Порівняльне правосуддя в Україні

Чому для нашої влади православні журналісти страшніші за корупцію? Фото: СПЖ

Правосуддя для журналістів

12 березня 2024 р. співробітники СБУ провели масові обшуки у співробітників інтернет-видань «Спілка православних журналістів» і «Перший Козацький», Громадської спілки «Миряни» та правозахисної ініціативи «Центр правового захисту». Журналістам і правозахисникам пред'явлено кримінальні звинувачення за дуже важкими статтями:

Ст.111 Державна зрада (до довічного з конфіскацією);

Ст.111-1 Колабораційна діяльність (до 15 років із конфіскацією);

Ст.161. Порушення рівноправності залежно від релігійних переконань (до 8 років);

Ст.255 Створення злочинної організації (до 15 років із конфіскацією);

Ст.436-2 Виправдання агресії (до 8 років із конфіскацією).

П'ятеро журналістів і правозахисників було заарештовано, і того ж дня СБУ на своїй сторінці Фейсбук прозвітувала про припинення діяльності нібито злочинної організації, пов'язаної з ФСБ,  яка вчиняла проти України перелічені вище злочини. Жодних доказів цьому пред'явлено не було. Навіть релігійних брошурок, виданих колись у Росії, які часто у таких випадках пред'являються у вигляді «неспростовних доказів».

Трохи пізніше Офіс генерального прокурора прокоментував обшуки та арешти, підтвердив пред'явлені звинувачення, проте вже не згадував про «зв'язки з ФСБ» та іншу нісенітницю. Генпрокурор навіть визнав, що СБУ нейтралізувала «медійний блок УПЦ». Довідково: свій медійний блок УПЦ, як і будь-яка інша організація в Україні, має повне право створювати та співпрацювати з ним. Це проста форма реалізації конституційного права на свободу слова. Хоча правильніше було б сказати, що СПЖ – це незалежне ЗМІ, яке відстоює інтереси УПЦ та її віруючих. У публікаціях СПЖ неодноразово критикувалися рішення та дії ієрархів і священнослужителів самої УПЦ.

Офіс генпрокурора заявив, що «медійний блок УПЦ» діяв «з метою дестабілізації суспільно-політичної та релігійної ситуації в Україні», але жодних доказів не надав. За іншими повідомленнями правоохоронців, докази такої діяльності знаходяться на сайті СПЖ, тобто це відкрита інформація, результат цілком нормальної та законної журналістської діяльності. Як це може хоч віддалено відповідати визначенню кримінальних статей, абсолютно незрозуміло.

При цьому всім затриманим журналістам суд обрав запобіжний захід у вигляді утримання під вартою без права внесення застави терміном на два місяці.

Те, що цей термін може продовжуватись багаторазово, ні в кого не викликає сумнівів. «Злочини» журналістів, як було заявлено, викладено на сайті СПЖ.

Тобто кожен може переконатися, що це висвітлення фактів, подій церковного життя, які справді мали місце, аналітичні статті з використанням такого ж перевіреного фактичного матеріалу з посиланнями на джерела. І за це прокуратура хоче вимагати у суду довічне.

Нічого абсурднішого вигадати не можна, жодний адекватний суд не винесе подібне рішення. Проте певних результатів правоохоронці вже досягли – суд відправив журналістів до СІЗО без права внесення застави.

Правосуддя для корупціонерів

А тепер давайте подивимося, кому і за які діяння суд призначив значно м'якший запобіжний захід. Напевно, один із найвищих представників влади, підозрюваний у скоєнні злочинів – це колишній голова Верховного Суду Всеволод Князєв. Це не просто суддя, це, можна сказати, обличчя усієї судової системи України. Його підозрюють в отриманні хабара в особливо великих розмірах близько 3 млн доларів. Суд одразу погодився його відпустити під заставу, хоча з огляду на його становище та зв'язки, впливати на перебіг слідства, перебуваючи на волі, він міг повністю. Суму застави суд спочатку встановив у 107 млн. грн., але потім цілих 6 разів зменшував її та нарешті призначив лише 18 млн. грн., під які В. Князєв і вийшов із СІЗО.

Ще одна нещодавня гучна справа щодо махінацій із коштами Міноборони (тих грошей, які життєво важливі для оборони країни), це «справа Гриневичів».

У січні 2024 р. суд дозволив внесення застави у розмірі 500 млн. грн. трьом головним фігурантам справи. Це при тому, що вони звинувачуються у постачанні неякісного одягу для ЗСУ та завданню збитків на 1,2 мільярда грн.

Ще раніше всі обговорювали корупційний скандал із умовною назвою «яйця по 17 грн». 23 грудня 2022 р. директор департаменту держзакупівель Богдан Хмельницький підписав з ТОВ «Актив компані» угоду про закупівлю продуктів вартістю 13,16 млрд. гривень. Це при тому, що статутний капітал ТОВ «Актив компані» становив, за даними Вікіпедії, лише тисячу гривень, але її директором був колишній керівник одного з державних підприємств міністерства оборони.

