Україна після війни: шлях Каїна чи Сифа?

Яким шляхом піде Україна після війни? Фото: СПЖ

Ще в Україні гинуть люди, ще тривають жахіття війни, але ми вже віримо у швидке її закінчення, сподіваємося на настання миру. Але яким буде наше майбутнє? Яким шляхом піде країна? Про це треба замислюватись уже зараз.

Наступного дня після початку війни в Україні Предстоятель УПЦ Блаженніший Митрополит Онуфрій звернувся до українських віруючих. Він закликав «виявити любов до своєї Батьківщини та один до одного», благословив українських воїнів на захист України, а дії РФ порівняв із каїновим гріхом.

«Український та російський народи вийшли з Дніпровської купелі хрещення, і війна між цими народами – це повторення гріха Каїна, який із заздрощів убив свого рідного брата. Така війна не має виправдання ні у Бога, ні у людей», – сказав Предстоятель УПЦ.

Історія першого вбивства на землі – це архетип того, що відбувається у багатьох аспектах життя як народів і держав, так і окремих людей. Внаслідок братовбивства Каїн зробив свій, як би ми зараз сказали, цивілізаційний вибір. І такий самий вибір зробив Сиф, який народився в Адама та Єви вже після вбивства Авеля. Історія каже нам, що практично завжди після великих потрясінь, воєн чи інших катастроф народ, який їх переніс, робить вибір свого подальшого шляху розвитку. Те, що Блаженніший Онуфрій порівняв напад РФ на Україну з гріхом Каїна, – не випадково. Біблійна розповідь говорить нам не лише про причини братовбивства, а й про те, що сталося далі.

Після вбивства Авеля Бог закликав Каїна до покаяння: «І сказав Господь Каїну: де Авель, брат твій?». Це дуже співзвучно із закликом до Адама: «Адам, де ти?». Але Каїн цей заклик відкинув і відповів Богу дуже зухвало: «Хіба я сторож моєму братові?» (Бут. 4:9). Так Каїн відкинув покаяння, відкинув Бога і зробив свій цивілізаційний вибір. Після цього Бог сказав йому свій вирок: «Що ти зробив? Голос крові брата твого волає до Мене від землі; і тепер проклятий ти від землі, що відкрила уста свої, щоб прийняти кров брата твого від руки твоєї; коли ти будеш обробляти землю, вона не стане більше давати своєї сили для тебе; ти будеш вигнанцем і блукачем (у церковнослов’янському перекладі –стогнучим і тремтячим) на землі» (Бут. 4:10-12).

Цивілізація Каїна

Найголовніший цивілізаційний вибір, який зробив Каїн, полягав у тому, що він відійшов від Бога: «І пішов Каїн від Господнього лиця, і оселився в землі Нод, на схід від Едему» (Бут. 4:16). Тим самим він відкинув Боже керівництво і став влаштовувати своє земне життя на свій розсуд, будувати цивілізацію, в якій Богу вже не було місця. Замість богошанування Каїн та його нащадки стали посилено дбати про власний комфорт та розваги.

«І пізнав Каїн свою жінку; і вона зачала, і породила Еноха. І збудував він місто; І назвав місто на ім’я сина свого: Енох. У Еноха народився Ірад; Ірад породив Мехіаеля; Мехіаель породив Мафусала; Мафусал народив Ламеха. І взяв собі Ламех дві жінки: ім’я однієї: Ада, і ім’я другої: Цилла. Ада народила Явала: він був батьком тих, хто живе у наметах зі стадами. Ім’я братові його Ювал: він був батько всіх граючих на гуслях і сопілці. Цилла також народила Тувалкаїна, який був ковачем усіх знарядь із міді та заліза. І сестра Тувалкаїна Ноема» (Бут. 4:17-22).

У цьому описі каїнської цивілізації ми бачимо влаштування земного благополуччя: «побудував він місто», бачимо прояви гордості: «назвав місто на ім’я сина свого», бачимо прихильність до тілесних задоволень: «взяв собі дві дружини», прагнення до розваг і веселощів: «він був батько всіх граючих на гуслях і сопілці», початок науково-технічного прогресу: «був ковачем всіх знарядь із міді та заліза» і навіть, згідно з деякими тлумаченнями, зародження проституції: «і сестра Тувалкаїна Ноема» (слово «ноема» походить від слова, що означає на івриті «задоволення»).

Святитель Димитрій Ростовський доповнює цей перелік появою окультизму. Він пише: «Навчилося плем’я Каїнове і волхвуванням, чарівництву та замовлянням, а також і спілкуванню з бісами. І було це плем’я богопротивним і богомерзенним, чому згодом і зазнало винищення потопом».

Цивілізація Сифа

Інша цивілізація, що виникла на землі – це цивілізація Сифа. Ось як зображує її Писання: «І пізнав Адам ще дружину свою, і вона народила сина, і назвала йому ім’я: Сиф, бо, говорила вона, Бог поклав мені інше насіння, замість Авеля, якого вбив Каїн. У Сифа також народився син, і він нарік йому ім’я: Єнос; тоді почали закликати ім’я Господа (у церковнослов’янському перекладі – цей уповав закликати ім’я Господа Бога)» (Бут. 4:25, 26).

