І знову Томос не допоміг: чому «чорногорський Порошенко» програв вибори

Джуканович, який оголосив про створення "національної Церкви", зазнав поразки на виборах.

В кінці грудня 2019 р. парламент Чорногорії ухвалив антицерковний закон, згідно з яким канонічна Чорногорсько-Приморська митрополія Сербської Православної Церкви (СПЦ) позбавлялася свого майна і фактично опинялася поза законом. Її місце повинна була зайняти розкольницька Чорногорська православна церква (ЧПЦ). Напередодні голосування щодо цього законопроекту влада Чорногорії провела справжню спецоперацію: ті депутати Скупщини (Чорногірського парламенту), які були проти антицерковного законопроекту, були затримані поліцією і не змогли взяти участь в голосуванні. Зате інші проголосували одноголосно і закон був прийнятий. При цьому депутати Скупщини відхилили 117 (!) поправок до законопроекту.

Чорногорський антицерковний закон передбачає передачу від СПЦ державі (читай, розкольницькій ЧПЦ) фактично всього церковного майна, включаючи храми, монастирі і т.д., які були побудовані або передані державою Церкві до 1 грудня 1918 г. Таким чином понад 600 храмів і монастирів повинні бути конфісковані у СПЦ, а православні громади або стати розкольниками, або опинитися на вулиці.

Шлях до «чорногорського Томосу»

Антицерковна кампанія в Чорногорії вступила у свою активну фазу ще влітку 2019 року, коли Чорногорський президент Міло Джуканович заявив про те, що СПЦ це щось на зразок щупалець «сербського світу», що вона працює на чужу країну і підриває незалежність Чорногорії. Повна калька із заяв колишнього президента України П. Порошенка.

І точно також, як і колишній український лідер, М. Джуканович сказав, що буде домагатися від Фанару автокефалії для чорногорських розкольників. Обнадіяло його в успіху цієї справи інтерв'ю колишнього константинопольського екзарха в Україні архієпископа Памфілійського Данила (Зелінського), яке той дав агентству ВВС 11 січня 2019 р. «Я підтримую тезу про те, що у кожного народу, який хоче мати свою православну церкву, має бути право її засновувати і просити її визнання іншими православними церквами. В тому числі, якщо мова йде про Македонію і Чорногорію», – сказав тоді колишній екзарх. І хоча патріарх Варфоломій заявив, що він не планує давати Томос ЧПЦ, але після його втручання в церковні справи в Україні всі прекрасно розуміють, скільки вартують такі заяви «Його Всесвятості». Те, що патріарх Варфоломій не планує сьогодні, він може реалізувати завтра, причому, як кажуть в народі, і оком не моргнувши. Власне, ці слова підтверджує і лідер чорногорських розкольників Дедеіч, який в січні 2020 р. заявив, що його структура незабаром отримає свій Томос.

Чорногорці відстоюють свою Церкву

Ще до того, як антицерковний закон в Чорногорії був прийнятий, країну охопили масові протести. На вулиці вийшли сотні тисяч людей, а при кожному храмі СПЦ були створені спеціальні комітети по захисту святинь. Петиції на захист Чорногорсько-Приморської митрополії СПЦ підписали 2500 педагогів і 300 юристів Чорногорії, а також понад сто офіцерів і військовослужбовців.

Протести проти гонінь на СПЦ тривали практично постійно до введення карантину у зв'язку з коронавірусом. Двічі на тиждень чорногорці збиралися на масові хресні ходи на захист своєї Церкви. Від усіх інших протестних акцій у всіх інших країнах ці збори відрізняли два аспекти.

По-перше, вони були безпрецедентно масовими. В деякі дні по всіх містах Чорногорії на захист СПЦ на вулиці виходило до 300 тисяч осіб, а це практично половина всього населення Чорногорії. А по-друге, ніяка політична сила не організовувала, не координувала, не пристроювалася до цих протестів і, відповідно не отримувала ніяких політичних дивідендів від них. Протести були мирними, вони відбувалися виключно на захист канонічної СПЦ і люди, які в них брали участь, робили це виключно за покликом серця.

