Становлення ПЦУ на Закарпатті: фейки, дезінформація та відверта брехня

Храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці в селищі Ясіня

Рейдерська атака на Ясінянське благочиння Хустської єпархії УПЦ Закарпатської області супроводжувалася низкою фейкових заяв і псевдоновин в ЗМІ. Одна з них стосувалася нібито нападу вірян УПЦ на представника ПЦУ Анатолія Натолочного. Джерелом повідомлення у ЗМІ назвали сайт Закарпатської єпархії УПЦ КП/ПЦУ. Однак незабаром поліція спростувала цю інформацію, попросивши громадян не поширювати фейки.

Атаки на Ясінянське благочиння

Дезінформація про «побиття українського священика вірянами РПЦ» з'явилася в регіональних ЗМІ та соцмережах незабаром після того, як 24 лютого одна з православних громад смт Ясіня Рахівського району зуміла відстояти свій храм від рейдерського захоплення. У той же день «ієрарх» ПЦУ/УПЦ КП на Закарпатті Варсонофій оголосив цю парафію Різдва Пресвятої Богородиці «переведеною у ПЦУ». І надав виразно сфальсифікований протокол, що суперечить зафіксованим на відеозаписі подіям біля храму.

Наступного дня після спроби рейдерської атаки на громаду, як повідомили на сторінці у Facebook «За Православ'я», представник ПЦУ (в підпорядкуванні «єпископа» УАПЦ Віктора Бедя) Володимир Лофердюк приходив до дому касира храму Різдва Пресвятої Богородиці і вимагав віддати ключі та документи, на що отримав відмову.

Крім дезінформації в ЗМІ, прямих погроз і залякування духовенства УПЦ в цьому окрузі, віряни і клірики побоюються продовження спроб захоплень їхніх храмів. Недільні богослужіння 3 березня були першими спокійними днями в регіоні, починаючи з кінця січня. Припускають, що це пов'язано з роботою, проведеною представниками силових структур. Однак, як повідомляють джерела в місцевому благочинні УПЦ, через те, що трапилося, громади канонічної Церкви згуртувалися, люди стали набагато активніше відвідувати богослужіння, оскільки постійно очікують продовження рейдерських атак.

Хто і куди переходить

Що стосується «становлення» ПЦУ в цій окрузі, то аналіз інформації на сайтах місцевих представництв УАПЦ і УПЦ КП підтверджує, що гучні заяви про «відродження української Церкви» супроводжуються надзвичайним браком кадрів.

Крім того, неясно, як формуватимуть підрозділи ПЦУ в регіоні. Підтримка «нової Церкви» серед населення тут мізерна, організувати захоплення храмів вдалося тільки на території Ясінянського благочиння УПЦ, що межує з Івано-Франківською областю. Умовити на перехід в ПЦУ вдалося тільки двох настоятелів – вже згаданого Володимира Лофердюка і священика з смт Великий Бичків Михайла Ягнюка (останній, втім, перебуває все ж в іншому «благочинні», Рахівському).

В результаті окружний «наглядач» від УПЦ КП Анатолій Натолочний числиться «сумісником» на трьох парафіях. У список очолюваного ним «Ясинського благочиння» внесений і все ще не захоплений за фактом храм Різдва Пресвятої Богородиці.

Ще цікавіше йдуть справи в «благочинні» УАПЦ/ПЦУ. За ці дні сюди теж вписали два храми УПЦ. Один із них захопили в лютому, другий опинився в розпорядженні нової структури в кінці січня, в результаті переходу настоятеля Володимира Лофердюка, забороненого за відхід у розкол.

Виникає запитання: якщо указ про прийом храму на честь Різдва Пресвятої Богородиці в ПЦУ видав Варсонофій (ієрарх УПЦ КП), якщо храм внесли до переліку парафій його «благочиння», то чому вимагати ключі від приміщення прийшов представник «єпископа» УАПЦ?

Якщо мова йде про об'єднання УПЦ КП і УАПЦ в одну структуру, чому представники цих організацій на Закарпатті, назвавшись відповідно Закарпатською та Карпатською «єпархіями» ПЦУ, захопили в УПЦ по два храми в одному селищі і на цій основі відкривають свої незалежні «благочиння»? І що робити громадам УПЦ відразу з двома «благочинними», які претендують на їхні храми?

