Чи буде реабілітовано Філарета

Якщо Філарет хоче від Фанару зняття заборон, то в якому статусі він тепер?

Звертаючись до своїх читачів, «архієпископ» обіцяє їм швидке зняття анафеми з Михайла Антоновича і представляє їм свою фантазію як канонічно обгрунтоване і таке, що має відбутися в найкоротші терміни явище.

Чим же аргументує Євстратій Зоря свої сентенції? Аргументує канонами Церкви. Тому звернімося і ми до них.

Дійсно, канони Православної Церкви дозволяють єпископу або митрополиту, засудженому окружним судом ієрархії, але який не визнав правильність соборного рішення, подавати апеляцію згідно з 9 і 17 правилом Четвертого Вселенського Собору. У тексті правил престол Константинополя вказаний як вища форма арбітражу в межах Східної Церкви. І, звичайно ж, згідно з 74 правилом Святих Апостолів, суд над ієрархом повинен проводитися собором єпископів. Саме тому нинішні керівники Київського патріархату вирішили говорити про можливу судову апеляцію і перегляд справи Філарета, яка нібито має призвести до повного виправдання, зняття заборон і всесвітнього визнання УПЦ КП частиною Єдиного Тіла церковного. Але розгляньмо все по порядку.

«Архієпископ» Євстратій пише: «1 ... Апеляцію подано Константинопольському Патріарху відразу після рішення Архієрейського Собору РПЦ від 11 червня 1992 року, яким митрополит Філарет оголошувався "позбавленим сану ..."».

Однак після подання апеляції тодішній митрополит Філарет не просто не став чекати ніяких рішень Константинопольського Патріарха, а й прямо продовжив свою розкольницьку діяльність, спілкуючись із розкольниками всього світу, організовуючи самочинні церковні організації, реєструючи свої «парафії» та «єпархії» на території інших Помісних Церков і єпархій, створюючи паралельну ієрархію, порушуючи всі можливі і неможливі канони.

Подібні дії свідчать, що так званого «патріарха» не цікавила канонічна складова його справи. Зараз він шукає не реабілітації, а узаконення беззаконня, адже згідно з 4-м правилом Антіохійського Собору, «якщо клірик або єпископ, вивержений з сану, наважиться до розгляду апеляції приступити до служіння, йому колись дорученого, то такий позбавляється надії на відновлення і не допускається до виправдання»

Згідно з думкою святих отців і святих канонів Православної Церкви, «патріарх» Філарет своїми діями назавжди втратив можливість апеляції. Більш того, в такому разі прийняття апеляції і початок процедури повторного перегляду його справи були б антиканонічними діяннями.

Чи знає про це правило «архієпископ» Євстратій Зоря? Якщо не знає, то виникає питання: за що ж йому всього кілька днів тому було присвоєно звання професора? Повинен же викладач Академії хоч поверхнево ознайомитися з Книгою Правил. Якщо ж знає, то навіщо свідомо вводить в оману своїх читачів, демонструючи неповагу до відвідувачів своєї сторінки ФБ?

Втім, якщо уважно вчитатися в пост Зорі, то стає зрозуміло, що новоспечений професор про пряме порушення 4-го правила Антіохійського Собору знає, але «не вважає це порушенням». Виходить дуже цікава картина: хочу – визнаю правило, хочу – не визнаю.

Далі «архієпископ» Євстратій пише: «3. Чи була якась відповідь на апеляцію? Ні, досі відповіді на апеляцію не було, що означає – вона не відхилена і може бути розглянута в будь-який момент...»

Здавалося б, Константинополь, як Церква-Мати, стурбована проблемами українського Православ'я, за 26 років повинна була знайти час і розглянути неодноразово відправлену апеляцію. Але, як пише «архієпископ», відповіді досі немає, і весь єпископат КП живе надією, що, можливо, колись з'явиться. Але це неправда. Відповідь внаслідок відвідин колишнім митрополитом Філаретом Фанару була. Вона розкривається в листі Патріарха Константинопольського Варфоломія Патріарху Московському Алексію (№ 1203) від 26 серпня 1992 року. У зв'язку з важливістю цього документа варто навести його повністю:

Зоря пише, що відповіді на апеляцію Філарета від Константинополя не було. Але це неправда. Відповідь від Фанару була. 

