Преподобний Андрій Рубльов: святий епохи святих

Ікона преподобного Андрія Рубльова «Трійця» або «Гостинність Авраама». Фото: stnikolamon.ru

Отже, преподобний Андрій Рубльов жив у XIV-XV століттях. Точні дати його народження і смерті невідомі – це, приблизно, 60-і роки одного століття і 30-і іншого. Коли ми приїжджаємо на екскурсії у великі історичні міста, то помічаємо тільки те, що на поверхні, не замислюючись про суть речей, які ми бачимо. Так, напевно, було з багатьма, хто відвідував Благовіщенський собор Московського кремля і Успенський собор у Володимирі. А тільки на хвилинку уявіть, що стін цих монументальних храмів торкалися руки святого Андрія.

Для багатьох поколінь він залишив видимі пам’ятники свого таланту. Про розписи зазначених соборів я згадав з тієї причини, що саме в зв’язку з ними збереглися перші письмові згадки про нашого іконописця. Так, у Троїцькому літописі зазначено, що 1405 року преподобний Андрій, разом зі своїми вчителями Феофаном Греком і Прохором з Городця, займалися розписом Благовіщенського собору, а в 1408 – Успенського.

Трохи пізніше, вже в кінці XV століття, про Андрія Рубльова нам розповідає преподобний Йосип Волоцький. Свою розповідь він записав зі слів ігумена Троїце-Сергієва монастиря старця Спиридона. Однак ряд дослідників вважає, що представлені тут відомості не можуть вважатися цілком вірогідним джерелом, зважаючи на їх компілятивність.

У Троїцькому літописі зазначено, що 1405 року преподобний Андрій, разом зі своїми вчителями Феофаном Греком і Прохором з Городця, займалися розписом Благовіщенського собору, а в 1408 – Успенського.

Цікаво, що преподобний Йосип учителем Андрія називає якогось Данила – його друга і співпостувальника. Про батьків святого нам також нічого не відомо, тільки лише його прізвище (рубель – інструмент для обробки шкіри) дозволяє припустити, що вони були ремісниками. У Троїцькому літописі преподобний Андрій названий ченцем, що вказує на його чернечу гідність. Відповідно, Андрій – це ім’я в постригу, а ось ім’я до постригу для нас також приховане. Прийняв ангельський образ преподобний, швидше за все, до 1405 року, тобто до початку своєї діяльності як іконописця.

Пізніші агіографічні пам’ятки говорять нам про те, що чернече життя святого було пов’язане з московським Андроніковим монастирем. Та й взагалі практично всі його монументальні роботи – замовлення московських князів.

Це була ціла епоха святості. Якщо в Києво-Печерській лаврі більше третини преподобних, мощі яких спочивають у печерах, жили як раз у XIV-XV століттях, то духовне життя Андрія Рубльова було нерозривно пов’язане з такими світочами, як преподобні Сергій і Никон Радонезькі, Андронік Московський, Афанасій Висоцький і Савва Сторожевський.

Хотілося б звернути увагу на один приклад його глибокої заглибленості в справу, якій наш іконописець присвятив всі свої сили. Преподобний Йосип повідомляє, що Данило і Андрій вміли «розум і думку підносити до нематеріального і Божественного світла». У недільні та святкові дні, коли було заборонено займатися написанням ікон, вони зверталися до їх споглядання: «І, на тих неухильно зряще, Божественної радості і світлості ісполняхуся».

Ще під час його життя створені ним образи дійсно вважалися чудотворними, цінувалися не тільки за високу художню складову, а й за духовний авторитет їх автора.

Преподобний Андрій мав не тільки творчий, але і духовний авторитет. Ось для нас зараз чудотворними вважаються ікони, що виділяють миро, або ті, за допомогою яких люди отримували зцілення, а для християн XV століття було досить одного – щоб їх написав Андрій Рубльов. Так, ще під час його життя створені ним образи дійсно вважалися чудотворними, цінувалися не тільки за високу художню складову, а й за духовний авторитет їх автора. Стоглавий собор 1551 р. у своєму 41-му розділі творчість преподобного Андрія вважає зразком для майбутніх іконописців, поряд з іншими відомими грецькими художниками.

Практично відразу після смерті Андрія Рубльова його авторитет у християн переріс у шанування його як святого. Вже на початку XVI століття з’явилися зображення іконописця з німбом, як, наприклад, в особовому житії преподобних Сергія і Никона Радонезьких. Руський археограф, мистецтвознавець і історик Олександр Іванович Успенський в одній зі своїх праць повідомляє: «У пам’ятках давньої писемності, а також на іконах Андрій і його співпостувальник (мається на увазі Данило) називаються святими преподобними».

Вісімнадцяте століття принесло Церкві багато страждань. Проведені імператором Петром Великим реформи привели також і до того, що творчість Андрія Рубльова була практично забута. Пам’ять про нього зберегли лише старообрядці, які шанували його не тільки як святого, а й проявляли непідробний інтерес до іконопису. Вони всіляко намагалися дістати роботи великого майстра і створювали їх репліки. Цікаво, що перші називалися «рубльовськими листами», а другі – «рубльовськими легендами». Саме завдяки такій діяльності у нас є можливість бачити роботи великого іконописця, оригінали яких були загублені.

Стоглавий собор 1551 р. у своєму 41-му розділі творчість преподобного Андрія вважає зразком для майбутніх іконописців, поряд з іншими відомими грецькими художниками.

Де і як помер преподобний Андрій, ми достеменно не знаємо. Однак чималої довіри в цьому плані заслуговує житіє Сергія Радонезького, оскільки представлені в ньому відомості повторюють пізніші джерела. Згідно із зазначеною розповіддю, останньою роботою Андрія Рубльова був розпис Спаського собору Андронікова монастиря, після чого він помер у тому ж місці. Загальноцерковна канонізація великого іконописця відбулася відносно недавно – в 1988 році. Сьогодні його ім’я носить орден РПЦ, що видається художникам за високі досягнення в області церковного мистецтва.

З іменами преподобного Андрія Рубльова, його вчителя – Феофана Грека і учня – Діонісія пов’язаний Золотий вік руського іконопису. Як сказано вище, з XVIII століття ім’я і творчість святого було забуто, таким же чином, як мені здається, була «спотворена» і іконографія в сторону чуттєвості. Особисто для мене роботи перерахованих іконописців – це еталон, адже дуже важливо, щоб перед іконою хотілося молитися. Святитель Феофан Затворник учить, що не можна ось так, кинувши повсякденні справи, відразу починати молитву. Він радить готуватися – трохи постояти, подивитися на ікону і подумати, до Кого (!) нам належить звертатися. Виходячи з цього, ще більш зрозумілим стає значення образів для християнина. Тому саме ікони преподобного Андрія, як ніякі інші, сприяють молитві.

Дивного святого народила наша Церква, дивного святого ми почитаємо і пам’ятаємо. Вже понад шістсот років пройшли з часу смерті великого іконописця, а його пам’ять і його творчість продовжують жити і надихати багато поколінь християн.

Читайте також