Захоплення храмів. Як це було: Угринів

Захоплення храму в Угринові відбулося в 2014 році

Випадок в Угринові, у загальному списку захоплень храмів канонічної Церкви, стоїть окремо.

Якщо багато які інші «гарячі точки» стали місцем справжніх баталій та зіткнень між громадами УПЦ та розкольницькими групами, то події в Угринові насправді не несуть в собі ніякого внутрішнього світоглядного конфлікту. Практично всі, хто коментує те, що трапилося у невеличкому волинському селі, в один голос кажуть – не втрутився би в церковні справи місцевий підприємець (він же колишній голова колгоспу), нічого цього не сталося б.

Що ж відбувається в селі, починаючи з серпня-вересня 2014 року?

Хроніка подій

У серпні 2014 року керівник місцевого аграрного підприємства, яке виросло на базі успішного колгоспу, депутат Волинської обласної ради Андрій Турак, котрий під час своїх депутатських повноважень змінив не одну політичну партію, викликав до себе настоятеля Свято-Хрестовоздвиженської громади УПЦ протоієрея Ростислава Сапожника та його дружину-регента Наталю. Ця пара проживала на той момент в Угринові вже більше 15 років, будучи зареєстрованою разом з двома синами в церковному будинку, котрий спорудили для своїх настоятелів парафіяни.

Впливовий та поважний у своїй сфері діяльності підприємець, якого наприкінці 80-х доправили до Угринова керувати колективним господарством, як пригадують старожили, прийшов на цілком успішну виробничу базу. Коли Союз розпався, Турак зберіг нажите угринівцями майно і створив на його базі стабільно працююче аграрне підприємство. Уродженець Галичини, віруючий греко-католик займався питаннями влади, бізнесу і ніколи не втручався у справи місцевої православної громади.

Що сталося з ним влітку 2014 року, можна тільки здогадуватися. Однак депутат-підприємець, посилаючись на конфлікт, що спалахнув на Сході, та анексію Росією українського Криму, зажадав, щоб настоятель канонічної Церкви «перейшов» у Київський патріархат. Досвідчений і грамотний керівник, безумовно, розрізняв, де закінчуються питання Церкви і починаються питання держави, проте явно, як кажуть його односельці, втратив на цьому епізоді адекватне сприйняття ситуації, зробивши її своєю особистою ідеєю-фікс.

Оскільки настоятель відмовився йти в розкол, як це зробив священик у селі Стрільче цього ж району, і не вибрався з церковного будинку, як це змусили зробити священнослужителя УПЦ у сусідньому зі Стрільче селом Печихвости, конфлікт між церковною громадою і Тураком почав невблаганно набирати обертів.

10 вересня 2014 року, зібравши біля старовинної угринівської церкви групу своїх підлеглих, в присутності місцевої влади та правоохоронців, Турак особисто очолив бійку за храм, а потім був присутній при зрізанні замків на дверях. Всю цю подію зафіксовано на відео.

Збившись у кут – богослужіння в Угринові не припиняються вже 4 роки!

Громада УПЦ, залишившись без храму, перенесла богослужіння в одну з кімнат церковного будинку, де проживала сім'я священика. В цей же час хвиля церковного рейдерства, яка пройшла по Горохівському району, призупинилась; у Печихвостах і Стрільче запанував Київський патріархат, а Угринів у наступні чотири роки неодноразово потрапляв на сторінки газет та в об'єктиви телекамер. Те, що планувалося як переможний демарш, переплавилося за цей час на похмурі судові з'ясування і трагікомічні будні містечкового конфлікту.

Проте настоятель не пішов, сільська громада, повністю залежна від підприємся, яка спочатку була налякана та боялася втратити роботу, потроху отямилася, і, хоча людям і священику довелося нелегко, вижити з села представника канонічної Церкви не вдалося.

За цей час нашвидку сформована громада УПЦ КП стала ширмою для відвертого рейдерства, яке ніколи не мало б тут успіху, якби не вплив на владу бізнесу. Очевидно, саме автономність громади УПЦ, яка ніяк не залежала від місцевих авторитетів, у кінцевому підсумку призвела до того, що її теж захотіли «прибрати до рук». Однак автори атаки недооцінили місцевих жителів. Хоча більшість угринівців залежать від волі керівника аграрного підприємства – їхнього ж колишнього колективного господарства, – священика відкрито підтримали ті, хто ніяк не пов'язаний з бізнесом Турака, і негласно – практично вся решта жителів. 

«Тут тепер все наше»

Попри те, що автори рейдерської схеми, знаючи людей, чудово розуміють справжню ціну цих подій, переможна хода Київського патріархату не обмежилася захопленням храму.

У громади УПЦ послідовно, рішенням сільради, забрали землю під церковним будинком, віддавши її зліпленій за кілька днів до сесії громаді філаретівців. Потім осередок УПЦ КП приватизував сам будинок, подав на виселення родини настоятеля УПЦ, що мешкала там, та майже виграла справу: суд відмовився виселити тільки дітей. Пізніше контора прибрала до рук і цвинтарний храм, який також будувався за кошт прихожан УПЦ, оформивши у січні 2018 року другу парафію УПЦ КП в Угринові. Угринівська сільрада відмовилася виділити землю пограбованій громаді канонічної Церкви.

Хазяйнуючи у захопленому храмі, рейдери повністю переробили його, незважаючи на те, що споруда має статус пам'ятки архітектури. Не витримавши явних порушень, настоятель викликав до Угринова комісію відділу культури, однак того дня його навіть не підпустили до храму та розбили голову.

До всіх епізодів, у яких конфлікт за майно переходив у явний кримінал, досі намагаються привернути увагу правоохоронців. Проте ані сумнівні маніпуляції з нерухомістю, ані напад на священика досі не потягнули за собою наслідків для тих, хто все це організував.

Що буде далі

Після того, як стало зрозуміло, що добитися толку із втраченим майном практично неможливо, меценати Церкви допомогли придбати в Угринові новий будинок для сім'ї настоятеля. Після того, як священик перебереться до житла, що «впало з неба», деякий час, як планується, богослужіння будуть проводитися в ньому.

Проте останнім часом на постраждалому від церковних рейдерів приході говорять про те, що все ж таки будуть зводити тут новий храм – вже третій в селі. Поки громада оформляє документи, люди потроху збирають кошти на будівництво, на яке таємно передають гроші навіть ті, хто спочатку активно підтримував «перехід» з «непатріотичної» конфесії в «правильну».

Хто оселиться у приватизованому Київським патріархатом будинку, невідомо. За час буремних подій натхненник та спонсор угринівської епопеї, як стверджують в селі, посварився зі священиком УПЦ КП, який очолив рейдерське захоплення нерухомості в Угринові з боку Київського патріархату, підписавши всі необхідні документи. У селі навіть з'явився інший священик, якому передали цвинтарний храм, і не виключено, що після того, як родина настоятеля УПЦ покине злощасний будинок, баталії за нього перейдуть в іншу площину.

Читайте також