На якому боці буде Албанська Церква?

Предстоятель Албанської Церкви вважає, що виникнення Екзархату є наслідком легалізації Фанаром розколу в Україні. Фото: СПЖ

8 січня 2022 р. була опублікована офіційна заява предстоятеля Албанської Церкви Архієпископа Анастасія з приводу створення в Африці Руського Патріаршого екзархату. Які висновки вона дозволяє зробити?

Заява названа дуже промовисто: «Розкол від України до Африки». Її текст дуже невеликий, тож наведемо його повністю.

«З початком церковної кризи в Україні ми усно та письмово вказували, що церковні розбіжності та розколи не заліковуються часом. Він, навпаки, поглиблює та загартовує їх. Нещодавнє рішення Московського Патріархату щодо заснування Екзархату на Африканському континенті підтверджує первісні побоювання. Поряд із розколом між мільйонами українських православних створюється новий розкол на чутливому африканському континенті, де останні десятиліття розвивається православна закордонна місія. В африканських країнах давно утвердилися різні християнські конфесії, а також експансіоністський іслам. Відтепер простих африканців запрошуватимуть до Православ’я два Православні Патріархати, які не мають сакраментального спілкування один з одним. Скандал та ослаблення православного свідчення цією розкольницькою діяльністю очевидні. Це болісний розвиток.

Твердження, що у Православ’ї немає розколу, а є просто розбіжності, нагадує теорію про відсутність коронавірусу. Розкол із різноманітними мутаціями очевидний, і необхідно терміново шукати лікування та застосування вакцини, яку визначило апостольське передання: примирення, діалог.

У листопаді 2019 року ми розіслали всім православним архієреям текст, також опублікований у пресі, "Призов-молитва про подолання церковної поляризації", в якому підкреслювали безумовний пріоритет обов’язку єдності, необхідність використання діалогу, уникнення етно-расових груп, термінова активація синодального принципу, на який здавна спиралася Православна Церква. Ми ясно дали зрозуміти, що "об’єднані у Святому Дусі, із взаємною повагою та єдиною метою знайти мирне врегулювання, ми маємо можливість досягти рішення, загальноприйнятого всією Православною Церквою".

Цей тривожний заклик залишається актуальним і сьогодні».

Текст послання Албанського Предстоятеля є простим і зрозумілим. Але які із нього можна зробити висновки?

Твердження, що у Православ’ї немає розколу, а є просто розбіжності, нагадує теорію про відсутність коронавірусу.

Архієпископ Анастасій

Висновок 1: Розкол існує

Власне, це твердження міститься вже у назві заяви, проте треба зрозуміти, кому вона адресована. Насамперед – патріарху Варфоломію. Адже саме предстоятель Константинопольської Церкви намагається всіх переконати, що жодного розколу у Православ’ї немає. Наприклад, у січні 2021 р. в інтерв’ю газеті «Віма тис Кірьякіс» він недвозначно заявив: «Я повторюю, розколу в Православ’ї немає». У різних формулюваннях це твердження зустрічається у промовах глави Фанара досить часто. А якщо розколу немає, то й врегульовувати нічого, і тим більш не треба скликати якісь соборні заходи, на кшталт Ради Предстоятелів.

І ось предстоятель Албанської Церкви говорить прямо протилежне – розкол є! Більше того, він порівнює заперечення розколу із запереченням коронавірусу. Якщо взяти до уваги те, що патріарх Варфоломій є одним із найзапекліших борців з ковідом за допомогою вакцинації та всіляких обмежень та заборон, то стає ще зрозумілішим, що адресований цей меседж саме главі Фанара.

Також архієпископ Анастасій каже, що розкол не розсмокчеться сам собою. І це є ще однією відповіддю патріарху Варфоломію. «Усі Помісні Православні Церкви рано чи пізно визнають незалежність Православної Церкви України», – заявив глава Фанара ще у 2019 р. в інтерв’ю «ТСН. Тиждень», і з того часу його думка анітрохи не змінилася. Архієпископ Анастасій каже – ні, розкол тільки заглибиться ще більше й стане практично необоротним.

Висновок 2: Україна та Африка – це причина та наслідок

Дії РПЦ щодо створення Екзархату в Африці Архієпископ Анастасій ставить у пряму залежність від створення Константинополем ПЦУ в Україні. Як Фанар створив у нашій країні паралельну юрисдикцію, так і РПЦ вчинила аналогічно в Африці. Фактично архієпископ Анастасій зрівняв ПЦУ в Україні та Руський екзархат в Африці, назвавши останній новим розколом. Чи можна з цим погодитись? Ні, є принципова відмінність української та африканської ситуації. В Україні на момент створення ПЦУ існувала канонічна УПЦ зі своєю ієрархією, яку ніхто, включаючи Константинопольський патріархат, не вважав за розкол. А в Африці на момент створення Екзархату ієрархія Олександрійської Церкви сама ухилилася в розкол, визнавши ПЦУ та співслуживши з її «ієрархами», які не мають канонічних хіротоній. Проте Архієпископ Анастасій у своїй заяві позначив таке – всі ті, хто виступатиме проти Руського екзархату в Африці, повинні прийняти аналогічні заяви й на адресу ПЦУ.

