Благословення хлібів на Всенічному бдінні: що, де, коли та навіщо

Про літію, що вона є і звідки походить, ми вже писали. У сучасній практиці літія на вечірні настільки щільно злилася з благословенням хлібів, що тепер у свідомості віруючих ці два чини ототожнюються та сприймаються як невід'ємний атрибут Всенічного бдіння напередодні свят. У цій темі немає нічого складного, тому давайте в ній швиденько розберемося.

Для початку торкнемося сучасної практики. Згідно з діючим Типіконом чин благословення хлібів має звершуватися щоразу при служінні Всенічного бдіння, а не лише перед великими святами. Тобто, якщо суворо дотримуватися букви Статуту (чого ніхто ніколи не робить), то ми повинні бачити благословення хлібів і напередодні кожної неділі.

Коли роздається цей хлібець, просочений вином, ми всі чудово знаємо. Такий усталений чин характерний для традиції нашої Церкви, у греків він виглядає трохи по-іншому. По-перше, благословення хлібів звершується поза чином Всенічного бдіння, як правило, після вечірні або після утрені. По-друге, воно може бути замовлено як будь-яка інша треба, і православні християни там приносять своє вино і свій хліб, а тому його кількість, зазвичай, набагато більша за п'ять.

Взагалі традиція благословення хлібів напередодні великих свят на Русі сформувалась досить давно, як мінімум до XVII століття. І виконавцем цього чину завжди був старший зі священників, навіть якщо на службі був присутній єпископ.

Взагалі традиція благословення хлібів напередодні великих свят на Русі сформувалась досить давно, як мінімум до XVII століття. І виконавцем цього чину завжди був старший зі священників, навіть якщо на службі був присутній єпископ. У великих кафедральних храмах і монастирях благословляли не лише хліби, але ще й кутю і якийсь напій (не обов'язково вино), при цьому читалися молитви на освячення колива з дещо зміненими реченнями. До речі, така практика була відображенням стародавньої традиції, в якій сформувався чин благословення хлібів і виходячи з якої можна зрозуміти його зміст.

Якщо запитати когось із православних, для чого звершується благословення, то практично всі дадуть відповідь, що це такий атрибут особливого святкового богослужіння, і пов'язаний він зі спогадом чуда помноження Спасителем п'яти хлібів (Мф. 14, 13-23; Мк. 6, 30-46; Лк. 9, 10-17; Ин. 6, 1-15). Про святкову службу ми вже сказали, а от щодо вказаного чуда запитайте себе: чому саме воно? Чому ніяке інше чудо? Чим помноження хлібів краще чи доречніше в цьому разі за якісь інші чудеса, які звершив Христос?

Дуже багато місць сучасного богослужіння спочатку мали практичне значення, згодом втрачене. Так і з чином благословення хлібів.

Насправді все досить просто. Головне, пам'ятати один принцип – дуже багато місць сучасного богослужіння спочатку мали практичне значення, згодом втрачене. Так і з чином благословення хлібів. Ми ж пам'ятаємо, що крім хлібів священник чи єпископ благословляє ще й вино, і пшеницю, і єлей. Що з цим усім потім робити? Ну добре – хлібець вином просочили та з'їли, олією чільця помазали, а пшеницю куди? Хтось її спалює разом із записками, хтось закопує в землю, а хтось змушує паламарів гризти зерна, іноді й сам допомагаючи у цій нелегкій для щелеп справі. Загалом, виходить дуже дивна ситуація –  невже над пшеницею треба було читати спеціальну молитву тільки заради того, щоб її спіткала така незавидна доля?

Насправді згадана руська традиція освячувати коливо якраз вказує, що чин благословення хлібів (з усіма іншими продуктами) був встановлений заради споживи християн, що молилися в храмі, тобто заради того, щоб вони трохи поїли та зміцнили свої сили в ті часи, коли Всенічне бдіння дійсно було всенічним.

Хліб, пшениця, вино та єлей не даремно були обрані Церквою – зі старозавітних часів саме вони складали основний раціон древніх ізраїльтян (напр. Втор. 11, 14: 1Пар. 12, 41). Після пришестя Христа, згідно з 3 і 4 Апостольськими правилами, тільки ці продукти можна приносити до вівтаря. Чин благословення хлібів близький до чину агапи, оскільки обидва вони являють собою спільну трапезу християн, головна практична мета якої полягає у вгамуванні голоду членів громади.

Чин благословення хлібів близький до чину агапи, оскільки обидва вони являють собою спільну трапезу християн, головна практична мета якої полягає у вгамуванні голоду членів громади.

Сучасний чин благословення хлібів бере свій початок у практиці древніх палестинських монастирів V–XI ст. Тут варто пам'ятати ще й той факт, що чинопослідування палестинського Всенічного бдіння з XII століття поширилося по всій Православній Церкві. Існує думка, що чин благословення хлібів був встановлений преподобним Саввою Освяченим (VI ст.), який у своєму монастирі прагнув до звершення повного Всенічного бдіння  і заради цього не шкодував коштів на харчування братії.

Ще така письмова пам'ятка VII століття, як «Оповідь про подорожі отців Іоанна та Софронія», розповідає про існування монастирської трапези між вечірньою і утренею. Також житіє преподобного Феодосія Великого оповідає, як у засновану ним лавру на святкові богослужіння збиралися жителі навколишніх селищ, монахи-келіоти (тобто ті, що жили в пустелях і печерах по 2-3 людини) та паломники. Усі вони не могли повернутися після служби додому через дальність відстаней та тяжкість маршруту, а тому залишалися ночувати в монастирі. Заради них після вечірні звершувалось благословення хлібів (і деяких інших названих продуктів), яким молільники підкріплювали свої сили.

Поступово цей чин увійшов до Єрусалимського статуту, що приписує молитву благословення хлібів читати ще й над закваскою. Коли практичний сенс було втрачено, благословення хлібів наповнили символічним виходом у притвор із невеликим блюдом та невеликою кількістю продуктів на ньому.

Як тепер ставитися до чину, який ми розглядаємо, – я не знаю. Напевно, просто радіти й пам'ятати, які ми слабенькі християни, що заради наших немочей скорочено Всенічне бдіння, від якого залишилась лише назва, і тепер ми куштуємо благословенний хліб лише символічно, бо вдома на всіх ще чекає ситна вечеря.

Читайте також