Сектознавець Артем Григорян: «Свідкам Єгови пошук істини не потрібен»

8 жовтня з благословення Предстоятеля УПЦ, Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, спільно з місіонерським відділом Київської єпархії в галереї «Соборна» відбувся семінар «Православна місія серед свідків Єгови». Його провів колишній адепт цієї течії, тепер – відомий церковний апологет та сектознавець місіонерсько-апологетичного центру СТАВРОС Артем Григорян. Нашого гостя із Санкт-Петербурга слухав і журналіст СПЖ.



Не можна сказати, що в суботу вранці до початку семінару прийшло багато народу, але з усього було видно, що інтерес до порядку денного був у кожного свій. А в процесі роботи семінару людей тут ставало все більше і більше. Адже заявлена тема для УПЦ та її вірян вельми актуальна. Актуальною вона стала і для держави в цілому, оскільки сьогодні в Україні діє вже близько 200 тоталітарних сект. І одна з найнебезпечніших – свідки Єгови. Ця секта серйозно вкоренилася в нашому суспільстві, вільно себе почуває і продовжує збільшувати свій руйнівний вплив на свідомість і розум українців. Про те, як протистояти цьому, і розповідав Артем Григорян.

Його промова супроводжувалась показом слайдів на екрані в залі. Але особливий інтерес з боку тих, хто прийшов на зібрання, був пов'язаний з тим, що Артем Валерійович сам довгий час був «свідком Єгови». Як і чому він почав свій шлях до Православ'я? З якими труднощами зіткнувся, йдучи по ньому, і як їх долав? Чому сектанти слухають, але не чують, і чим насправді небезпечні свідки Єгови? Як правильно обговорювати спірні теми з адептами секти? Перелік цих та інших озвучених питань ведучому можна продовжити. Автору цих рядків вдалося поговорити з Артемом Григоряном під час першої перерви.

– В Україні нетрадиційних релігійних течій утворилося дуже багато. Ми в курсі ситуації і, насправді, в Росії в церковних колах і в колах сектознавчих ця проблема широко обговорюється. Ми дуже цим стурбовані. Особливо це відноситься до неохаризматичних, неоп’ятидесятницьких сект, які з'являються і у нас в Росії, але коріння мають українське, і саме тут знаходиться їхнє керівництво. Тому ця проблема серйозна і з нею треба щось робити. Мета мого приїзду – проінформувати небайдужих людей, яких ця проблематика цікавить, про феномен релігійності свідків Єгови і, звичайно, головне, як носіям цієї секти відкрити очі, як привести їх до прозріння. Самі адепти, звичайно, тут не з'являться. Ця зустріч для людей, які з ними спілкуються і хочуть допомогти людям, що потрапили під вплив цієї секти, вийти звідти.

За словами Артема, він з 11 років був в цій організації і пішов з неї у 25 років. Був у них 15 років, з яких 4 роки – в управлінському центрі свідків Єгови.

– Це був для мене дуже складний і довгий шлях, – згадує церковний апологет. – Секти, в тому числі і свідки Єгови, завжди зайняті, як на базарі, нав'язуванням свого товару, тобто поширенням свого вчення і вербуванням нових членів особливими засобами. Новачок завжди оточується підвищеною увагою, його свідомість активно перебудовують. У вербованого створюється відчуття, що саме на нього і чекали в секті. Я теж це відчув, коли мене ще хлопчиськом туди затягли. А на зібраннях спочатку не відпускають ні на хвилину, щоб не залишити тебе наодинці зі своїми думками і переживаннями.

– Свідки Єгови, – сказав далі Артем Григорян, – беруть тим, що люди закохуються в цей релігійний соціум, їм кажуть, що ви знаходитесь в духовному раю. Сектантська пропаганда звернена не до розуму або серця людини, не до вищих його спонукань, але до пристрастей, до підсвідомості. Я був у секті довгий час, пізнав її зсередини і побачив, що всі людські пристрасті і болячки, вони не зцілюються, а просто заганяються вглиб. І все там є – і подвійні стандарти, і несправедливість, і зрада, й інші негативні сторони. Саме тоді прийшло розуміння, що реальність, яку ти бачиш, і те, що тобі навіюють, не сходиться. Ну і другий важливий момент: я почав читати книги, написані колишніми свідками Єгови. Наприклад, є чудова книга «Криза сумління» Реймонда Франца. Це людина, яка була членом керівної ради свідків Єгови, він був майже все життя в цій організації і, вже будучи літнім, пішов звідти. Завдяки своєму високому становищу в цій організації, він мав доступ до багатьох секретних документів. Книга є справжнім одкровенням, вона відкриває очі заблудлим. До речі, в інтернеті можна легко знайти цю книгу в електронному вигляді.