Блаженніший Онуфрій та ієрархи УПЦ, які відвідали Чорногорію в лютому 2020 року, могли в цьому переконатися особисто.

Після введення карантину СПЦ підкорилася вимогам влади і припинила масові ходи, але як тільки карантин був ослаблений протести поновилися, на цей раз з дотриманням необхідних протиепідемічних заходів. Однак, незважаючи на дотримання цих заходів з боку СПЦ, влада Чорногорії пішла на те, що 13 травня заарештували єпископа Будімлянсько-Нікшичського Іоаникія і декількох священиків СПЦ. А всього під приводом нібито порушення карантинних приписів, в адміністративному порядку були покарані 67 прихильників СПЦ, а проти 11, в тому числі і митрополита Чорногорсько-Приморського Амфілохія (Радовича) були порушені кримінальні справи.

Але ці переслідування тільки посилили народні протести проти антицерковної політики влади. Уряд Чорногорії і СПЦ кілька разів намагалися провести переговори щодо скасування антицерковного закону, але вони закінчилися безрезультатно, незважаючи на заклики з Євросоюзу. Заклики ці, по правді сказати, були зовсім не безсторонніми. Прес-секретар Європейської комісії Ана Пізонеро віддавала явну перевагу чорногорській владі: «Ми вітаємо зусилля уряду з пошуку компромісу. На жаль, в цих розмовах не було знайдено жодного рішення. Ми закликаємо обидві сторони продовжувати діалог», – заявила вона в червні 2020 р. Як можна бачити, в її словах звучить схвалення тільки уряду Чорногорії.

Через затяте небажання чорногорської влади скасувати антицерковний закон, який порушує права віруючих СПЦ, єпископат Чорногорсько-Приморської митрополії був змушений констатувати, що нинішня влада Чорногорії своєю антицерковною політикою дискредитувала себе і не може більше користуватися довірою народу. Напередодні парламентських виборів, які відбулися 30 серпня, митрополит Чорногорсько-Приморський Амфілохій (Радович) записав відеозвернення і закликав всіх громадян йти на вибори, щоб проголосувати «на захист Божих святинь».

«На 82-му році життя вперше зараз піду на парламентські вибори – 30 серпня – і закликаю всіх чорногорців, жителів Чорногорії і всіх інших голосувати на захист Божих святинь, які зараз під ударом в Чорногорії з боку тих, хто не знає, що таке святиня. Дай Бог, щоб цей захист переміг заради майбутнього всіх жителів Чорногорії. Всі на вибори еа захист святинь!», – сказав митрополит Амфілохій.

Пояснюючи позицію Церкви щодо питання парламентських виборів владика Амфілохій пояснив: «Церква не має своєї партії або свого виборчого списку. Церква не підтримує жодну партію і тому залишає політичний процес політикам».

Проте Церква може давати моральну оцінку діям влади, тим більше, якщо вони так явно спрямовані проти Неї. Церква може акцентувати увагу виборців на тих діях влади, які Вона вважає неприпустимими і закликати громадян робити відповідний вибір. «З іншого боку, можна закликати громадян підійти до майбутніх виборів, використовуючи свої політичні права. Оскільки неконституційний закон порушує релігійні права і свободи християн і Церкви, і оскільки всі наші молитви і прохання про погодження наших мінімальних вимог відхиляються, ми, як повноправні громадяни цієї держави, вважаємо правомірним закликати вірних не голосувати за політиків, які просувають антицерковні закони», – заявив митрополит Амфілохій.

Крах гонителя Церкви

І ось вибори в Чорногорії пройшли. Вони показали найгірший результат для правлячої Демократичної партії соціалістів Чорногорії (ДПСЧ), реальним лідером якої є президент Міло Джуканович. ДПСЧ за підсумками виборів набрала 35,06% голосів, що навіть в коаліції з близькими до неї партіями: Соціал-демократами Чорногорії, Боснякською партією і «Албанським списком», дозволяє їй розраховувати тільки на 37 місць в Скупщині з 81. Опозиційні ж політичні сили: «За майбутнє Чорногорії», «Мир – наша нація», «Об'єднана реформістська дія» і Соціал-демократична партія, отримали за результатами виборів 43 депутатських мандата, набравши сукупно 53,75%.

