Скільки ще Георгій Коваленко буде розплачуватися з уніатами

За згодою автора СПЖ публікує статтю, створену з частини матеріалів майбутньої книги Олександра Вознесенського «Новий хрестовий похід. Україна в крові». У книзі серед іншого буде детально розібрана роль уніатів у справі організації державного перевороту в Україні.

Протоієрей Георгій Коваленко – відома особистість. Можна було б, звичайно, поговорити про те, як ще в 2013 році він заявив напередодні гей-параду, що, на його думку, гомосексуалізм ПОКИ ЩЕ називається збоченням.



Можна було б поговорити взагалі про роль людей з команди митрополита Олександра (Драбинка) у справі контактів з католиками та уніатами, але я, мабуть, цього разу порушу лише історію з тим, як Георгій Коваленко розплачувався і розплачується з уніатами за «Відкритий православний університет». Звичайно, можна припустити, що він не розплачується, а підтримує унію, і вона йому дуже подобається. Але я все ж поки волію думати, що у нього збереглися залишки православної свідомості, і людина просто не змогла піти з медійного життя, з центру громадської уваги, і тому він погодився розплачуватися з уніатами за право залишитися на очах у вигляді голови «Відкритого православного університету».

Отця Георгія та уніатів насправді пов'язує набагато більше, ніж події останніх років. Якщо б хтось наважився писати велику статтю на цю тему, довелося б починати з літа 2013 року, а ще правильніше – з весни 2011-го. Але ми так глибоко на цей раз копати не будемо і почнемо з 2015 року.



На базі Майдану Коваленко став ще ближче не тільки до певних політичних діячів, але й до уніатських кіл. У лютому 2015 року була створена ініціатива «21 листопада», названа на честь початку протестних рухів Майдану. До цієї групи увійшли понад 30 осіб. Зокрема і Георгій Коваленко. Примітно, що чимало з них мали безпосереднє відношення до Українського католицького університету у Львові:

• директор «Тротолла» Ярослав Рущишин, що був довіреною людиною Ющенка, почесний сенатор УКУ, співзасновник Львівської бізнес-школи УКУ (LvBS) та спонсор цього навчального закладу і храму, побудованого при УКУ;
• голова правління «Райффайзен банк Аваль» Володимир Лавренчук, що брав участь у благодійних акціях на користь УКУ, експерт у викладацькій команді LvBS;
• топ-менеджер Юрій Логуш, який працював проректором УКУ і був раніше сенатором УКУ;
• академік НАНУ Мирослав Попович, який раніше виступав в УКУ, брав участь у благодійних акціях на користь УКУ і був членом ініціативної групи «1 грудня», що була створена за ініціативою колишнього глави УГКЦ кардинала Любомира Гузара та вела опозиційну політику до влади Віктора Януковича;
• головний редактор тижневика «Новий час» Віталій Сич, який вже давно бере участь у проектах, пов'язаних з УКУ; також у 2015 році деякі з учасників ініціативи «21 листопада» отримали нагороди «Люди нового часу 2015» від редакції журналу «Новий час», серед яких і голова УКУ Борис Ґудзяк;
• генеральний директор Advanter Group Андрій Длігач, який часто бере участь у проектах LvBS і викладає там само;
• голова правління Всеукраїнської рекламної коаліції, маркетолог Андрій Федорів, який періодично бере участь у проектах LvBS;
• бізнес-тренер Ваче Давтян, який також бере участь у програмах LvBS і викладає там;
• історик, директор Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович, який у 2005-2006 роках викладав в УКУ, а пізніше брав участь у ряді проектів цього навчального закладу;
• режисер Ахтем Сейтаблаєв, який презентував у травні 2014 року свій фільм в УКУ і незабаром після цього отримав від університету нагороду, а пізніше брав участь у проектах УКУ;
• підприємець Валерій Пекар, викладач LvBS;
• професор Олександр Вінницький, який є серед іншого викладачем LvBS;
• засновник і президент компанії KM Core Євген Уткін, сенатор УКУ;
• режисер Влад Троїцький, який бере участь у проектах LvBS;
• голова правління Української гельсінської групи Євген Захаров, який ще до Майдану брав участь у деяких проектах УКУ і виступав в цьому університеті;
• журналіст Вахтанг Кіпіані, який отримав у 2007 році премію від УКУ, з 2010 року викладач факультету журналістики УКУ;
• президент PRP Group, відповідальний за діяльність в СНД (одна з провідних PR-компаній в Росії), Наталія Попович; очолює також організаційний комітет Національного форуму з корпоративної соціальної відповідальності в Росії і є радником глави адміністрації Президента України, сенатор УКУ;
• глава УКУ єпископ УГКЦ Борис Ґудзяк.

