Піти гідно: грибовицький священик стримав слово

Останні кілька днів до невеликого волинського села Грибовиця була прикута увага не лише церковних, але й світських ЗМІ.

Кричущий інцидент зі зламуванням дверей, демонстративним винесенням речей священика з церковного будинку та потоком інсинуацій на адресу постраждалої родини настоятеля виявився свого роду лакмусовим папірцем, що показав хворобливий стан правоохоронної системи та кризу місцевого самоврядування в країні. Мішенню безкарності виявилися люди, які вирішили краще піти від конфлікту, спробувавши домовитись хоча б про подальше примирення з односельцями: священнослужитель Української Православної Церкви Ігор Маргіта та його близькі виїхали зі спірного будинку, як й обіцяли.

Сталося те, що й очікували

Вторгнення до будинку та рейдерська атака з боку прихильників УПЦ КП у Грибовиці не стали несподіванкою для настоятеля Свято-Покровської громади УПЦ. Діюча спільно зі скандальною громадою місцева сільрада вже встигла оформити на себе право власності на ділянку під церковним будинком, і остаточне оформлення майнових прав на будинок було лише питанням часу.

У зареєстрованої в приміщенні родини священнослужителя були досить гарні перспективи і за судовими позовами, за допомогою яких він намагався захистити свої права і права своєї релігійної громади: про її існування старанно замовчують ті, хто трактує грибовицький конфлікт як «селяни проти священика». Однак протоієрей Ігор Маргіта забирає усі заяви з судів. Єдине, що його цікавить, – це хоч якісь гарантії того, щоб його храм, парафіян та родину залишили у спокої.

Цього літа, встановивши подарований громадою з-під Києва молитовний будинок, сім'я настоятеля вирішила не зносити житлову споруду, що розташована на цій ділянці. Вона вже практично непридатна для проживання, однак, знаючи перспективи конфлікту з місцевою владою, люди розуміли – поспішати не варто. У старому будинку можна провести якийсь час, якщо це знадобиться: постійно проживати родина настоятеля поки що буде в райцентрі, в батьківській хаті матушки.

Священик пішов від конфлікту

26 жовтня, після чергового засідання суду священика проти сільської ради, прихильники Київського патріархату вдерлися до церковного будинку і безцеремонно почали виносити з нього чужі речі. Важливо нагадати, що сім'я Ігоря Маргіти прожила в ньому 19 років, вклавши в приміщення чималі кошти – власні та громади УПЦ, у той час як громада УПЦ КП зареєструвалася в Грибовиці лише два роки тому. Факт того, що в спірному будинку, котрий поки не був оформлений ні на яку юридичну особу, проживали прописані люди, взагалі хвилював лише сторонніх спостерігачів за конфліктом.

Протоієрей Олег Точинський, Волинська єпархія УПЦ:

– З юридичної точки зору за позовами отця Ігоря були великі шанси на виграш. Однак він виписався з Грибовиці, не бажаючи затягувати конфлікт. Навіть якщо він та його громада виграють всі суди, практичної реалізації їхніх прав це не гарантує, навіть правоохоронці, що чергують цими днями біля будинку, відкрито говорили священикові, що жити спокійно йому тут ці люди не дадуть.

Грибовицький прецедент дуже небезпечний, і не лише для віруючих та духовенства УПЦ. Виходить, будь-хто може вдертися до «нічийного» або навіть приватизованого будинку, оголосити його своїм, вимагати від проживаючих забиратися геть та викидати чужі речі. Поліція при цьому, виходить, буде лише спостерігати?

Таке ставлення до подій фактично позбавило парафіян і священнослужителів УПЦ, та й не лише їх, права на захист.

Блогер Наталія Камишнікова, Нововолинськ:

– Священик гідно вийшов з досить дикої ситуації, в яку його загнали колишні парафіяни. Вийшов смиренно і мудро, як і личить духовній особі. Сподіваюся, що всім, чиї обличчя були перекошені ненавистю, проясніється, і в селі нарешті запанує міжконфесійний спокій. Оформлена в суді мирова була б найкращою для цього гарантією. Адже отець Ігор свої зобов'язання не тільки виконав, але й перевиконав, навіть здавши до відділу культури Іваничівської РДА охоронний договір громади УПЦ на храм.

Сподіватися на те, що надто переконані громадяни з «групи захоплення» попросять вибачення за кілька діб нервування, не доводиться. Проте шляхи Господні несповідимі – може, хоч очі будуть опускати при зустрічі?

Зі свого боку, староста громади УПЦ КП поки розписався за те, що його однодумці не будуть заважати парафіянам УПЦ далі приводити до ладу свій новий храм, припинять чвари й не висуватимуть до священика претензії за те, як він утримував залишений вчора, вже свій колишній будинок.

Чому це сталося

На найпершому відео з місця конфлікту, опублікованій 21 вересня 2015 року зйомці вимог від Маргіти перейти в Київський патріархат, зафіксовано дуже важливий момент. Нинішні опоненти громади УПЦ у Грибовиці відкрито заявили на камеру – претензій до настоятеля у них немає, вони хочуть, щоб він пішов у розкол. Тому їхні подальші публічні заяви про те, що священик «не такий», суперечать істині.

Рейдерам все одно, якими моральними якостями володіє їхня жертва. Їх цікавить її майно.

СПЖ пощастило поспілкуватися з родичами грибовицького священика. Він – виходець із закарпатського села, на Волині у нього взагалі немає ніякої підтримки, окрім родини дружини. У Грибовиці вони обидва приїжджі, окрім парафіян громади УПЦ, як виявилося, заступитися за чергову жертву конфліктних активістів було практично нікому.

Сказати, що закарпатська рідня Ігоря Маргіти була вражена усім, що відбулося за ці два роки, означає не сказати нічого. У тих краях неможливо навіть уявити, щоб священнослужителю довелося пережити подібні нападки, а в його рідному селі, як і в безлічі інших. парафіяни різних конфесій просто збудували собі свої храми і спокійно співіснують.

Його неодноразово просили переїхати додому, проте священик вирішив не покидати своїх віруючих, пожертвувавши власним спокоєм. Про вкладені в церковний дім власні кошти цієї родини ніхто й не згадує, адже 19 років тому, при в'їзді в це приміщення, ці люди фактично отримали в користування одну-єдину неупорядковану кімнатку.

Скільки часу протримаються у «віджатому» будинку його нові мешканці? Питання залишається відкритим.

Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.

Читайте також