Святитель Іоанн Шанхайський: «Премудрість створить Собі дім»
Архієпископ Іоанн Шанхайський
«Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх» (Пс. 103: 24), – проголошував ще древні Псалмоспівець. Що ж є та премудрість (або грецькою Софія), Якою створено все?
В іншому псалмі говориться – «Словом Господнім учинене небо, а подихом уст Його все його військо» (Пс. 32, 6).
А святий Євангеліст Іоанн Богослов виголошує: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово... Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього» (Ів. 1, 1–3).
Премудрість Божа або Слово Боже, Яким все створено Богом, не є лише абстрактним поняттям властивості Божої.
Той же Євангеліст далі каже: «І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця» (Ів. 1, 14).
Отже, Слово, через яке все створено, є Єдинородний Син Божий, Друга Особа Святої Трійці. Він іменується також «Премудрістю Божою», як говорить у посланні своєму апостол Павло – «Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошукують мудрости, а ми проповідуємо Христа розп'ятого... Божу силу та Божую мудрість!» (1Кор. 1, 22–24).
Син Божий називається Словом і Премудрістю Божою тому, що Бог Отець все творить через Свого Сина. Таким чином, через Сина Божого Своїми справами мовить Батько, і через Нього виявилася «найрізніша мудрість Божа» (Ефес. 3,10).
Божа премудрість виявилася спочатку в створенні видимого та невидимого світу. Ми нині бачимо світ уже в гріховному його стані, який уже втратив свою первісну доброту, але й ушкоджений гріхом, наскільки дивний світ і відбиває премудрість Творця.
Чи глянемо ми на небо, там стрункі рухи небесних світил, все рухається за вічними законами, даними Творцем природі при її створенні. Ніщо не порушує їх перебіг, все відбувається згідно, не перешкоджаючи одне одному.
Чи подивимося ми навколо себе, у кожній рослині, у кожній тварині, у кожному навіть камінці ми бачимо премудрість Творця!
Кожна тварина до найменших комах має необхідні пристосування для збереження, захисту та розвитку свого життя та розмноження своєї породи. Кожне одухотворене і неживе тіло в природі складається з найдрібніших тіл струнко розташованих і представляє чудову будову, витончену тканину, великого будівельника та художника.
Вдивімось у себе самих, яке дивне та мудре поєднання невидимого та видимого світу являємо ми самі! Тілом своїм належачи до матеріального світу, ми являємо майстерне творіння, в якому кожна клітинка має своє призначення.
Чим глибше проникає наука в таємниці природи, тим ясніше стає, що вона є творінням найбільшої Мудрості, і вище спрямовується наш розумовий погляд, пізнаючи свого Творця. Сама здатність наша пізнавати, розмірковувати, використовувати відкриття, творити, чинити розумно показує, що ми виникли не самовипадково, а носимо у собі саму печать Наймудрішого Творця.
Особливо свідчить про Премудрого Бога наш богоподібний дух, який підносить людину високо над землею і житейським морем і дає нам навіть у нинішньому житті спілкуватися з вищими силами.
Все те ми маємо навіть нині, у гріховному нашому стані занепалої людини і підданої тлінню природи. Якою ж була краса і доброта світу при його створенні!
Задивившись на свою красу, перший із ангелів, Денниця, возгордився і, захотівши стати рівним Всевишньому, відпав від Бога. Скинутий із неба, він позаздрив створеній людині й спокусив її на порушення Божої заповіді.
Згрішивши, первозданний Адам, а з ним і все людство, втратили свою первісну славу і честь. Затьмарився розум людини, ослабла воля, забруднилося почуття. Позбавилася людина благодатного спілкування з Богом, Джерелом життя, і стала смертною.
З падінням вінця творіння, людини, відбулася зміна у всьому світі, бо гріх поклав на все свої наслідки. Весь світ став тлінним та грішним. Природа, починаючи від тварин, стала шкодити людині, а сама вона внутрішньо знемагала від роз'єднання з Богом.