Тобто було створено об'єднання з представників різних кіл суспільства, які підтримували Майдан, половина яких мали безпосередній зв'язок з УКУ.

Скільки людей з іншої половини є так чи інакше пов'язаними з УГКЦ взагалі, а не тільки з УКУ, я не перевіряв, але те, що частина може бути пов'язана з УГКЦ – цілком можливо.

Незабаром після цього Коваленко почав лобіювати відверто католицькі проекти. Стало відомо, що він є автором петиції про визнання католицького Різдва 25 грудня державним святом. Після появи цієї петиції він виступив у студії «Громадського телебачення» на початку 2016 року. Описуючи свої мотиви, Коваленко вказав на більш цікаві речі, ніж йому, можливо, самому б хотілося. Він розповів, що ідея з'явилася після зустрічі з чоловіком, що працює у французькому посольстві та зараховує себе до Константинопольського Патріархату, та його дружиною. Шляхом нескладних досліджень легко виявити, що йдеться про Антуана Аржаковського, дід якого був канонізований Константинопольським Патріархом, який працював спочатку в Москві, а потім перейшов до посольства Франції в Україні.

Особливістю є те, що Аржаковський, називаючи себе православним, тісно співпрацює з уніатами та Українським Католицьким Університетом. У 2004 році разом з уніатським священиком створив Інститут екуменічних студій при УКУ і навіть досі значиться на сайті цього закладу в статусі директора.



Дружина ж Аржаковського є католичкою, яка працювала викладачем французької мови в УКУ і також активно брала участь в організації діяльності католицьких заходів.

Тобто за фактом Коваленко, не бажаючи того, оголосив, що його петиція святкувати католицьке Різдво на державному рівні з'явилася після бесіди з людиною, яка займається екуменічною діяльністю при Українському католицькому університеті, і його дружиною-католичкою.

І хоча Коваленко в ході передачі заперечував можливість видалення із святкування дати 7 січня, звичайна логіка каже, що якщо ти православний і 25 числа відсвяткував свято Різдва, вже якось нерозумно постити і очікувати ще раз Різдва через два тижні – ніби ще не святкував і далі дотримуєш різдвяний піст, покликаний налаштувати людину на осмислення цього великого свята.

Ймовірно, такий хід наприкінці 2015 року в УКУ оцінили, і почалась робота над створенням того самого Відкритого православного університету. Вже в перших числах березня цей університет розпочинає свою роботу. І що ми бачимо на сторінці цього закладу? А бачимо, що він створений з ініціативи тієї самої групи «21 листопада», де половина людей, як і згадуваний вище Аржаковський, пов'язані з УКУ.



Звичайно, в університеті почали викладати прихильники митрополита Олександра (Драбинка) – Кирило Говорун та інші. Але для виступу багато разів запрошували все того ж «православного» Антуана Аржаковського, який ясно висловив свою думку щодо бачення віри у майбутньому в одному з інтерв'ю: «майбутнє християнство в Європі і світі буде орієнтуватися на такі Церкви, як УГКЦ».

І ось цими ж днями, коли уніати відкривають Відкритий «православний» університет, відбувається ще один фарс з участю уніатів та Коваленка.

3 березня 2016 року сайт РІСУ, який створений тим самим Українським католицьким університетом, опублікував інтерв'ю з уніатським єпископом Венедиктом Алексійчуком під яскравою назвою, в якому повідомлялося, що РПЦ повинна засудити Львівський Собор 1946 року. Ні багато ні мало – повинна! Було б смішно, що представник уніатської Церкви, яка організувала Майдан і весь час культивує агресію проти Православ'я, заявляє, що РПЦ їм щось винна, якщо б не було продовження цієї комедії.

На наступний день після цього Антуан Аржаковський публікує на Youtube фільм, який він зробив з приводу Львівського собору, з назвою «Зрозуміти та пробачити».

