашається, зодягаючи золоті та дорогоцінні одежі, взуття та інше таке подібне; всякий майстровий, виставляючи на показ свої роботи, намагається перевершити свого товариша. Таке змагання, хоча показує дитячий розум і душу нездатну до великих і піднесених помислів, але не надто великий, тягне за собою шкоду: є тільки якесь безрозсудне завзяття, що накликає на змагальників осміювання...
Але, як я вище сказав, таке змагання заслуговує на невеликий осуд; а більше за все є прикрими змагання, які відбуваються сьогодні у гостиницях і сповнені розпусти і великого нечестя: нечестя тому, що ті, хто займаються ними, помічають дні, гадають і думають, що якщо перший день цього місяця вони проведуть у задоволенні й веселощах, то й весь рік буде те ж; а розпуста тому, що на самому світанку і жінки і чоловіки, наповнивши стакани і чаші вином, напиваються з великою непомірністю. Це незгідно з нашим любомудрієм, чи самі ви робите це, чи дозволяєте робити іншим, слугам, або друзям, або сусідам. Невже ви не чули слів Павла: «Ви вважаєте пильно на дні та на місяці, і на пори та роки. Я боюся за вас, чи не дармо я працював коло вас?» (Гал. 4:10, 11).
Вкрай безрозумно за одним щасливим днем очікувати того ж на весь рік; і не тільки від безрозумності, але й від диявольського впливу походить та думка, ніби у справах нашого життя потрібно покладатися не на власну ревність і діяльність, а на денні обертання часу. Щасливий для тебе буде рік не тоді, як ти будеш пиячити першого дня, але якщо і в перший і в кожен день робитимеш вгодне Богові. День буває худий або добрий не за своєю природою, – тому що день від дня нічим не різниться, але – за нашим усердям і безтурботністю. Якщо ти скоїв добро, то день для тебе добрий, а якщо ти згрішив, то – худий і нерозлучний з покаранням. Якщо ти будеш так міркувати і так налаштовувати себе, звершуючи кожен день молитви і милості, то весь рік для тебе буде щасливий, а якщо ти, не піклуючись про чесноти, чекатимеш радощів для душі своєї від початку місяців і лічення днів, то не буде тобі нічого доброго. Диявол, знаючи це і намагаючись відхилити нас від подвигів чесноти і подавивши душевну ревність, навчив людей щастя і нещастя приписувати дням. Хто переконаний, що є дні щасливі і нещасні, той у нещасний день не буде займатися добрими справами, вважаючи, що вся його праця залишиться даремною і некорисною через фатальні властивості дня; так само і в щасливий день не займеться тими справами, думаючи, що його недбальство анітрохи не зашкодить йому, через гарну властивість самого дня, і таким чином він у тому і в іншому випадку втрачатиме своє спасіння, і, вважаючи труди свої то непотрібними, то зайвими, проводитиме життя бездіяльне і порочне. Знаючи це, ми повинні уникати підступів диявола, виганяти з душі таке переконання, не спостерігати днів і не нехтувати одним днем та не прив'язуватися до іншого. Лукавий демон ухитряється проти нас таким чином не тільки для того, щоб втягти нас у недбальство, але щоб і оббрехати і створення Божі, і залучити душі у недбальство і разом у нечестя. Ми повинні віддалятися від цього, і ясно знати, що немає зла, окрім одного гріха, і немає добра, крім однієї чесноти і догоджання Богові в усьому. Радість буває не від пияцтва, але від духовної молитви, не від вина, а від повчального слова. Вино виробляє бурю, а слово – тишу; вино спричиняє шум, а слово припиняє бентеження; вино затьмарює розум, а слово просвітлює і затьмарений; вино вселяє скорботи, яких не було, а слово відганяє і ті, які були. Ніщо звичайно так не веде до спокою і радості, як правила любомудрія – зневажати теперішнє, прагнути до майбутнього, не вважати ніщо людське постійним – ані багатство, ані владу, ані почесті, ані покровительство. Якщо ти навчився так мудрувати, то не терзатиме тебе заздрість, коли побачиш багатого, і коли впадеш в бідність, не принизишся від бідності; таким чином будеш в змозі постійно святкувати. Християнину властиво святкувати не у відомі місяці, не в перший день місяця, не в недільні дні, але все життя проводити у пристойному йому святкуванні. Яке ж пристойне йому святкування? Про це слухаємо Павла, який каже: «Тому святкуймо не в давній розчині, ані в розчині злоби й лукавства, але в опрісноках чистости та правди» (1 Кор. 5:8).
Отже, якщо в тебе чиста совість, то ти маєш постійний празник, живлячись добрими надіями і втішаючись сподіванням майбутніх благ; якщо ж ти неспокійний у душі та винний у багатьох гріхах, то і при тисячах празників і торжеств ти почуватимеш себе не краще за тих, що плачуть. Яка мені користь від світлого дня, коли моя душа затьмарена докорами сумління? Отже, якщо ти хочеш отримати користь і від початків нових місяців, то роби так: по закінченні року подякуй Владиці, що Він зберіг тебе до цієї межі років; засмутись своїм серцем, обчисли час твого життя, і скажи сам собі; дні біжать і проходять: роки закінчуються; багато шляху нашого ми вже звершили; а що ми зробили доброго? Невже підемо звідси без усього, безо всякої чесноти?.. Поклич бідного, учасником твоєї трапези зроби Христа!
Спостерігати дні незгідно з християнським любомудрієм, але це – справа язичницької омани. Помічати дні, знаходити в них особливе задоволення, запалювати на площі світильники, плести вінки, є справа дитячої нетямущості; а ти вже вийшов з цієї немочі, досяг мужеського віку і вписаний у громадянство небесне; не освітлюй же площі чуттєвим вогнем, але осявай розум свій світлом духовним! «Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Мф. 5:16).
Творіння св. Івана Златоуста. Том 1. Книга друга. Санкт-Петербург. Видання Санкт-Петербурзької духовної Академії. 1898 р.
0
0
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку, щоб повідомити про це редакцію.
Читайте також
Бідний Лазар: найкращий засіб порятунку від пекла
02 Листопада 17:12
Що не досказно у притчі про сіяча
26 Жовтня 17:00
«У гоніннях ми складаємо іспит нашої віри Христу»
26 Жовтня 16:22
Про анафему взагалі та анафему меру Черкас зокрема
26 Жовтня 09:41
Безмозкі люди ближче до Бога, ніж безсердечні
24 Жовтня 22:40
Зона – це світ померлого Бога
19 Жовтня 13:04