Однак, Премудрий Бог ще перед створенням світу не тільки передбачав гріхопадіння людини, яка Ним була створена, але й вирішив, як її виправити. Перш ніж світ отримав початок, вже в Раді Пресвятої Трійці було визначено, що Друга Особа Святої Трійці, Син Божий, стане людиною і візьме на Себе гріхи світу, загладивши злочин Адама.
Нікому не було явлено уготоване врачество виразки людської, рішення Ради Пресвятої Трійці залишалося таємницею для всього створеного світу. Потрібно було приготувати на землі гідне прийняття Божого Сина, що мав втілитися. Серед розтлінного гріхом роду людського потрібно було знайти неосквернену посудину, в яку б зійшло усе створене Слово Боже і з сприйнятою плоттю вселилося між людьми, Саме ставши людиною. Багато століть знадобилося, щоб підготувалося виконання премудрого Божого домобудівництва і з'явилася чиста Діва, гідна стати Матір'ю за тілом Того, через Якого створено небо і землю і через Якого мало виконатися накреслення Премудрої Трійці про спасіння світу.
«Як настало ж виповнення часу» (Гал. 4, 4), і настав час втілитись на землі Сину Божому, таємниця дивної Ради Пресвятої Трійці була відкрита Богом архангелу Гавриїлу, і він був посланий у Назарет благовістити Діві Марії про народження, що мало бути від неї, Спасителя світу.
«І, ввійшовши до неї, промовив» Пречистій Діві, віщаючи Їй: «Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!.. Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий» (Лк. 1, 28-32). Збентежилася смиренна Отроковиця, чуючи це привітання. З трирічного віку вона перебувала при храмі, будучи віддана туди батьками і постійно перебуваючи там у молитві, виховалася Вона у Святому Святих, де чула дієслова небожителів, проте не могла Вона помислити бути Матір'ю Скупителя, давши ще й обітницю перебувати Дівою.
«Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!», – промовив Ангел відповідаючи Їй на запитання: «Як же станеться це, коли мужа не знаю?...». Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!», – зі смиренням і покірністю волі Божій відповіла Марія (Лк. 1, 34–38). Тоді Слово Боже, Єдинородний Божий Син, вселився в Марію. Той, Якому «не тяжіють небо і небо небес» (3Цар. 8, 27; 2 Пар.6, 18), Якому «небо престол, земля ж підніжжя ніг Його» (Іс. 66, 1; Дії 7, 49) житлом Своїм обрав Діву, утворивши з неї престол, і утробу Її просторіше небес зробивши. «Ширша за небеса» явилася Діва Марія.
Через дев'ять місяців вона народила Сина, Бога явленого в тілі. «Еже от века утаенное и ангелом несведанное таинство Богородицею сущим на земли явися, Бог в неслитном соединении воплощаем».
Незайманість Марії і втілення через неї Сина Божого залишалися, однак, таємницею для диявола, поки Господь не здійснив справу нашого спасіння. «Крест нас ради волею восприим», зазнавши смерті і воскреснувши з мертвих, Господь Іісус Христос дарував життя роду людському і відкрив ув'язнений для нього рай.
Втілившись із Богородиці Діви «Адам возвася, Ева свободися, клятва потребися, смерть умертвися и мы ожихом».
Разом із людиною і весь світ позбавляється тління, готуючись нині до того дня, коли вогнем очиститься всесвіт, все творіння звільниться від рабства тлінню і нові небо і земля являть у всій красі та доброті творіння Боже.
Так зруйнований задум злоби диявольської, і Творець світу премудро все спрямовує за Своєю волею на благо всього творіння. Як Бог спочатку створив світ Своїм Словом, тобто через Свого Сина, так через Божого Сина відроджується світ після гріхопадіння. Через Кого виявилася Премудрість Божа у творінні, через Того ж Премудрість Божа відкрилася у відновленні зруйнованого гріхами світу та поверненні йому благовоління Божого.
Премудрістю Божою тому називається Син Божий, або грецькою Софією, бо через Нього пізнали і пізнаємо ми Премудрого Бога. Іісус Христос «став нам мудрістю від Бога, праведністю ж, і освяченням, і відкупленням» (1Кор. 1, 30).