Через рейдерство громади УПЦ згуртувалися, люди стали набагато активніше відвідувати богослужіння.

 

3 лютого 2019 року група рейдерів захопила храм Георгія Побідоносця в селищі Ясіня/Кевелев. 10 лютого – храм святого пророка Іллі в селищі Ясіня/Лопушанка. 17 лютого – Свято-Преображенський храм у селищі Ясіня/Плитоватий. 24 лютого вдруге поспіль провалилася рейдерська атака на храм Різдва Пресвятої Богородиці в смт Ясіня (в окрузі цей храм називають Зарицька церква).

Про перехід же в ПЦУ громади Свято-Покровського храму в багатостраждальному селищі Ясіня стало відомо раніше, 27 січня, коли пішов у розкол настоятель парафії Володимир Лофердюк. Крім церковних сайтів, про цю подію радісно повідомила у Facebook віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе.

Вона нагадала, що колись храм був греко-католицьким, потім його «захопила РПЦ», а тепер парафія знову «повернулася в духовну домівку». За свідченням чиновниці, «гроші на будівництво Покровської церкви колись давали і її дід з братами».

До Томосу

Про вкрай слабкі позиції ПЦУ на Закарпатті можна говорити як мінімум тому, що в цьому регіоні у 2014-2018 роках захоплення храму УПЦ вдалося здійснити лише в одному населеному пункті – селі Пилипець Міжгірського району, який належить до цієї ж, Хустської єпархії УПЦ.

У 2015 році парафіяльна рада храму на честь Різдва Пресвятої Богородиці практично повністю перейшла в Київський патріархат. Незважаючи на те, що настоятель і абсолютна більшість громади від цієї авантюри відмовилися, обласна влада перереєстрували статут приходу на користь УПЦ КП. Захищати свої права громаді УПЦ виявилося вкрай складно, оскільки вся парафіяльна документація була на руках у членів парафіяльної ради, а не у настоятеля. Тим не менш, єпархія УПЦ, що діяла від імені вірян, виграла суд, який скасував незаконну перереєстрацію статуту, і відновила в селі свою громаду як юридична особа.

Складніший випадок – скандальний розгляд з реєстрацією, перереєстрацією та тяжбою за виділену церковній громаді ділянку в обласному центрі. Тут наламав дров настоятель Сергій Уманців, який кілька разів змінював конфесію, налагоджуючи документацією і в результаті отримав кримінальне переслідування за фактом підробки підписів. Прихід на честь князя Володимира і княгині Ольги під час спільної прес-конференції також назвали своїм представники ПЦУ.

Міфічний «перехід в ПЦУ» села Минай

Аналізувати так звану «карту навігації в ПЦУ», яку оперативно оновлюють і пропонують в якості аргументу «підтримки народу» прихильники нової церковної структури, досить складно. Інформацію підносять максимально однобоко і однотипно, процедуру описують недостовірно, часто офіціоз ПЦУ – відверта брехня. Водночас перевірка інформації про урочистий «перехід громади», а то й «всього села», у закарпатських реаліях призвела до анекдотичного спростування звичайного фейку.

Тут представники ПЦУ відверто риють яму самі собі. Існує чимало громад, які дійсно повністю, добровільно і одноголосно пішли від УПЦ. У цьому випадку процедурні питання про те, куди перереєстровують громади як юридичні особи, вже вторинні. Крихітний відсоток священнослужителів УПЦ, особливо в західних єпархіях, дійсно перейшов в нову церковну структуру. Неясно, навіщо в такому випадку будувати PR-кампанію на фейках і пересмикуванні.

Хто завадив керівництву ПЦУ на Закарпатті, наприклад, оголосити, що в селі Минай під Ужгородом (Мукачівська єпархія УПЦ) просто повернувся священик, який служив у каплиці в місцевій амбулаторії? Чому заявили про перехід приходу, якщо до нього і так ходили від сили чоловік сім? Навіщо на карті «переходів» відзначили ціле село? Православна парафія в селі Минай не має до священика-перебіжчика ніякого відношення, Свято-Михайлівський храм УПЦ діє, як і раніше. А стверджувати, що «перейшло село», в якому діє кілька релігійних громад різних конфесій, як мінімум, дивно.

Читайте також