А ще Артем Валерійович переконаний в тому, що православна церква повинна займатись місіонерством значно більшою мірою.

– І для цього, – говорить церковний апологет, – не треба великих грошей та грандіозних проектів. Необхідно активніше зайнятися створенням місіонерських парафіяльних громад, де люди вивчали б Святе Письмо, мали позабогослужбове спілкування, де обов'язково була б катехизація перед хрещенням, де було б духовне життя. Свідки Єгови сприймають церкву за карикатурою, за шаблоном. І церква повинна показати суспільству, чому вона вчить насправді і що ж таке істинне православ'я. Але без громади, без духовного опікування це неможливо. Тобто не можна привести людину до храму, залишити напроти іконостасу і сказати – ось тепер ти будеш православним. Такі громади місіонерські, відкриті до діалогу, у нас грають велику роль в прозрінні сектанта. Саме вони ставали початком ламання шаблонів, і люди бачили, що церква не зводиться до свічок і куполів. Такі громади або біблійні клуби, повірте, – безцінна підмога в місіонерській роботі.

Ще одним співрозмовником журналіста СПЖ став протоієрей Андрій Авдієнко, настоятель столичного храму Пресвятої Богородиці в Дарниці. Саме він запросив Артема Григоряна до нас в Україну для проведення цього семінару. Священик звернув увагу ще на один важливий факт.

– Сьогодні ведеться відеозйомка всього семінару, тож десь через тиждень ми розмістимо цей запис в інтернеті. Зокрема, його можна буде знайти на сайті галереї «Соборна». Що ж стосується сьогоднішнього семінару, можу сказати, що Українська Православна Церква не байдужа до долі тих людей, які ухилилися єрессю в сектантські рухи. Ці люди приходять до будинків, зупиняють людей на вулиці, кидають листи по поштових скриньках, і самі православні повинні бути готові відповідати на питання сектантів. Вони приходять і кажуть: «Ви знаєте молитву Отче Наш? Там є така фраза: "Да святиться ім'я твоє...". Про яке ім'я йде мова?» І багато хто з православних не знає, що відповісти. А вони кажуть: «Ми знаємо це ім'я – Єгова». І таким чином розводять людину. У Росії, наприклад, заборонено літературу свідків Єгови, бо вона несе деструкцію, руйнування, непослух владі. В нашій країні дуже важлива місія серед сектантів, про що, власне, і говоримо сьогодні на семінарі. Місіонер повинен розбиратись в Святому Писанні, повинен мати харизму та повинен бачити в сектанті не викривлену людину, а проекцію Христа. Тільки тоді місіонерство буде успішним. А ще ми завжди повинні розуміти, що тільки Господь може реально вивести людину з секти, і наші молитви та благословення – є запорука успіху в цій справі.

З української сторони у роботі семінару також брав участь архімандрит Хризостом, насельник Архангело-Михайлівського Звіринецького монастиря. Журналіст СПЖ попросив і його, як фахівця в галузі православної апологетики, поділитися своїми враженнями.

– Мої очікування від цього семінару виправдалися. Дуже цікава, а головне, корисна була інформація. Я, крім того, очолюю Київське відділення Всеукраїнського апологетичного центру в ім'я святителя Іоанна Златоуста. І ми тапкож боремося з цим злом. Але не всі священики приділяють цьому належну увагу. Втім, як і держава. Наприклад, на Заході законодавство вимагає тимчасового цензу існування для реєстрації на їх території новітніх релігійних культів. Їх спочатку уважно кілька років вивчають. У нас цього немає. У результаті безліч функціонерів неокультів перебираються звідти до нас, в Україну, де більш ліберальне законодавство, що дозволяє навіть отримувати пільги в оподаткуванні. А в тій же Німеччині школярам роздають листівки, де виділяють основні ознаки тоталітарних сект – замкнуте коло, відрив від зовнішнього світу, сектантський жаргон, почуття обраності та елітизм. Таким чином, діти хоч якось попереджаються. Церква у нас намагається працювати в цьому напрямку. Наприклад, в рамках апологетичного клубу, що діє при Звіринецькому монастирі, щовівторка проходить молебень про тих заблукалих, щоб Господь вивів їх своєю милістю, відкрив їм пізнання істини, щоб Святе Письмо для них стало богодухновенною книгою, а не набором послань лідерів їхньої організації. На жаль, в Україні по відношенню до сект держава займається потуранням. І навпаки – там, де потрібно було б захищати Українську Православну Церкву, під різними політгаслами православ'я притискають.

