Чути серцем: у Києві пройшов зимовий духовно-освітній форум глухих людей

3-4 грудня з благословення Предстоятеля УПЦ Митрополита Київського і всієї України Онуфрія у Києві відбувся Всеукраїнський зимовий духовно-освітній форум глухих людей. Його організаторами виступили Вознесенська єпархія УПЦ і недільна школа для глухих людей «Чути серцем» при духовно-просвітницькому центрі Кафедрального собору УПЦ. На форумі попрацював і журналіст СПЖ.

Форум проходив у стінах Київських духовних шкіл. Він зібрав з усієї України представників від православних громад глухих, місіонерів-сурдоперекладачів, священиків і волонтерів, які ведуть свою діяльність серед людей з вадами слуху. Детальніше про це розповіла Анна Блощинська, співорганізатор цього зібрання, викладач жестової мови КДАіС.

«Такий форум у нас проводиться вже вдруге. Мета – спрямувати як сурдоперекладачів, так і глухих, у якому напрямку працювати, щоб глибше пізнати християнські істини. У себе в громадах вони не тільки проводять служби з сурдоперекладом, але вже хочуть поглиблено вивчати Євангеліє. Ці та інші побажання громад ми зібрали і, виходячи з цього, склали програму форуму. Передбачено також і заняття з надання духовно-психологічної допомоги нечуючим. У Київській духовній академії готуються місіонери, які володіють жестовою мовою, для роботи в церкві з нечуючою аудиторією. Вивчається не просто жестова мова, але й які можна використовувати методи для роботи з глухими людьми, як організувати громаду, дозвілля, вивчають ще й психологію глухих. І що дуже важливо, – наголосила Анна Андріївна, – сурдоперекладач повинен бути сам воцерковлений, інакше він просто не зрозуміє, про що йде мова. Служба проводиться церковнослов'янською, тому сурдоперекладач повинен знати, як адаптувати з церковнослов'янської на російську мову, або з церковнослов'янської на українську мову. Це в залежності від регіону. І перекладач повинен бути воцерковлений. Це головна складова».

Почали з молебню з сурдоперекладом в Академічному храмі Різдва Пресвятої Богородиці. Після спільної молитви перед початком роботи до присутніх звернувся головний організатор заходу, правлячий архієрей Вознесенської єпархії УПЦ, єпископ Вознесенський і Первомайський Олексій.

Він подякував за сприяння в організації форуму керівництву Київської духовної академії та підкреслив, що основною метою цього зібрання є популяризація місіонерства серед глухих, а також духовне просвітництво нечуючих. Тут для таких людей, за словами владики, буде спільно вироблятися концепція катехізму, тому що духовне життя – це життя з Богом. Для опіки нечуючих потрібні і священики. На сьогоднішній день таких пастирів готують Київські духовні школи. «Проблем і питань для обговорення буде чимало, в тому числі, будемо говорити і про плани на майбутнє. Я впевнений, – сказав Його Преосвященство, – що з Божою допомогою ми успішно впораємося з тими завданнями, які поставлені перед цим форумом, щоб кожен його учасник обов'язково знайшов відповіді на свої питання».

Цікавою була катехізаторська лекція єпископа Бородянського Варсонофія «Про Євангеліє». Для нечуючих учасників форуму вона, як і інші виступи, супроводжувалася сурдоперекладом. Преосвященніший владика зазначив, зокрема, що Священні книги Нового Завіту прийнято розділяти на законодавчі (Четвероєвангеліє), історичні (Діяння апостолів), навчальні (сім соборних послань та чотирнадцять послань апостола Павла) і пророчі: Апокаліпсис, або Одкровення святого Іоанна Богослова.

Неосвічені, ставлячи владиці запитання, дізналися, зокрема, і про те, що Євангеліє від Матвія було написано  єврейською мовою і звернено переважно до євреїв. А в Євангелії від Луки більшу увагу звернено на те, що Спаситель прийшов у світ не тільки для іудеїв, але і заради язичників, тобто Христос є Спасителем усіх людей. А ще Його Преосвященство порадив, з чого слід починати вивчення Євангелія, щоб занурюватися у нього все глибше і глибше:

– Євангеліє вивчається насамперед життям за Євангелієм, тобто потрібно прагнути жити за ним, зв'язати його з тим життям, яким ми всі живемо. Прочитав якийсь епізод з Євангелія – подивися на нього, як у дзеркало: а в тебе в житті так, чи якось інакше? Господь говорить ось це і ось це, а чи знаходять його слова хоч якесь відображення у твоєму житті? Чи змінює твоє життя Євангеліє?