Після розслідування «Дзеркала тижня» з'ясувалося, що Міноборони закуповувало яйця по 17 грн. за штуку (реальна ціна 7 грн.), картоплю – по 22 грн. (у магазині 8–9 гривень), курячі стегна – 120 грн. за кіло (у магазині – 80) тощо. За всіх цих шокуючих фактів наживи на війні та мільярдних сум, що проходили через руки фігурантів справи, суд призначив Б. Хмельницькому лише 40 млн грн застави.

Ось приклад рангом нижче. Декілька тижнів тому поліція повідомила про викриття чиновників Міноборони у Вінницькій області. За даними слідства, під час проведення закупівель для військових вони завдали збитків бюджету на 4,3 мільйона гривень. Схема була нескладна, чиновники, за даними слідства, уклали договір на продаж 2000 армійських ліжок за завищеними цінами. Головному підозрюваному суд визначив внесення застави розміром 4 млн грн, а його спільникам лише цілодобовий домашній арешт.

Подібних прикладів можна навести безліч. Причому з усіх таких випадків правоохоронці надавали суду речові докази, документи, кошти тощо. Тобто суди цілком могли переконатися в тому, що справді є вагомі підстави підозрювати цих осіб у скоєнні злочинів.

У випадку ж із православними журналістами доказів протиправної діяльності немає зовсім. Проте їм обирають запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без права внесення застави. А правоохоронці замахуються на найважчі вироки.

Чому так? Чому у випадках явної шкоди для безпеки країни люди виходять на волю під заставу, а за звичайну журналістську діяльність нудьгують за ґратами?

У чому причина подвійних стандартів

Відповідь на це питання може полягати в тому, що українська влада вважає журналістську діяльність небезпечнішою для себе, ніж діяльність корупціонерів, які обкрадають ЗСУ під час війни. Справді, правда набагато небезпечніша, ніж матеріальні поневіряння. За цією логікою можна більш толерантно ставитися до корупції та різних махінацій, ніж до того, що тисячі людей дізнаються правду про захоплення храмів або антицерковні закони.

У багатьох демократичних країнах журналістику називають четвертою владою (після законодавчої, виконавчої та судової). І це справді так.

Різні медіа пропонують людям інформацію, аналітику, змушують їх думати та робити відповідні висновки. Ці медіа можуть змагатися між собою у відстоюванні тих чи інших тез. Але всі вони пропонують людям певну точку зору, а люди самі вирішують, будуть приймати її чи ні. Це є невід'ємним елементом свободи слова, яка у свою чергу є запорукою успішного розвитку держави та суспільства. Але бувають такі країни і такі періоди їхньої історії, в яких влада вважає за краще заткнути рота журналістам і не афішувати правду про свої дії, бо це може зашкодити інтересам можновладців.

Підкреслимо, не інтересам держави та суспільства, які зацікавлені у свободі слова, а інтересам можновладців, які ставлять свої інтереси вище від суспільства та держави.

Якщо влада хоче зробити якісь незаконні, непопулярні чи суперечливі моралі дії, то головне, чого потрібно побоюватися владі – це розголосу таких дій. Для цього і треба змусити замовкнути журналістів. Зробити те, щоб якнайменше людей дізналося про такі дії.

Що ж планує зробити українська влада після нейтралізації медійного блоку УПЦ, як висловився Офіс генпрокурора? На поверхні два варіанти: або остаточне ухвалення антицерковного закону 8371 і заборона УПЦ, або остаточне вигнання УПЦ з Києво-Печерської лаври, або обидві ці дії в сукупності.

Ймовірно, влада вважає, що без публікацій на СПЖ новин та аналітичних матеріалів з цих питань суспільство буде менше опиратися таким діям. Але в цьому і полягає головна помилка людей, які зараз перебувають біля керма влади.

Вони думають, що СПЖ – це одна із суттєвих перешкод для заборони УПЦ чи захоплення Лаври. А насправді все набагато серйозніше.

Не СПЖ (хоча й СПЖ теж) перешкоджає знищити УПЦ, а Промисел Божий, обітниця Ісуса Христа: «…Я створю Церкву Мою, і врата пекла не здолають її…» (Мф. 16:18). Згадаймо, як гонитель Савл прагнув знищити Церкву, і що сказав йому Господь? – «Важко тобі йти проти рожна» (Дії 26:14). Згадаймо, як той самий Савл, ставши вже апостолом і перебуваючи у кайданах за ім'я Христове, писав своєму учневі Тимофію: «...зластражду навіть до уз, як лиходій: але слово Боже не в'яжеться» (2Тим. 2:9).

Неможливо пов'язати Слово Боже, неможливо знищити Церкву Христову, навіть посадивши при цьому за ґрати православних журналістів і правозахисників. Історія неодноразово вже доводила правильність цих слів. Віримо, що так буде й цього разу. А Україні час уже припинити використовувати подвійні стандарти правосуддя, інакше нічого хорошого в майбутньому нам не світить.

Читайте також