Дії РПЦ щодо створення Екзархату в Африці Архієпископ Анастасій ставить у пряму залежність від створення Константинополем ПЦУ в Україні.

Цікаво, що Архієпископ Анастасій не висловлює жодного протесту чи незгоди з діями РПЦ, хоч і вважає виникнення Екзархату заглибленням розколу в Православ’ї. До речі, Руський екзархат було створено 29 грудня 2021 р., тобто минуло вже майже два тижні, а ще жодна Помісна Церква, крім Фанара, не прийняла скільки-небудь виразної заяви з цього приводу. Синод Константинопольського патріархату, що відбувся 11 січня 2022 року, ухвалив "зробити все можливе для відновлення канонічного порядку на Африканському континенті". Як патріарх Варфоломій має намір це робити, залишається загадкою. Можливо, за допомогою тих самих людей із Держдепартаменту США, які забезпечили й створення ПЦУ в Україні.

Висновок 3: Потрібен Собор

Архієпископ Анастасій б’є на сполох і каже, що треба негайно щось робити, і головним засобом для вирішення проблеми він бачить термінову активацію синодального принципу, тобто скликання Собору, який би вирішив конфлікт, що виник у Православ’ї. При цьому багато православних ієрархів вважають, що Всеправославний Собор має право скликати лише Константинопольський патріарх. Наприклад, зовсім недавно про це заявив кіпрський митрополит Ісайя, який не визнає ПЦУ та Думенка. Він вважає, що необхідно терміново скликати Нараду Предстоятелів, проте при цьому каже, що очолити її має лише патріарх Варфоломій.

Ця думка нічим не обґрунтована. Канонічне право не дає відповіді на запитання, хто має право скликати такий Собор або Нараду. Усі Вселенські Собори скликалися імператорами. Імператори також фінансували проведення Соборів, займалися питаннями їх організації. На багатьох Соборах імператори були присутні особисто або ж надсилали своїх представників. Звідки взялося уявлення про те, що Собор повинен скликати виключно Константинопольський патріарх, не зовсім зрозуміло, і тим більше ніде не можна знайти заборони це робити предстоятелю будь-якої іншої Помісної Церкви.

Немає канонічних правил, що наказують скликати Собор лише Константинопольському патріарху.

Патріарх Варфоломій на заклики скликати собор відповідає відмовою. Він стверджує, що вчинив щодо України абсолютно правильно – мовляв, розколу в Православ’ї немає, виправляти нічого, а отже, й предмета для обговорення на Соборі не існує. Що робити у такому разі? Архієпископ Анастасій не дає прямої відповіді на це запитання, проте відсилає читачів до своєї заяви дворічної давності, яка називається: «Звернення – Молитва для подолання церковної поляризації». З приводу скликання Собору у ньому йдеться таке: «Будь-яке зволікання погіршує і так хворобливу ситуацію. І якщо рішення буде знайдено "врешті-решт", "у майбутньому", в історії Православ’я накопичиться вже чимало неприємних сторінок. Синодальний принцип, який завжди лежав у основі діяльності Православної Церкви, є єдиним, який може остаточно розв’язати існуючу кризу. <…> Поки використання синодального принципу відкладатиметься до всеправославного рівня, багатосторонні поділи у Православному Світі стануть ще небезпечнішими».

Тобто Архієпископ Анастасій говорить про те, що поки ми чекатимемо скликання Всеправославного Собору або згоди патріарха Варфоломія його скликати, ситуація вже може зайти надто далеко.

Чи випливає з цих слів, що предстоятель Албанської Церкви закликає скликати Собор в обхід патріарха Варфоломія? Цього сказати не можна, тим більше, що Архієпископ Анастасій не поїхав на зустріч предстоятелів Церков у Аммані в лютому 2020 р. і навіть не послав туди своїх представників. А Амманська зустріч якраз і була спробою «активувати синодальний принцип», до чого так наполегливо закликає Архієпископ Анастасій. Найімовірніше, незабаром ми почуємо про нову зустріч в Амманському форматі, і тоді стане остаточно зрозуміло, чи справді Архієпископ Анастасій виступає за синодальний принцип (він же – принцип соборності), або ж він мав на увазі соборність тільки під керівництвом Константинопольського патріарха.

