«Експертиза» Статуту УПЦ від Держетнополітики: побачити неіснуюче

У Держетнополітики дали зелене світло забороні УПЦ? Фото: СПЖ

1 лютого 2023 р. Держетнополітики опублікувала результати своєї «експертизи» та зробила висновок про те, що УПЦ є складовою РПЦ і їй підпорядковується.

Підсумкові висновки «експертизи» формулюються так:

«Узагальнений висновок релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв'язку з Московським патріархатом (Російською Православною Церквою)

Експертна група дійшла таких висновків:

1. Прийняття нової редакції Статуту про управління УПЦ (від 27.05.2022) та Постанови Собору УПЦ не призвели до розриву церковно-канонічного зв'язку Української Православної Церкви із Російською Православною Церквою. Статус УПЦ як структурного підрозділу РПЦ, що користується певними правами самостійності, але не утворює автокефальну Церкву, залишається незмінним.
2. УПЦ відносно РПЦ має церковно-канонічний зв'язок частини з цілим. Відносини УПЦ з РПЦ не є стосунками однієї самостійної (автокефальної) церкви з іншою самостійною автокефальною церквою. УПЦ також не має статусу автономної Церкви, який визнавався б іншими церквами, а отже, з точки зору еклезіології та канонічного права є структурним підрозділом РПЦ, що має окремі права самостійного утворення без власної канонічної суб'єктності.
3. Нинішня діяльність чи бездіяльність найвищих органів церковної влади та управління УПЦ свідчить про те, що УПЦ продовжує перебувати щодо РПЦ у відносинах підпорядкування. Вона не діє як самостійна (автокефальна) Церква і проголошує власної самостійності (автокефалії). Жодних документів чи дій, які свідчили б про трансформацію УПЦ в самостійну щодо РПЦ релігійну організацію, членами Експертної групи не виявлено».

У чому полягає неправильність і спекулятивність даних висновків? Розглянемо лише основні моменти.

Держетнополітики спирається на документи РФ

Більшість дослідження комісії ДЕСС її експерти присвятили вивченню не Статуту УПЦ, а Статуту РПЦ. Це означає, що Держетнополітики вважає – нормативний акт корпоративного права, яким є зареєстрований у РФ Статут РПЦ, має чинність на території України. І це питання не лише патріотизму/непатріотизму Держетнополітики. На цей факт просто зобов'язана відреагувати СБУ, оскільки будь-які дослідження, що ґрунтуються на документах країни-агресора, мають очевидні ознаки колабораціонізму. Крім того, Держетнополітики явно вийшла за межі своїх повноважень. У відповідному Рішенні РНБО від 01.12.2022 р., затвердженому Указом Президента України №820/2022, написано чорним по білому:

«Державній службі України з етнополітики та свободи совісті забезпечити у двомісячний строк відповідно до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української православної церкви на наявність церковно-канонічного зв’язку з Московським патріархатом, за необхідності вжити передбачених законом заходів».

Тобто Держетнополітики не мала права проводити експертизу жодних інших документів, крім Статуту УПЦ і документів, які прямо згадуються у цьому Статуті. Якщо ж відкинути Статут РПЦ, то й висновки експертів виявляються голослівними. Особливо цікаво виглядає посилання Держетнополітики на сайт РПЦ: «На офіційному вебсайті РПЦ біографії всіх архієреїв УПЦ представлені як біографії архієреїв РПЦ».

Це все одно, що зайти на офіційні сайти РФ, побачити там карту Росії з Кримом і чотирма південно-східними областями України у складі та сказати – «ось вам і доказ!».

А судді хто?

Склад «Експертної групи із забезпечення проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління УПЦ» – це особи, які багато років публічно та постійно висловлювали ворожнечу до УПЦ, а також симпатії до ПЦУ. Власне, на цій підставі в УПЦ ще перед початком роботи комісії висловили недовіру її членам і вимагали залучити до її роботи міжнародних експертів (цього, звичайно, ніхто не зробив). Чекати від них справжньої експертизи (без лапок), професійної та неупередженої, не доводиться. Власне, вони й самі це чудово розуміють. У повному тексті «експертизи» дуже впадає у вічі один фіговий листок, яким вони спробували прикрити свою заангажованість. Справа в тому, що серед досліджених ними документів згадуються два листи Митрополита Онуфрія:

«– Лист митрополита Онуфрія Голові ДЕСС від 01.06.2022 № 0464 з офіційними тлумаченнями положень Статуту про управління Української Православної Церкви (у редакції, прийнятій на Соборі УПЦ 27.05.2022) (К. 27).

