Зеленський до синодалів УПЦ не зійшов: що буде з Церквою

Зеленський проігнорував Предстоятеля та членів Синоду УПЦ. Фото: СПЖ

20 березня 2023 року сталася подія, яка в історію увійде як ганьба у відносинах влади до Церкви. Члени Синоду Української Православної Церкви майже три години безуспішно прочекали під Офісом Президента Володимира Зеленського. Привід був більш ніж серйозний – вигнання Церкви з Києво-Печерської лаври. Але президент синодалів проігнорував.

Безумовно, у глави країни, що воює, графік дуже щільний. Він не зобов'язаний приймати всіх, кому захотілося раптово поспілкуватися із президентом. Але питання зовсім не в тому, що Зеленський не прийняв синодалів, проблема в тому, як це було зроблено.

Предстоятеля та ієрархів найбільшої конфесії країни показово протримали на вулиці біля блок-поста кілька годин, а потім прогнали сиреною. І це при тому, що Зеленський був на місці і хоч кілька хвилин міг точно знайти. Архієреїв не запросили почекати всередині, не запропонували бодай присісти. Якщо коротко, ситуацію можна охарактеризувати двома словами: «Демонстративне приниження». І це приниження не Онуфрія, Павла чи Антонія. Це є показовим приниженням мільйонів вірян УПЦ, приниженням мільйонів виборців, громадян України. Трагедія саме у цьому.

Чи можна уявити, що так само протримали б на вулиці головного рабина України, голову мусульман, уніатів чи Сергія Думенка? Ми всі знаємо відповідь.

Вранці цього дня у Києво-Печерській лаврі відбулося засідання Синоду УПЦ. Пройшло воно у критичній для Церкви ситуації. 10 березня влада оголосила, що до 29 числа УПЦ має залишити Лавру. Понад 200 ченців, Київська митрополія, Духовні школи: семінарія та академія, іконописні та швейні майстерні та інше. Жодних зрозумілих причин для такого вчинку влада не назвала. Нібито якась міжвідомча комісія виявила на території Нижньої лаври якісь незаконні споруди. Які – ніхто не каже. Мінкульт інформацію засекретив. Але всі чудово розуміють, все це – лише незграбний привід. Церкву виганяють із її стародавньої святині просто тому, що на це є воля керівництва, точніше – президента.

Дмитро Корчинський, голова організації «Братство»: «Зеленський натиснув на Ткаченка. Тобто це було пряме розпорядження Зеленського. Зеленський сказав Ткаченку: розривай цей договір».

Нардеп Потураєв та міністр культури Ткаченко назвали мощі преподобних Києво-Печерських «музейними експонатами» та зажадали від УПЦ «повернути їх державі». На виході монастиря стоїть поліція та обшукує кожну машину та кожного ченця.

Потураєв пообіцяв, що 29 березня «звільняти» Лавру прийде патріотична громадськість, а радикал Корчинський, який уже захоплював Лавру 1992 року, заявив, що якщо ченці не вийдуть добровільно, то вони з монастиря «виповзуть».

У цих умовах члени Синоду на чолі з Блаженнішим Онуфрієм вирішили безпосередньо поговорити з Зеленським і з'ясувати, чому на Церкву йдуть такі репресії. Адже УПЦ не зробила нічого, що влада могла б поставити їй у провину.

Архієреї приїхали до Офісу Президента о 12.40. Майже одразу до них вийшов якийсь клерк, який запропонував передати Зеленському звернення. Клерк із Офісу Президента: «Прийшов до вас за вказівкою взяти звернення». Архієреї відмовилися і стали чекати Зеленського.

За півгодини до них вийшла вже жінка з тією самою пропозицією. Клеркиня з Офісу Президента: «Прийшла звернення передати». Архієреї відмовилися і продовжували чекати на Зеленського.

Чекали годину, чекали дві. Стоячи на вулиці в прохолодну березневу погоду. Адже синодали – це здебільшого літні люди 75-80 років і вище. В Офісі Президента мало того, що не запросили їх почекати всередині, а й навіть не винесли стільці. Коли помічники ієрархів принесли шматки пінопласту, щоб архієреї могли сісти хоча б на бетонні блоки, одразу підскочили поліцейські і дали вказівку все прибрати.

Абсолютно ганебне і хамське ставлення влади до ієрархів Церкви, до якої відносять себе мільйони українців, члени якої захищають країну на передовій, яка в перші години війни засудила агресію РФ, яка надає армії та нужденним величезної підтримки.

Але що ж робити Зеленському, коли всі клерки вже послані, коли літні архієреї готові чекати його на ногах багато годин, а вийти до них на зустріч – нижче за президентську гідність? Коли ситуація стає для нього просто непристойною? Допомагає кнопка включення сирени.