«Блаженніший і Святіший Патріарху Московський і всієї Русі, у Христі зело возлюблений і бажаний брате і співслужителю нашої мирності пане Алексію, Ваше шановане Блаженство по-братськи у Господі, найсолодше вітаємо!

У відповідь на телеграму і лист Вашого зело возлюбленого і шанованого Блаженства з приводу проблеми, що виникла у Вашій Найсвятішій Руській Церкві, яка привела її Священний Синод за відомими йому причинами до скинення до недавнього часу провідного члена Синоду митрополита Київського пана Філарета, ми бажаємо по-братськи повідомити Вашій любові, що наша Свята Велика Христова Церква, визнаючи повноту виняткової з цього питання компетенції Вашої Найсвятішої Руської Церкви, приймає синодально вирішене про вищесказане, не бажаючи завдавати ніяких труднощів Вашій Церкві. Саме в цьому дусі ми посилали двох братів, Високопреосвященного митрополита Пергамського пана Іоанна і Преосвященного єпископа Скопельського пана Всеволода, після відвідин нас згаданим нами позбавленим сану, щоб безпосередньо з перших вуст повідомили нас про те, що сталося, і щоб уникнути неправильного тлумачення в даному випадку <...>.

Вашого шанованого Блаженства у Христі Брат

Патріарх Константинопольський Варфоломій»

З тексту цього листа видно, що Патріарх Варфоломій:

1. Оголошує правильність заборон, накладених на митрополита Філарета. 
2. Відмовляється розглядати апеляцію. 
3. Визнає виняткову компетенцію і кіріархальні права Руської Православної Церкви щодо «до недавнього часу провідного члена Синоду митрополита Київського пана Філарета».

Чи знає «пан Філарет» про те, що його апеляція відхилена Константинопольським престолом? Повинен знати. Так чому ж знову і знову він обіцяє своїм довірливим послідовникам врегулювання їхнього канонічного статусу? Напевно, тому, що прекрасно усвідомлює, що «прогнило щось у Датському королівстві»

Адже якщо ти дійсно є патріархом, а здійснювані тобою священнодійства і таїнства – спасають, ти не будеш чекати реабілітації і благати закордонних лідерів: «визнайте мене, ну визнайте мене».

Якщо ти вважаєш себе главою створеної Автокефальної Церкви, навіщо ти з такою надією чекаєш Томосу про автокефалію? Для чого потрібен Томос? Якщо для того, щоб подарувати автокефалію, тоді виходить, що ти протягом довгих років обманював своїх послідовників, стверджуючи, що вони вже автокефальні. Якщо ж для того, щоб підтвердити факт автокефалії, то для чого ти говориш про зняття заборон, адже на Главу Церкви заборони не накладаються?

А головний і абсолютно беззаперечний висновок з усієї цієї витівки з апеляцією щодо зняття заборон з Філарета наступний: самі керівники УПЦ КП тим самим визнають, що глава їхньої структури і всі висвячені ним «ієрархи» перебувають за огорожею Церкви. Відповідно, всі здійснені ними за 26 років «таїнства» недійсні. І саме про це потрібно задуматися тим українцям, які довіряли і довіряють цим «пастирям».

Безумовно, розкол українського Православ'я рано чи пізно буде подолано. Але потрібно підкреслити – тільки тверда основа канонічного права і вірність святим отцям, а не захмарні фантазії і зневага канонами, дозволять українському Православ'ю знайти рішення важких завдань щодо врегулювання розколів і подолання розділень, підсумком якого стане Єдина Українська Православна Церква.

Читайте також