– Лист митрополита Онуфрія Голові ДЕСС від 28.09.2022 № 0838 з офіційними роз'ясненнями окремих положень Статуту про управління УПЦ (у версії, ухваленій на Соборі УПЦ 27.05.2022) (Додаток 5)».

І при цьому вони прирівнюють ці листи до повноцінної участі представників УПЦ в «Експертній групі». Цитата: «Згідно із законодавством, релігієзнавча експертиза статутів релігійних організацій здійснюється за участі представників цих релігійних організацій, а зазначені листи вичерпно представляють актуальну офіційну позицію УПЦ стосовно норм Статуту про управління УПЦ».

Чи можна придумати щось більш абсурдне?

«Нелегітимність» Собору у Феофанії

Не секрет, що для «експертів» комісії треба було якось «обнулити» рішення Собору у Феофанії, на якому було оголошено повну незалежність від РПЦ. Для цього вони намагаються поставити під сумнів легітимність Собору. Аргументують вони це тим, що спочатку цей захід скликався не як Собор УПЦ, а як «нарада» і що, мовляв, делегати наради не отримували від своїх єпархій повноважень, що відповідають статусу учасників Собору УПЦ. Ця спроба свідчить якраз про повне нерозуміння та незнання «експертами» того, як проходять церковні Собори, і яким чином їхні рішення стають легітимними.

Цитата: «Рішення Синоду та Архієрейського Собору про те, щоб вважати делегатів на "церковну нараду" делегатами на Собор, є сумнівним щодо його легітимності. Тому рішення про скликання Собору в такому складі є нелегітимними з точки зору положень чинної на той час редакції Статуту про управління УПЦ та усталеної традиції, яка склалася щодо обрання делегатів на Собор».

Будь-яка людина, хоч трохи знайома з історією проведення Вселенських і Помісних Соборів, знає, що принципи формування їх складу були щоразу іншими, як і процедура скликання та проведення. Але що робило рішення цих Соборів загальновизнаними – це прийняття їх усією повнотою Церкви. Юридичною мовою це називається – рецепція. Так ось, рецепція рішень Собору УПЦ 27.05.2022 р. відбулася, і це абсолютно однозначно. Вся повнота УПЦ їх прийняла і живе відповідно до них. Більше того, їх прийняли й інші Помісні Церкви. Жодна Помісна Церква не висловила протесту чи незгоди з ними. Навіть РПЦ, до речі.

Незалежність та автокефалія

Щоб довести, що незалежність УПЦ є «несправжньою», комісія довго і нудно міркує, що лише статус автокефалії може свідчити про справжню незалежність. А якщо УПЦ її не оголосила, значить, вона – частина РПЦ.

Цитата: «УПЦ надано статус "незалежна і самостійна у своєму управлінні". Проте православне канонічне право не оперує таким поняттям, на відміну від понять "автокефальна" або "автономна" церква. Повністю "незалежною в управлінні" є лише автокефальна церква, яка на підтвердження свого статусу отримує відповідний документ (томос). Усі інші, крім автокефальної церкви, … є структурними підрозділами своєї материнської церкви з тим чи іншим ступенем самостійності у своїй діяльності».

Подивимося, деякі положення Томоса ПЦУ, яка як «автокефальна Церква» зобов'язана, на думку Держетнополітики, бути «повністю незалежною в управлінні»:

• ПЦУ визнає своїм главою Константинопольську Церкву;
• для вирішення важливих питань ПЦУ має звертатися на Фанар;
• не допускається зміна титулу глави ПЦУ без дозволу Фанара;
• ПЦУ не має права відкривати приходи за кордоном;
• ПЦУ повинна брати миро у Фанара;
• статут ПЦУ має відповідати положенням Томосу.

Ви бачите тут статус незалежності? Ми – ні. І це все, що потрібно знати про аргументи «експертів» із цього приводу.