Тоді ж, 4 березня 2016 року, на ресурсі «Гефтер» з'явилася стаття «Лист-вибачення: пам'ять про придушення греко-католицтва в 1946 році» – ніби відповідь деяких православних представників на заклик уніатського єпископа, де Львівський Собор називався «псевдособором».

6 березня з'явилася й англомовна версія цього листа з вказівкою у кінці статті на фільм Аржаковського.

Вже через кілька днів після заклику Алексійчука уніатські ресурси почали пускати в маси цей лист як певну реакцію православних священиків та мирян. При тому, що РПЦ нічого засуджувати не збиралася, і на її сайті досі перебуває стаття Львівського архієпископа Августина «Я категорично не згоден з терміном "псевдособор"».

7 березня 2016 року на тому ж самому РІСУ, а через кілька годин і на офіційному сайті УГКЦ з'явилася новина «Православні християни світу: "Настав час визнати жахливу правду про Львівський псевдособор 1946 року"». Починався текст словами, які повинні були вивісити прапор перемоги над уніатськими Церквами і вразити жахом всякого православного, який посмів би цьому заперечити: «Група відомих православних християн світу оприлюднила 7 березня заяву про жахливу правду щодо Львівського псевдособору 1946 року, який дав старт сталінському режиму ліквідувати УГКЦ». Звичайно, в РІСУ постаралися згустити барви, заговорили про жах і т. д., чого не було в листі, до того ж прибрехати стосовно дати – адже лист з'явився 4 березня, але на те вони й РІСУ. І ось, мало не в дзвони треба бити – НАСТАВ ЧАС!

Тобто як би у відповідь на запит уніатського єпископа озвалася якась православна громадськість з різних країн світу. Хто ж ці діячі, які серед іншого написали у листі: «ми схиляємо наші голови перед мучениками Української Греко-Католицької Церкви»? І які, вказавши, що «Руська Православна Церква у своїй повноті не може вважатися відповідальною за рішення, прийняті церковним священноначалієм, які перебували під тиском терору і маніпулювання з боку НКВС-КДБ», вирішили, що вони і є ті, хто може відповідати за ті чи інші події в житті Церкви і називати подію «псевдособором», коли священноначаліє дає зовсім інші оцінки щодо цієї події.

Я вирішив подивитися список підписантів.

Першим у списку стоїть все той самий згадуваний раніше «православний» діяч Антуан Аржаковський, який тривалий час очолював Інститут екуменічних студій при Українському католицькому університеті, структурної частини УГКЦ, який з приводу Львівського Собору зняв фільм на догоду УГКЦ.

Далі у списку – Наталія Василевич, директор центру «Екумена» в Мінську. Виявляється, центр вже давно займається постійними екуменічними зустрічами і контактами з представниками католицького світу, а відразу після Майдану проводив спільні з УКУ заходи.

Ще одна представниця зі списку підписантів, яка постійно зустрічається в Європі з релігійними католицькими діячами, – письменниця Ольга Седакова з Москви.

І, о диво-дивне, виявляється, там знаходиться Георгій Коваленко, якому у ці ж дні створювали Відкритий православний університет по лінії ініціативи «21 листопада» за участю багатьох уніатів!

Там же – ще один близький до Олександра (Драбинка) діяч і прихильник Майдану, протоієрей Андрій Дудченко. Цікаво, до речі, що в редакції від 4 березня підпису священика УПЦ Андрія Дудченка немає – він з'явився вже в англомовній версії від 6 березня, звідки вже оновлену версію підписантів взяв уніатський ресурс. Але, як виявилося, інші підписи в уніатських ресурсах вже зникли. Наприклад, в англомовній версії вказується підпис Миколи Денисенка з Лос-Анжелесу, але у версії від 7 березня на уніатських ресурсах його вже немає. Взагалі, з 22 підписантів в англомовній версії на уніатському ресурсі виявилося вже лише 18. Тобто протягом одного дня чотири священика зі списку, судячи з усього, відкликали свої підписи. Це наводить на думки про те, що прямо в процесі публікації уніати намагалися залучити до списку підписантів лояльних до них людей, але частина підписантів, розуміючи скандальність справи і те, що йде антиправославна акція, все ж почали відкликати свої підписи.



Там само у списку присутній Андрій Черняк – катехизатор з Москви, учень відомого Олександра Меня, якого ряд священиків і православних діячів звинувачували в єресі, а деякі прямо називали уніатом. Мабуть, не дивно, що й у самого Черняка у Facebook з 360 друзів майже немає священиків РПЦ, зате чимало діячів, представників фондів і священиків з-за кордону. Там же Андрій Дудченко, цілий ряд уніатських діячів та представників УКУ. При такому наставнику і колі друзів його позиція зовсім не дивна.