Висновок 4: Жодного слова про «константинопольський папізм»

Архієпископ Анастасій гаряче і переконано говорить про необхідність діалогу, активацію синодального принципу та якнайшвидшого лікування розколу. Однак він нічого не говорить про причини виникнення цього розколу. А головною такою причиною є переконання ієрархів Константинопольського патріархату в тому, що Фанар має право приймати остаточні рішення не лише на власній канонічній території, а й на територіях інших Помісних Церков. Іншими словами – це та сама єресь константинопольського папізму, згідно з якою Константинопольський патріарх має виняткові повноваження з управління усією Православною Церквою. Зрештою, в основі сьогоднішніх розбіжностей у православ’ї лежить різне розуміння вчення про Церкву, а це вже питання догматичне, яке не можна вирішити шляхом компромісів та взаємних поступок.

Архієпископ Анастасій, як і більшість грецьких ієрархів, боїться навіть натякнути на існування єресі Фанара або припустити, що Константинопольський патріархат може бути неправий у своїх рішеннях.

Без відкидання єресі константинопольського папізму та утвердження православного вчення про Церкву неможливо вирішити ні українське, ні африканське питання. Але Архієпископ Анастасій, як і більшість грецьких ієрархів, боїться навіть натякнути на існування цієї єресі або припустити, що Константинопольський патріархат може бути неправий у своїх рішеннях. Заради справедливості можна сказати, що в січні 2019 р. було опубліковано листа Архієпископа Анастасія патріарху Варфоломію, в якому пояснювалася відмова Священного Синоду Албанської Церкви визнати ПЦУ. Основною причиною відмови була названа недійсність хіротоній, звершених українськими розкольниками.

Зокрема, в листі говорилося: «Однак ми запитуємо себе: як хіротонії, звершені відлученим і анафематствуваним паном Філаретом заднім числом, без канонічної хіротонії набули у Святому Дусі законності й справжньої печатки апостольського спадкоємства? На всеправославному рівні як фундаментальний визнається такий еклесіологічний принцип, що хіротонії розкольників та єретиків, а тим більше хіротонії позбавленого сану і відлученого від Церкви, будучи "таїнствами", звершеними поза Церквою, є недійсними. Ми переконані, що цим фундаментальним принципом, нерозривно пов’язаним із православним вченням про Святого Духа, який є невід’ємною основою апостольського спадкоємства православних єпископів, нехтувати не можна. Нам важко поставитися з розумінням до того, що недійсне та неіснуюче стає "за ікономією" духоносним; що дії, які являють собою неодноразову хулу на Святого Духа (як, наприклад, покликання Святого Духа відлученим тоді паном Філаретом: "Божественна благодать… проручає… помолимося убо за нього, та прийде на нього благодать Всесвятого Духа") визнаються заднім числом "за ікономією" . <…> У зв’язку з усім вищесказаним ми маємо сумніви щодо включення імені митрополита Епіфанія у Священні Диптихи».

Як хіротонії, звершені відлученим і анафематствуваним паном Філаретом заднім числом, без канонічної хіротонії набули у Святому Дусі законності та справжньої печатки апостольського спадкоємства?

Архієпископ Анастасій

У відповідь на це патріарх Варфоломій 20 лютого 2019 р. написав листа, в якому намагався переконати ієрархів Албанської Церкви у своїй правоті, однак його аргументи були визнані незадовільними.

Тож на якому боці опиниться у результаті Албанська Церква?

Вибір, який належить зробити як Албанській Церкві, так і іншим Помісним Церквам, вже не можна відкласти на потім. У 2022 р. мають відбутися два альтернативні, по суті, заходи, які покажуть, яким чином розділився Православний Світ. Це проведення другої зустрічі в Амманському форматі та намічений Фанаром на квітень 2022 р. чин варення Святого Мира, в якому заплановано участь представників інших Помісних Церков, а також ПЦУ. Присутність на цьому заході означатиме фактичне визнання ПЦУ, а отже – і претензій Фанара на виняткові повноваження у Православ’ї. Навпаки, участь у Амманському форматі – це заява про незгоду з політикою Фанара, оскільки Константинопольський патріархат виступає різко проти цього формату.

Ситуація, як сказав Архієпископ Анастасій, стрімко поляризується. Сторони роблять заяви про те, що не збираються змінювати свої позиції й робити будь-які кроки до примирення, а це означає, що розкол фактично вже відбувся, і зараз вирішується питання про те, хто з якого боку опиниться.

На закінчення листа патріарху Варфоломію від 21 березня 2019 р. архієпископ Анастасій пише: «Для уникнення будь-яких перетлумачень ми роз’яснюємо, що у разі трагічного результату (у вигляді) розколу (борони, Боже!), Албанська Автокефальна Православна Церква залишиться із Вселенським Патріархатом, незмінно кажучи про істину з любов’ю». Чи означає це те, що Албанська Церква вже зробила свій вибір? Здається, ще ні. Лист предстоятеля – це ще не соборне рішення, та й не рішення взагалі.

Однак слід розуміти, що церковні розколи, в основі яких лежали догматичні розбіжності, не ділили Церкву на будь-які частини, а фіксували відпадання від Церкви тих, хто дотримувався поглядів, не сумісних із православним віровченням.

Читайте також