У перервах на чаювання присутні засипали священиків особистими питаннями та отримували на них вичерпні відповіді. А журналісту СПЖ вдалося ознайомитись з анкетами, які організатори семінару роздали перед початком всім присутнім і попросили заповнити.

Прохання виконали не всі, але серед тих, хто брав участь у семінарі, були богослов, священик, іконописець, медична сестра, юрист, але, в основному, люди, які спілкуються з сектантами в повсякденному житті.

На одну з присутніх звернув увагу журналіст СПЖ. Жінка зрілого віку сиділа в третьому ряду і, наче студентка, записувала те, про що говорив Артем Григорян. В перерві познайомились, фотографуватися відмовилась. Але про те, з якою метою прийшла сюди, говорила мало не плачучи. Киянка Лариса:

– У мене близькі родичі – свідки Єгови. З рік тому ввійшли в цю секту, почали ходити на їхні зібрання. Раніше були люди як люди, стосунки були чудові, а зараз... Хочуть від мене відмовитись, тому що не поділяю їх нового світогляду. Як ніби не від світу цього стали. Я сама православна віруюча, ходжу до храму у нас на Троєщині. Намагалася з ними говорити, переконувати, що їм мізки засмітили. Не розуміють, а тільки зляться. Інтернетом користуватися не вмію, там, звичайно, є про цих свідків Єгови. Про цей семінар та про галерею дізналася в храмі від нашого батюшки. Молюся за них, щоб Господь врозумив. А тут ось сиджу, слухаю, щось записую, вникаю... Виявляється, я спілкувалася зі своїми родичами зовсім не так, як треба. Дякую Артему, розповів все чітко і дохідливо, як потрібно спілкуватися і говорити з такими людьми. Ну, і дещо треба почитати з літератури, яку він порадив. Як кажуть, вік живи, вік учись...Я нещодавно бачила своїх родичів у нас на районі, стоять з якимись книгами на розкладці, людей закликають, спостерігала збоку. Тепер розумію навіщо...

Наочну демонстрацію цих намірів журналіст СПЖ побачив біля метро «Лук'янівська», повертаючись додому після семінару. Дві жінки привітно посміхнулися, побачивши мій інтерес до стенду з різними книгами та брошурами відповідного змісту. Почали випитувати, чи я знаю Біблію і те, як вона може допомогти в житті. Запропонували безкоштовно взяти і почитати книги. Автор цих рядків відмовлятися не став, щоб показати відвідувачам сайту СПЖ кілька примірників цієї «літератури».

       А ще наполегливо рекомендували відвідати їх «лук'янівське» зібрання у неділю, 9 жовтня, вручили запрошення та написали на ньому адресу.

Під час нетривалої бесіди вдалося дізнатись, чи багато таких зібрать проходить у Києві щонеділі. Виявилось, що у різних районах столиці їх налічується близько 80-ти, і в кожному беруть участь 100 та більше осіб. Адепти свідків Єгови за роботою... Мимоволі згадалися слова великого комбінатора Остапа Бендера: «Почому опіум для народу?»...

Під враженням після останньої зустрічі, закінчити цей фоторепортаж хотілося б витягом з виступу на семінарі Артема Григоряна.

– Проблема в тому, що до секти не приходять, до секти ПРИВОДЯТЬ шляхом обману, через приховування інформації та недобросовісну рекламу. Тобто, тут задіяна БРЕХНЯ. Якщо б людині говорили правду про те, що на неї чекає, то навряд чи хтось пішов би туди...Завдання проповідника тоталітарних сект полягає в тому, щоб затягнути людину до секти раніше, ніж вона що-небудь дізнається про цю організацію.