Своєрідним доповненням до сказаного стала репліка одного з волонтерів Іонинського монастиря, звернена до аудиторії:

– Потрібно розуміти зміст прочитаного. Є недільні школи при храмах, є катехизаторські курси, і їх потрібно відвідувати, приділяти Євангелію максимальну увагу. Ми у себе в Іонинському монастирі вже 4 роки проводимо такі курси і для тих, хто чує, і для нечуючих. Тому що з розуміння Євангелія з'являється і розуміння сенсу молитви. Нехай ви під час богослужіння не зрозумієте всіх слів, але ви зрозумієте зміст Літургії. Потрібна повна залученість у Літургію – чуттєва, розумова і духовна.

Наступним кроком «до людей тиші» була лекція архімандрита Віктора (Коцаби) про значення Євхаристії у житті людини. Серед основних тез виступу священика: Євхаристія – є Таїнство, у якому віруючому під виглядом хліба і вина подається істинне Тіло і істинна Кров Господа нашого Іісуса Христа; спочатку Євхаристія була трапезою, що супроводжувалася читанням святого Письма, співом псалмів, проповіддю і молитвою, і дуже часто вона тривала всю ніч; згідно з православним віровченням, Євхаристія дає можливість віруючому з'єднатися з Богом у Христі, а регулярне причастя необхідне людині для спасіння душі.

Цей виступ викликав не тільки жвавий інтерес, але й чимало питань. Так, одна з учасниць форуму запитала отця Віктора, чи можна під час посту православній людині, яка захворіла, не дотримуватися встановлених правил? Священик відповів так: «У цьому випадку Церква допускає під час посту послаблення для хворого, організм якого повинен боротися з хворобою. Але ця людина не повинна сама собі це встановлювати, а обов'язково потрібно отримати на це послаблення благословення свого духівника або священика».

Під час перерви автор цих рядків розглядав запропоновану літературу та навчальні посібники для слабочуючих, зокрема, відеоуроки з жестової мови та відповідні книги для дорослих і дітей.

В цей же час учасники форуму фотографувалися, продовжували знайомитися, спілкувалися між собою. Було враження, що всі – і глухі, і перекладачі, і священнослужителі, і волонтери – були єдиним організмом, доповнюючи один одного. Перекладачі обговорювали, як розуміють і сприймають церковне життя, глухі – нюанси перекладу Богослужіння, адже у кожного сурдоперекладача своя «ступінь» воцерковлення. Священики говорили про проблеми, які виникають під час роботи з «особливою» паствою.

Серед учасників форуму було і кілька учнів Київської духовної семінарії. Журналіст СПЖ попросив висловитись одного з них. Тарас Шелельо – уродженець Закарпаття, навчається на останньому, 4 курсі семінарії. Прагне досконало оволодіти жестовою мовою. Мріє знайти хорошу дружину та стати гідним служителем Господа. А далі – його пряма мова:

«Користь форуму для нас,семінаристів, насамперед у тому, що ми набираємося досвіду, як майбутні священики. Тим більше, коли спілкуєшся з людьми, а тим більше з глухими. До них взагалі потрібен інший підхід, тому що у них інше світосприйняття. І я для себе дуже багато відкрив. В Андрія-Володимирському храмі Кафедрального собору майже щотижня, коли там збираються глухі, проводжу сурдопереклад богослужінь. Вони дуже уважно за тобою стежать і люблять виправляти, якщо щось, на їхній погляд, нечітко переклав. Все-таки я ще вчуся, і також на їхніх підказках, а не тільки на лекціях з жестової мови. Хотів би стати хорошим священиком, присвятити своє життя Богові, а ще служити глухим людям. В цьому я знайшов себе».

А сурдоперекладач житомирської православної громади глухих Наталія Смирнова служить таким людям вже багато років. Тут на форумі вона перекладає лекції і вважає, що підібралися саме ті теми, які виявилися актуальними для глухих: про секти, про сім'ю, про те, чим можна бути корисним для Церкви. Тут Наталія Євгенівна, як ніхто інший, бачить і зрушення, і проблеми, і виклики сучасного життя.

«Громади православних глухих почали в Україні з'являтися років 10 тому. І цей процес йде за наростаючою. Сьогодні, у Міжнародний день інвалідів, виповнюється якраз 4 роки з моменту створення нашої житомирської православної громади глухих. Вона налічує тільки постійних членів десь 20-25 осіб. У свято на служби у Хресто-Воздвиженському соборі більше людей приходить нечуючих. Нам дуже пощастило з духівником. Наш батюшка Григорій, у нього благословення окормляти нашу громаду. Він у нас випускник Київської духовної академії. Добре володіє жестовою мовою. Дуже освічена, дуже грамотна, цікава і великої душі людина. Багато в чому завдяки йому, зараз наша громада, якщо можна так сказати, вже на іншому етапі. Наші глухі розвиваються, вони підводять нас до того, щоб ми їх навчали більш глибокому розумінню богослужінь, церковних термінів, Літургії, молебнів, історії церкви. Тобто на сьогоднішній день виникла така необхідність – більш глибокої духовної освіти нечуючих, і цей форум виконав своє просвітницьке завдання».