В списку присутній і релігієзнавець зі Львова Андрій Юраш, який після Майдану, в листопаді 2014 року, став директором Департаменту у справах релігій та національностей в Міністерстві культури України. На деяких уніатських та інших ресурсах можна знайти агресивні статті Юраша проти УПЦ, опубліковані ще до отримання ним посади голови цього департаменту: наприклад, «Єпископат УПЦ (МП) готовий піддатися на будь-яку авантюру Москви», що розміщена на все тому ж РІСУ. Пізніше він висловив крайнє обурення тим, що експерти висловилися про негативне ставлення до антицерковного законопроекту № 4128, який повинен узаконити церковне рейдерство. Але в березні 2017 року на сайті патріархії РПЦ з'явилася стаття, у якій йшлося, що Юраш координував ряд антицерковних проектів у ЗМІ. В світлі його ворожнечі проти РПЦ та УПЦ його підпис під документом цілком пояснимий.

У списку, крім Аржаковського, стоїть ще один представник Константинопольського Патріархату – священик Михаїл Плекон з Нью Йорка, який входить до складу Карпаторуської єпархії. Можливо, свою роль зіграло те, що єпархія до 1938 року була уніатською, і однією з основних причин переходу в юрисдикцію Константинопольського Патріархату було не релігійне переконання, а те, що в 1929 році папа римський видав декрет, який мав запровадити целібат серед священства католицьких Церков східного обряду в США. Хоч би як там не було, але серед 500 друзів цього священика у Facebook можна побачити не лише половину підписантів цього листа – Антуана Аржаковського, Андрія Черняка, священика Миколая Денисенка, Андрія Дудченка, Джима Фореста, Костянтина Сігова, Михайла Соллогуба, Даниїла Струве, Наталію Василевич, – але й діячів із середовища уніатів, Українського католицького університету і навіть голову уніатського ресурсу РІСУ – Тараса Антошевського, який спочатку на РІСУ опублікував запис уніатського єпископа Алексійчука, а потім і цей лист.

Були в списку ще кілька людей, переважно з Києва та Парижа, багато з яких безпосередньо пов'язані з вищезгаданими людьми. Але з огляду на те, що на той момент Аржаковський вже зробив спеціально до цієї події фільм, що його підпис стоїть першим у списку підписантів і що майже всі підписанти пов'язані зі священиками Константинопольського Патріархату і священиками-автокефалістами Дудченком, Коваленком та ін, можна припустити, що саме структура УКУ та Аржаковський, який підтримує з усіма цими священиками тісні зв'язки, і є головний ініціатор цього фарсу. При цьому виникає питання: чому представники Константинопольського Патріархату вважають себе вправі писати подібні бумаги? Якщо вони хочуть стверджувати, що вони кланяються перед уніатами, – це їхнє право, але вирішувати замість РПЦ питання про ставлення до Львівського Собору, всупереч заявам єпископату УПЦ і РПЦ, та ще й замість них просити вибачення у уніатів... особисто мені це здається нахабним втручанням у справи інших патріархатів та розпалюванням міжправославної ворожнечі на догоду уніатам.

Ймовірно, частина священиків зрозуміли це і тому відкликали свої підписи.

Але, як бачимо, Коваленко, який у цей період отримував у володіння від уніатів Відкритий православний університет, не збентежився та залишив свій підпис на пам'ять нащадкам, та ще й можливо, що саме він залучив до підписантів іншого свого друга-любителя уніатів – Андрія Дудченка.

8 березня, підбиваючи підсумки всього цього фарсу, який був створений людьми, пов'язаними з УКУ, виступив під час богослужіння глава УГКЦ Святослав Шевчук. Прикрашаючи події стосовно листа та підписантів, де було 18 осіб, з яких 4 священика, а також роздуваючи розмах цієї події, він заявив: «Вчора весь світ сколихнула звістка про те, що велике число священиків-інтелектуалів Православної Церкви надіслали нам листа з вибаченням за злочин псевдособору». Після чого, продовжуючи свою промову, заявив, що прощає православних.

