Думка церкви: не марнувати
За його словами, багато хто вважає, що це цілком реально, оскільки людина володіє вільною волею і набором певних моральних цінностей. Саме вони рухають нашими добрими вчинками, для яких не обов'язково мати в якості фундаменту віру в Творця. Адже головне – результат, конкретна добра справа. А чи буде вона пов'язана з вірою, чи ні, в принципі, не так вже й важливо.
В даному контексті важливо розуміти, що вчинення добрих справ не замикається виключно на якомусь зовнішньому акті. Подати милостиню, нагодувати голодного, допомогти бідному, провідати хворого – все це вкрай значуще і необхідне. Однак ще важливіше те, з яким серцем і настроєм робить це людина. Якщо вона робить благородні вчинки тільки для того, щоб покрасуватися, заслужити якомога більше похвал, потішити свою гординю, то ціна таких справ невисока. Це подібно до того, якби хтось вирішив дати голодуючому шматок хліба, поїденого черв'яками і цвіллю. В якості останніх дуже часто якраз і виступають наші пристрасті, марнославство, зарозумілість, людинодогідливість, гордість.
Зовсім інша ситуація складається, коли добро вчиняється з Богом і для Бога. Ось, що говорить сам Господь: «Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви» (Ів.15:5). Божа благодать відганяє пристрасті, і людина, здійснюючи добрий вчинок, не тільки допомагає ближнім, але і сама перетворюється. Їі серце робиться все більш і більш сприйнятливим до Божої любові. Більше того, вона, немов корабель, що загубився у безкрайньому океані після жорстокого шторму, починає впевненіше виходити на єдино правильний курс, здатний провести її крізь усі життєві рифи до бухти під назвою «Порятунок».
Давайте будемо чесними – Всемогутній Господь Сам здатний створити будь-яку добру справу. Навіть об'єднавши зусилля мешканців всієї нашої планети, ми не можемо зробити те, чого не забажає зробити Бог. Саме тому для Нього важлива не сама добра справа, її масштаби, а той стан серця, з яким людина творить добро. Про це ясно і чітко говорить і святитель Іоанн Златоуст: «Бог вимагає не достатку приношення, але багатства душевного розташування, яке виражається не мірою того, що подається, але щирістю того, хто подає».
Більш повно ця думка розкривається в словах преподобного Серафима Саровського: «Справжня мета життя нашого християнського – є стяжання Духа Святого Божого. Пост же, бдіння, молитва, милостиня і всілякі добрі справи, що здійснюються заради Христа, є дійсними засобами для стяжання Святого Духа Божого. Тому що лише добра справа, що робиться заради Христа, приносить плоди Духа Святого, все ж, що не заради Христа робиться, хоча і добре, мзди в житті майбутнього віку нам не представляє, та й у тутешньому житті благодаті Божої не дає. Ось чому Господь наш Іісус Христос сказав: "Хто не збирає зо мною, той розкидає" (Мф. 12.30)».
0
0
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку, щоб повідомити про це редакцію.
Читайте також
У всіх спокусах йди в духовне серце, більше нікуди
09 Листопада 02:07
Бідний Лазар: найкращий засіб порятунку від пекла
02 Листопада 17:12
Що не досказно у притчі про сіяча
26 Жовтня 17:00
«У гоніннях ми складаємо іспит нашої віри Христу»
26 Жовтня 16:22
Про анафему взагалі та анафему меру Черкас зокрема
26 Жовтня 09:41
Безмозкі люди ближче до Бога, ніж безсердечні
24 Жовтня 22:40