Лідери політичних сил: «За майбутнє Чорногорії», «Мир – наша нація» і «Об'єднана реформістська дія» вже оголосили про готовність створити правлячу коаліцію і сформувати уряд. Соціал-демократична партія ще роздумує, але й без її 2 мандатів у нинішніх опозиційних сил є більшість в парламенті. Такі результати дозволили лідеру опозиційної коаліції «За майбутнє Чорногорії» Здравко Кривокапичу заявити про перемогу на виборах. «Громадяни Чорногорії, спасибі вам за підтримку! 30-річний режим упав», – заявив він, виступаючи по національному телебаченню.

А першим рішенням нової правлячої коаліції, в разі її формування, він назвав скасування антицерковного закону: «Першим кроком, звичайно, стане скасування Закону про свободу віросповідання, потім прийняття закону про люстрацію і закону про походження майна, який визначить ставлення до тих, які довели Чорногорію до безнадійності, домоглися незліченних багатств і зробили жебраками інших громадян Чорногорії. Це буде по-чесному, праведно і стане попередженням для всіх, хто йде в політику, що політика не є найприбутковішою роботою».

Звичайно, що вибори, які відбулися в Чорногорії і їх результати ще не означають, що влада в цій країні зміниться. Можна заперечити результати голосування, можна переманити окремих депутатів, перекупити їх або просто залякати, можна влаштувати майдан, організувати нові вибори і так далі. Існує маса способів постаратися не віддати владу, якщо цього робити дуже не хочеться. Але факт вже назавжди залишиться фактом: політична сила, яка правила в Чорногорії практично 30 років, втратила довіру виборців саме через свою антицерковну політику. І в цій думці сходяться представники прямо протилежних таборів.

Так, голова Комітету Ради Федерації з міжнародних справ Костянтин Косачов заявив: «Церква, хоча вона і відділена від держави, в цій передвиборній боротьбі грала дуже велику роль». Також і українське прозахідне видання «Дзеркало тижня» опублікувало аналітичну статтю, в якій головною причиною поразки правлячої партії Чорногорії визначило позицію Церкви: «Закон про свободу віросповідання відштовхнув від провладних кандидатів чимало виборців, які у виборі «партія або церква» вибрали церкву».

***

Про глобальні причини нинішньої поразки на виборах правлячої партії Чорногорії говорив ще в липні 2020 року митрополит Амфілохій. Такою причиною є ворожнеча на Бога і його Церкву. «Ті, хто зараз перебуває при владі в Чорногорії, повинні також розуміти, що вони оголосили війну Богу, а не Амфілохію або народу Чорногорії. Вони оголосили війну живому Богові, і тому той, хто бореться з Богом, втрачає свій образ і душу, відрікається від всіх справжніх правителів, які правили цією областю з часів імператора Костянтина до часів короля Миколи Петровича», – сказав владика Амфілохій.

І в цьому контексті не можна не провести паралель з українськими подіями. Петро Порошенко, організувавши нову «церкву» з двох розкольницьких структур і організувавши гоніння на УПЦ, точно так же, як і Джуканович «оголосив війну живому Богові". Порошенко зазнав політичне фіаско. Програв і Джуканович.

Парламентські вибори в Чорногорії 2020 р. точно так же, як і вибори президента і парламенту в Україні в 2019 р. ясно довели, що ворожнеча на Церкву призводить до того, що від таких політиків відвертається простий народ і відмовляє їм у підтримці на виборах. У підсумку вони втрачають свою владу. Але ворожнеча на Церкву призводить не тільки до поразки на виборах і втрати влади. Це призводить до набагато більш страшних наслідків: ураження в боротьбі за свою безсмертну душу і втрати надії на спасіння.

Читайте також