А далі вже пішло більш відверто. Окрім того, що люди типу Аржаковського стали частими гостями у Відкритому «православному» університеті, як Дудченко, так і Коваленко вже відкрито грали за католиків.

23 травня 2016 року глава УГКЦ Святослав Шевчук написав листа Константинопольському Патріарху з досить інтригуючим змістом, де заявив, що чимало з тих, хто називає уніатів перешкодою для діалогу між Церквами, будуть дуже здивовані підтримкою Константинопольського Патріархату. При цьому глава уніатів просив розглянути на Соборі питання надання автокефалії Україні та створення «єдиної Церкви»: «є одне питання, яке я хотів би запропонувати Собору розглянути, – це обговорити можливість реалізації спільних проектів з історії для "очищення пам'яті" та зцілення ран минулого», – написав Шевчук у листі, явно натякаючи на питання юрисдикції України.

7 червня 2016 року на сайті Верховної Ради України з'явився законопроект № 4793 про намір звернутися до Константинопольського Патріархату з метою отримання статусу автокефалії для Української Православної Церкви. Багатьох обурило, що це відверте втручання в справи Церкви з боку держави. Інші прямо заявили, що йде нарощування ворожнечі між патріархатами, оскільки дана заява була розглянута Верховною Радою безпосередньо перед початком Собору і відправлена Константинопольському Патріархові, що явно вносило напругу у відносини з Московським Патріархатом.

Але я хотів би звернути увагу на те, хто був ініціаторами цього звернення. На сайті Верховної Ради ми знаходимо список з семи осіб. І що цікаво – майже всі вони уніати! Андрій Парубій – уніат, який з ворожнечі до УПЦ заявив, що церква УПЦ в будівлі Верховної Ради розташована незаконно. Сергій Висоцький (раніше був співавтором антицерковного законопроекту № 4511, що має на меті заборонити УПЦ) – один з найближчих соратників по партії уніата Арсенія Яценюка. Андрій Левус – уніат, який давно і відкрито воює проти УПЦ. Саме він з ненавистю виступав проти Всеукраїнського Хресного ходу і вимагав його заборонити, а потім також став співавтором антицерковного законопроекту № 4511. Микола Княжицький – уніат, який обіймає посаду голови Комітету Верховної Ради з питань культури і духовності, який багато років тісно співпрацює з керівництвом УГКЦ. Саме через відомство Княжицького проходили антицерковні законопроекти, де вони отримували схвалення. Марія Матіос – секретар в комітеті Княжицького, яка давно бере участь і підтримує проекти за участю УГКЦ. Віктор Єленський – уніат, який також активно виступав проти проведення Всеукраїнського Хресного ходу УПЦ і був співавтором антицерковного законопроекту № 4128.

Тобто з семи осіб шість – це уніати, які ведуть відверто ворожу політику щодо УПЦ. І ось це зібрання ненависників Церкви з середовища уніатів якраз і створюють законопроект про звернення до Константинопольського Патріарха від імені Верховної Ради з метою надання УПЦ статусу автокефалії. Виникає закономірне запитання: а навіщо уніатам це потрібно настільки сильно, що вони практично одноосібно ініціюють створення такого звернення? Особисто я бачу відповідь у листі, який раніше направив Шевчук Патріарху Варфоломію, і в тому, що саме уніати і є головними одержувачами вигоди, оскільки беруть участь у проекті об'єднання Церков в Україні. І якщо буде об'єднання з греко-католиками, це призведе усі православні гілки в Україні до унії і одночасного окатоличення.

Чому я так вважаю? Ні, не тільки тому, що уніатський глава написав листа, а потім уніати склали цей законопроект. Справа в тому, що цей розрахунок на Всеправославний Собор як об'єднавчий між конфесіями озвучив ще у 2014 році кардинал Леонардо Сандрі. Він говорив, що католики працюватимуть, щоб Собор 2016 року приніс не тільки міжправославну, але й міжконфесійну єдність. Власне, підтвердження цього ми побачимо трохи нижче, де Андрій Дудченко по суті прямо буде про це говорити.

Георгій Коваленко, підтримуючи цю ініціативу уніатів, відразу після схвалення Верховною Радою законопроекту опублікував його на своїй сторінці, а в коментарях зазначив, що як доповнення до цієї ініціативи створена петиція, яку підписали деякі православні діячі, зокрема і він сам, і яка має на меті аналогічне прохання до Константинопольського Патріарха.

