Погляд церкви: Хелловін і хрестики-нулики

В романі Юлії Вознесенської «Паломництво Ланселота» є одна характерна сцена. Під час шахової партії Антихрист і його вірний поплічник Апостасій зачіпають тему суті людського життя.

На думку Апостасія, її, за великим рахунком, можна звести до гри в хрестики-нулики...

На своєму життєвому шляху людина всякий раз робить який-небудь моральний вибір. І в залежності від рішення на його аркуші життя з'являються або нулики, або хрестики. При цьому дуже часто люди не замислюються над тим, яка величезна відповідальність лягає на їхні плечі під час цієї гри. Оскільки їм здається, що вони грають на дрібниці, що багато з того, що вони роблять, є не більш ніж невинним жартом або витівкою.

У такому підході криється не лише глибока омана, але і страшна небезпека. Адже будь-який, навіть найменший гріх може погубити людину. Це як на війні. Однаково вбиває і пряме попадання важкого снаряда, і проникнення крихітного осколка гранати в серце.

Саме тому не можна допускати навіть найменшого загравання з силами, які бажають нашої вічної погибелі. Але сьогодні це відбувається повсюдно. Хелловін, під час якого зло намагаються подати як норму, як звичне і нешкідливе явище в житті кожного з нас, є лише вершиною айсберга. Проблема має набагато глибші корені. Варто лише озирнутися навколо. Магазини дитячих іграшок забиті коробками з монстрами. По телевізору демонструються мультфільми, в яких темні сили показані як цілком симпатичні персонажі, що мають цілком зрозумілі і близькі нам переживання. Продаються мільйонними тиражами книги, в яких оспівується культ чаклунства і магії.

Страшно, що головною аудиторією даної продукції стають діти. Однак ще страшніше те, що багато батьків не вбачають у цьому прямої загрози. На їх думку, наприклад, немає нічого поганого у веселому перевдяганні їхніх чад під час Хелловіна у привидів, вампірів і відьом. Або, щоб однозначно виділитися, костюми маніяків та вбивць.

Більшість батьків навіть не підозрюють, якими можуть бути наслідки такого, здавалося б, безневинного кроку. По-перше, у свідомості дитини стираються грані між правильним і неправильним. Як можна вважати зло злом, якщо його так оспівують і вважають цілком нормальним явищем, з яким ми можемо бути на короткій нозі? По-друге, таке розуміння може стати в подальшому прологом до більш серйозних дій. Адже якщо темрява настільки звична і нешкідлива, чому б повноцінно не піти далі тими шляхами, які вона пропонує? Шляхами, де проливається вже не штучна, а справжня кров, і де поклоніння силам зла знаходить вже не потайний, а явний обрис...

В даному контексті якнайсправедливішими є слова архієпископа Іоанна (Шаховського): «Найбільша поразка бісів – коли їх виявляють, зривають з них личину, якою вони прикриваються в світі. Далеко не всі усвідомлюють дії та прояви злих духів. А біси мають кознь: примушувати людей розуміти своє існування лише в "символічному" сенсі».

Митрополит АНТОНІЙ, керуючий справами Української Православної Церкви