У київських каналах пишуть про «нетипову» повітряну тривогу, яка включається виключно в столиці і триває лише 14 хвилин. Але за цей час поліція проганяє архієреїв із території Офісу Президента. Ситуація «розрулюється». Ну а за кілька годин до Лаври надходить інформація, яку можна розцінювати як відповідь Президента на спробу зустрічі від синодалів УПЦ. З 21 березня влада закриває вірянам доступ до мощей преподобних Києво-Печерських, а також трьох храмів Лаври.

Митрополит Климент: «Відзавтра, з самого ранку доступ до Ближніх і Дальніх печер для молитовного поклоніння мощам Києво-Печерських угодників музеєм буде припинено, обмежено. Відвідувати печери, а також Хресто-Воздвиженський, Анно-Зачатіївський та Теплий храм наші віряни не зможуть».

В емоційних людей бувають стани, які в народі передають виразом «закусити вудила», коли неприязнь до того, кого вони вважають ворогом, змушує їх робити зовсім дивні вчинки. Схоже, для Зеленського зараз у відносинах із Церквою найкраще підходить вираз «чим гірше – тим краще». Але чи може собі це дозволити глава держави? Зеленський – як це дивно це звучить – слуга народу і має діяти на його благо. У тому числі й на благо тих мільйонів вірян, які голосували за нього під час виборів.

Адже до виборів Зеленський ставився до релігії зовсім інакше. Щоправда, не до православ'я, а ісламу. Тоді він міг навіть перепросити Кадирова, якщо в «95 кварталі» зачепили його релігійні почуття.

Володимир Зеленський (інтерв'ю з Д. Гордоном, 2018 р.): «Якщо ми образили хоч когось із представників мусульманського світу, на рівні релігії... Тому що релігія – дуже болісна тема, дуже тонка грань. І не треба. Це не гарно − кривдити інші релігійні інтереси, це просто недобре. Ось що я сказав перед усім мусульманським світом: якщо наших хлопців (із "95 кварталу", – Ред.) можуть не знати у СНД, то я за них хочу вибачитися».

Сьогодні Зеленський за хлопців із «95 кварталу» не вибачається. Вони ж не ображали мусульман, лише православних. А їх можна і матом крити, можна нахабно відбирати їхні святині. Ті самі, які ці православні відновлювали своїми руками, які вкладали після радянського запустіння величезні кошти, час і сили. Погляньмо на знімки Лаври, яку держава віддала вірянам 1988 року, та Лаври, яку ми бачимо зараз. Різниця вражає, чи не так? І замість того, щоб скасувати бандитську націоналізацію церковної власності, яку провернули більшовики 100 років тому, Зеленський один в один повторює їхні дії. Він так само забирає у вірян відновлені ними ж святині. Навіщо? Щоб віддати «правильній» конфесії, віддати Сергію Думенку.

Ось тільки проблема. У Думенка нема ким заповнити Лавру, у нього на всю ПЦУ близько 240 ченців. Тому він із владою вмовляє братію просто визнати його владу і нікуди не йти.

Сергій Думенко: «Я свідчу братії, що всі з вас, хто піде за вимогами канонів і томосу, відкинуть беззаконну владу Москви, продовжать своє служіння в Лаврі. Як священноархімандрит Лаври, я відкритий для діалогу та спілкування. Наша мета – зберегти та оновити обитель, очистити її від "русского мира". Ми готові до співпраці з усіма, хто поділяє ці прагнення».

А тепер порівняємо зі зверненням обновленського лжемитрополита Інокентія Пустинського, якому більшовики віддали Лавру 99 років тому, 1924 року: «Брати та сестри, насельники обителей Київських!.. Ви бачите, як усе важче й важче стає вам існувати. Обителі одна за одною переходять у відання Свящ. Синоду Української Церкви або закриваються. Головна святиня України −Києво-Печерська лавра, перейшла у моє відання. Припиніть наполягати, відкиньте убік вашу політичну гру і покажіть, що вам дорогі ваші обителі. Не соромтеся переходу їх у моє відання і залишайтеся на своїх місцях».

Як бачимо, минуло всього 100 років, а історія повторюється один в один. Однаково діє влада, лжеєпископи говорять практично одними і тими самими лукавими словами. Комуністи незабаром зневірилися в обновленцях і перестали їх підтримувати. Причина проста – їхні храми були порожніми, народ до них не ходив. Обновленців із Лаври вигнали, Інокентія Пустинського заслали, а потім і розстріляли. Закінчилась і влада самих комуністів. Церква ж відродилася.

Сьогодні держава виганяє з Лаври Церкву та запускає туди нових обновленців. Логічно припустити, що й кінець цьогорічних подій буде схожим. Церква Христова очиститься та відродиться. Перед нами ж, як і 100 років тому, стоїть вибір – бути з Церквою або підкоритися її гонителям. І важливо не помилитись.

Читайте також