10 червня 2016 року в Києві проходила конференція «Українське Православ'я у світовій сім'ї Православних Церков: минуле, сьогодення і майбутнє», де обговорювалися теми об'єднання Церков. Примітними є одразу кілька речей. По-перше, окрім православних, на конференції були присутні уніати. По-друге, склад представників був вельми схожий з подібним заходом, який проходив у травні 2014 року в Канаді і також включав до складу уніатів. Тільки від УПЦ на зустріч прибув митрополит Олександр (Драбинко) разом з Андрієм Дудченком.



Але, що є найвражаючим, того ж дня Дудченко, який підписував нещодавно бумагу, що він кланяється перед уніатськими мучениками, після конференції написав, що заради єдності Церкви потрібно йти на компроміс не тільки в канонах, але й в догматах!

Святі Отці, бачачи це з небес, напевно, здригнулися, коли великий іконом Андрій Дудченко оголосив, що догмати – це другорядне, і можна йти на компроміси навіть у догматах заради єдності.



Продовжуючи тему ворожнечі проти Церкви на догоду розкольникам і уніатам, Коваленко через кілька днів після цього, по суті, підтримав антицерковний законопроект № 4128, заявивши, що не бачить у ньому проблем і що йому особисто та його громаді цей законопроект не представляє загрози (невже КПшники та уніати дали йому гарантію, що не буде спроб рейдерського захоплення?).

Вже у вересні 2016 року Коваленко сам завітав в УКУ, де разом з Аржаковським та уніатськими священиками обговорювали питання єднання Церков.



16 листопада 2016 року Коваленко опублікував запис, запрошуючи православних на спільну молитву з папським нунцієм Клаудіо Ґуджеротті. Треба сказати, що спільно молитися з розкольниками та уніатами для Коваленка вже зовсім не є новим – після того, як в 2011 році Святослав Шевчук був обраний главою УГКЦ, на офіційному сайті УГКЦ вже в червні з'явилися повідомлення про спільну молитву з представниками інших конфесій, де брав участь і Коваленко.

Не менш відверті події пройшли і в червні цього року.

Спочатку в Італії проходив конгрес російських греко-католиків, де чомусь опинився і архімандрит Кирил Говорун, який представляв уніатам нові екуменічні моделі.

Закінчивши в Італії, уніати продовжили засідання на Україні, і не де-небудь, а все там само, де знаходиться Відкритий «православний університет. І відкривав уніатський захід, який мав обговорювати тему об'єднання Церков, не хто інший як Георгій Коваленко.

Але що цікаво далі. Кирил Говорун, який так активно намагався бути корисним для уніатів, приїхав в Україну, де Коваленко допоміг йому презентувати нову книгу. Пізніше Говорун пішов її презентувати на «Громадське телебачення» і навіть на католицький ресурс «Радіо Марія». Як же уніати зраділи його словам, що лунали з цього ресурсу! Гадаю, у них це викликало навіть більше захоплення, ніж його доповідь на конференції уніатів в Італії, – адже Говорун заявляв на їхньому ресурсі, що УПЦ винна не лише у створенні пропаганди, але й у розпалюванні війни. Виявляється, це не уніати, які виростили радикалів, створили Майдан і ведуть експансію, створюють напруженість у суспільстві, а УПЦ, яка намагається примирити всі частини країни, вказуючи, що в першу чергу наша вітчизна на небесах і що, якщо ми християни, то повинні жити як брати, раз ми усі разом називаємо Бога Отцем.

Бачачи такі труди Говоруна, професор теології у США зробив запис, яким з радістю поділився і Говорун, що книги цього колишнього глави ВЗЦЗ УПЦ – відмінна підмога для православно-католицької єдності.

І от, дивлячись на весь цей шабаш, як уніати створюють «православний» університет, як автокефалісти УПЦ відверто лобіюють католицькі проекти, як закликають молитися з католиками, як відверто говорять про єдність з уніатами і при цьому втоптують у бруд та поливають пропагандистською ненавистю Православну Церкву, я задаюся питаннями. Скільки ще вони будуть платити уніатам? Якщо їм так хочеться в унію – нехай йдуть, навіщо дурити людям голову тематикою про автокефалію, розвиваючи при цьому мости відведення людей у католицтво? І скільки ще можна терпіти це знущання над Православ'ям на догоду уніатам?

Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.

Читайте також