Багато тлумачів Біблії кажуть, що слова «тоді почали закликати ім’я Господа» означають, що за часів Єноса виникла така форма богошанування, як громадське богослужіння, а до цього жертвопринесення відбувалися індивідуально. Але, як би там не було, цивілізація, яку заснував Сиф, не відрізнялася земною могутністю, життєвим комфортом та наявністю розваг, але в цій цивілізації збереглося та розвивалося справжнє богошанування. Блаженний Августин у книзі «Про град Божий» пише: «Потім ці два покоління, що розрізняються, одне – Сифа, інше – Каїна, входять кожне особливим порядком до складу цих двох градів: одного – небесного, мандрівного на землі, іншого – земного, що прагне і приліплюється до земних радощів».

Що ж означають ці два цивілізаційні напрями, ці два архетипи у застосуванні до сьогоднішньої ситуації?

Каїн чи Сиф?

Якщо український народ забуде про пошук «перш за Царства Божого і правди Його» (Мф. 6:33), а повністю зосередиться лише на відновленні й поверненні колишнього комфорту, якщо ми не будемо приносити Богові покаяння і прагнути виконувати Його заповіді, то це буде шлях Каїна. А цей шлях веде у нікуди.

Унія з католиками

Найхарактернішою рисою каїнської цивілізації, як ми бачимо зі Святого Письма, була відмова від істинного богошанування («І пішов Каїн від Господнього лиця…» (Бут. 4:16)). У наших умовах такою відмовою може стати зрада Православ’ю, на вірність якому наш народ присягнув понад тисячу років тому, та примусове насадження католицизму в формі унії. Передумови для цього є.

2 квітня 2022 року телеканал NBC News повідомив, що папа Франциск розглядає можливість свого візиту до Києва. З іншого боку, «митрополит» ПЦУ Михайло Зінкевич заявив, що після війни він очікує на об’єднання всіх українських православних конфесій разом з уніатами в одну структуру. За словами Зінкевича, «це має бути одна Київська церква у статусі патріархату». Є знакові заяви і від української влади. 30 березня мер Тернополя Сергій Надал закликав українців «звільнитися від московської ментальної окупації» та святкувати Великдень «у сім’ї вільних народів світу», тобто з католиками та протестантами.

Можливо всі ці заяви взаємопов’язані. А якщо це так, то на нас може чекати повторення Брестської унії 1596 року. До чого може привести об’єднання з католиками, і чому це є зрада Православ’я, можна прочитати у статтях «Православні повинні об’єднатися з католиками та уніатами!», «Церква та Симулякр – 2: що чекає на тих, хто підкориться авторитету Фанара» та інших матеріалах.

Заборона УПЦ

Відмовою від істинного богошанування може стати й заборона УПЦ. Два відповідні законопроекти вже подано до Верховної Ради. Як істинна Церква Христова, УПЦ молитовно виступає перед Богом і за Україну, і за її владу, і за весь народ. Якщо ж народ відмовиться від такого заступництва, тоді йому вже нічого не залишиться, як піти шляхом Каїна та будувати на нашій землі каїнську цивілізацію.

Курс на просування ЛГБТ

Відмовою від істинного богошанування може стати і посилене просування гендерної ідеології та популяризація ЛГБТ, що несумісне з біблійним розумінням гріха та чесноти.

Що ж буде, якщо Україна піде шляхом Сифа?

Найголовніше – в Україні має зберегтися Православ’я, як істинна релігія, істинне служіння Богові. При цьому в сучасних умовах держава не повинна змушувати людей приймати ту чи іншу віру, приєднуватися до тієї чи іншої конфесії, як це часом відбувається. Держава може і має дати можливість усім людям реалізувати своє право на свободу совісті без поділу конфесій на «патріотичні» та «непатріотичні».

Справжня Церква Божа дією Святого Духа сама явить свою силу та духовну красу. Люди тягнуться до неї не з примусу, а за покликом серця. Якщо держава не займатиметься утиском УПЦ, а дозволить їй вільно жити та звершувати свою рятівну місію – це і буде тим внеском у звершення істинного богошанування, яке доступне державі як громадському інституту. А наше суспільство, український народ, кожна людина окремо сама вирішить, до якої конфесії їй належати. І треба думати, що народ доведе вірність своєму корінню, вірність цивілізаційному вибору святого князя Володимира, вірність Православ’ю.

У цьому випадку, якщо Україна обере шлях Сифа, то в ній обов’язково здійсняться слова Христові: «Шукайте ж насамперед Царства Божого та правди Його, і це все додасться вам» (Мф. 6:33). Додасться й економічний добробут, і розвиток культури, і ще багато чого доброго. Вибір за нами.

Читайте також