Грамота патріарха Алексія

«Експерти» довільно трактують положення Грамоти патріарха Алексія ІІ про те, що УПЦ з'єднана з Вселенським Православ'ям через РПЦ. Цитата:

«Ознака залежності УПЦ вбачається і в тому, що вона "з'єднана" з "Єдиною Святою, Соборною й Апостольською Церквою", тобто зі Вселенським православ'ям, "через Російську Православну Церкву". Наслідком цього є не лише доктринальна єдність УПЦ із Вселенським православ'ям через посередництво РПЦ, але й залежність у проведенні міжцерковної і міжрелігійної політики від свого релігійного центру та пряма вказівка на те, що УПЦ має "канонічний" статус лише через і завдяки Московському патріархатові».

Загалом саме формулювання Грамоти патріарха Алексія ІІ про подібне з'єднання, яке потім було відображено у Статуті РПЦ і яке скасовано рішенням Собору УПЦ у Феофанії, є досить дивним. Православна еклезіологія каже, що будь-який канонічний єпископ вже з'єднаний із Церквою просто через своє єпископство. Поєднання УПЦ зі світовим Православ'ям через ще одну Помісну Церкву не зовсім зрозуміле. Який зміст вкладається у це формулювання «про з'єднання» у Грамоті патріарха Алексія ІІ? Який у цьому євхаристичний та еклезіологічний зміст?

Але в жодному разі з цього формулювання ніяк не можна вивести «залежність у проведенні міжцерковної та міжрелігійної політики». Якщо вже на це пішло, то в Церкві взагалі немає абсолютно незалежних структур. Усі Помісні Церкви з'єднані та залежать одна від одної. «І ви – тіло Христове, а нарізно – члени» (1 Кор. 12:27).

Ми не віримо УПЦ, не віримо Митрополиту Онуфрію. Віримо лише РПЦ

Особливо слід зазначити, що «експертам» видався непереконливим офіційний лист Митрополита Онуфрія до Держетнополітики, де він роз'яснює розрив з РПЦ та припинення членства в Синоді РПЦ: «Зі Статуту про управління УПЦ були вилучені всі пункти про зв'язок УПЦ з РПЦ. Зокрема, це стосується пункту, де вказувалося, що УПЦ є самоврядною частиною РПЦ. З цього часу постанови Соборів РПЦ не є основою діяльності Собору єпископів УПЦ. Митрополит Київський та всієї України припинив членство у Священному Синоді РПЦ. Предстоятель УПЦ довічно обирається єпископатом УПЦ без подальшого благословення».

А тепер цитата комісії ДЕСС: «Твердження митрополита Онуфрія в листі до Глави ДЕСС про припинення членства в Синоді РПЦ не отримало документального підтвердження. Документи (розпорядження, рішення, заяви, листи, рапорти, звернення, укази, міркування Синоду УПЦ тощо) щодо цього відсутні. Також невідомо про те, що УПЦ зверталася до РПЦ із повідомленням про вихід митрополита Онуфрія зі складу Синоду РПЦ».

Іншими словами, «експерти» алегорично звинуватили Предстоятеля УПЦ у брехні, для них офіційний лист до ДЕСС – це не «документальне підтвердження».

Висновки

«Експертна група» займалася не тим, що їй доручали РНБО та Президент України. Вона досліджувала не ті документи і не на предмет того, що потрібно. Її висновки ґрунтуються не на вченні Церкви, а на тому, що ці «експерти» думають із цього приводу.

І головне – «експертна група» так і не спромоглася знайти доказів того, що УПЦ має «керівний центр» у РФ. Напевно, вони й самі це чудово розуміють, оскільки в тексті своєї «експертизи» передбачили ще один фіговий листок, щоб у разі чого сказати – мовляв, ми висловлюємо свою думку як релігієзнавці, маємо на це право. Цитата: «Експертиза є релігієзнавчою, але не носить юридичного характеру».

Саме носить! І ще як носить! На підставі вашої «експертизи» збираються заборонити Церкву, тобто вчинити дію саме юридичного характеру!

Таким чином можна констатувати, що у недругів УПЦ все йде за планом, і все йде до того, щоб все ж таки зробити спробу заборонити УПЦ. Ми ж будемо робити все можливе і законне, щоб ця спроба виявилася невдалою. Як сказав голова Юрдвідділу УПЦ прот. Олександр Бахов: «У разі ухвалення рішення на підставі цього висновку ми будемо захищатися всіма законними способами, як на національному, так і на міжнародному рівнях».

Проте найдієвіший захист полягає в тому, щоб кожен єпископ, священник, монах і мирянин зберіг вірність Церкві й не залишив її у лихоліття. Тоді точно з нею нічого не можна буде зробити.

Читайте також