Пречиста Діва, через яку втілився Христос, Син Божий, Творець наш і Спаситель, щоб дарувати нам життя вічне, була ліствицею, якою Бог зійшов на землю, і стала для нас мостом, яким ми сходимо на небо.
Задовго до втілення Христа пророкували про Неї пророки, які передбачали пришестя Месії. Пророк Ієзекіїль бачить Її, як ворота зачинені на сході, через які проходить Господь, і які залишаються зачиненими, що означає, що Марія до Різдва, у Різдво і після Різдва перебуває Дівою. Пророк Даниїл, роз'яснюючи таємничий сон Навуходоносора, провидить Її, як гору незайману, від якої сам собою, без участі людської руки, відвалився камінь, що наповнив землю, що також означає безсім'яне і непорочне народження Христове від Діви. «Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім'я Йому: Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог», – вигукує пророк Ісайя (Іс. 7, 14; Мф. 1, 23).
Праотець Яків здавна бачив уві сні ліствицю, утверджену на землі, верх якої досягав до небес, що утворила Ту, через яку зійшов на землю Син Божий. Псалмоспівець цар Давид оспівує Її як Царицю, що постала праворуч Царя в ризи золоті зодягнена й переоздоблена, вся слава Якої всередині Неї. А премудрий Соломон говорить про Неї в книзі Приповістей, як про Дім Премудрості: «Мудрість свій дім збудувала, сім стовпів своїх витесала» (Прип. 9, 1).
Будинком, в якому мешкала Превічна Премудрість при втіленні і явилася Пречиста Діва Марія. Стовпи цього Дому є Її чесноти. Число сім у стародавніх східних народів означало досконалість, і сім стовпів біля Дому позначає досконалість у добрі Матері Божій. Тому на іконах зображується Премудрість Божа, Син Божий, на престолі, ніби в будівлі на семи стовпах, що означає Його Пречисту Матір. Нагорі сім архангелів, з обох боків сім пророків зі свитками, списаними пророкуваннями про Богородицю, а внизу найменування семи чеснот. Седмеричне число, багато разів повторене, означає духовну досконалість Пресвятої Діви.
Нині, коли оспівується «Рождество Твое, Богородице Дево, радость возвести всей вселенней», влаштовується земний дім для вічної Премудрості, приготовляється житло для Сина Божого, що приходить з небес на спасіння роду людського.
«Христос с небес, срящите». Для стрітення Його створюється одухотворена Палата, освячений Храм, в який уселиться споконвічне Слово Боже, що зійде з неба, щоб звідти почати відтворення світу, з'єднати знову небо й землю.
Порадіємо ж і звеселимося про народження Богообраної Отроковиці Марії, восхвалімо Найчеснішу з Вищих воїнств Діву Пречисту Богородицю, Дім Премудрості Божої, віддаймо гідну честь Її праведним Батькам, «Цареві ж віків – нетлінному, невидимому, єдиному, [премудрому] Богові, – честь і слава на віки вічні, амінь» (1 Тим. 1, 17; Рим. 14, 26).
Читайте також
Розум у пеклі, а серце в Раю
Практичне богослов'я. Роздуми над формулою спасіння, даною Христом старцю Силуану.
Новомученики XX століття: священномученик Дамаскин Глухівський
Єпископ Глухівський Дамаскин (Цедрик) був розстріляний у 1937 р. За життя перебував в опозиції до митрополита Сергія (Страгородського), проте канонізований Церквою.
Про що говорить Апостол у свято Успіння Богородиці
Апостольське читання цього дня дивовижно і на перший погляд не логічно. Воно ніби зовсім не відноситься до сенсу свята. Втім, розкриваючи нам таємниці богослов'я.
Проєкт ПЦУ та Брестська унія: що було, те й буде
Проєкт ПЦУ: участь у ньому держави, мотиви та методи, все це дуже нагадує Брестську унію 1596 р. Можливо, і наслідки будуть подібними. Якими саме?
«Пікасо́»: спокуса, здатна похитнути віру
Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 19.