Сеанс самовикриття Філарета

Глава Київського патріархату Філарет викрив власну статистику

Маніпуляції представників Київського патріархату зі статистикою набувають фантасмагоричного масштабу. Не так давно речник УПЦ КП Євстратій Зоря переконував канадську аудиторію в тому, що його релігійна організація вдвічі перевершує Українську Православну Церкву за кількістю віруючих.

Але Філарет пішов ще далі, заявивши вже про триразову перевагу невизнаного Київського патріархату (24% – УПЦ, 60% – УПЦ КП). Складається враження, що між ним і його прес-секретарем ведеться негласне змагання – хто зуміє більше збрехати і при цьому ні на краплю не почервоніти.

Ми не знаємо, які соціологічні опитування мав на увазі Філарет, але навіть симпатик Київського патріархату соціологічний центр ім.Разумкова напевно сторопів від подібних математичних кульбітів, тому що навіть він не давав таких цифр.

Тим більше що «патріарх» власноруч викрив «фейковість» своїх заяв. Просто порівнюємо два фрагменти інтерв'ю «Фокусу».

Перший.

«... у нас немає причин не довіряти соціологам. Вони, зокрема, стверджують, що до Київського патріархату відносять себе близько 60% населення України, а до Московського – близько 24%».

Другий.

«Якщо Українська церква отримає автокефалію і стане незалежною від Москви, РПЦ скоротиться приблизно на 30 мільйонів віруючих».

Навіть не маючи під рукою калькулятора, неважко зробити підрахунки. РПЦ може СКОРОТИТИСЯ в Україні на 30 мільйонів віруючих лише в тому випадку, якщо ці віруючі ВХОДЯТЬ до її складу (через УПЦ, яка має самоврядний статус і володіє правами широкої автономії у складі РПЦ).

Іншими словами, якщо прибрати спеціальне пропагандистське «лушпиння» для «патріотичної» аудиторії, Філарет де-факто визнає, що УПЦ має паству в 30 мільйонів чоловік.

І тепер знову повертаємося до слів глави Київського патріархату: «... до Київського патріархату відносять себе близько 60% населення України, а до Московського – близько 24%».

Відкриваємо Вікіпедію. Вводимо запит. Отримуємо. «За даними Державної служби статистики України, чисельність населення України на 1 грудня 2016 року склала 42 434 217 постійних жителів і 42 603 854 осіб наявного населення».

Як при наявності 42 мільйонів населення і 30 мільйонів вірян УПЦ до Київського патріархату можуть себе відносити 60 відсотків населення України?

Це елементарна математика. І якщо слідувати тим словам, які вимовив Філарет, то потрібно насправді говорити, що це до УПЦ на чолі з Митрополитом Онуфрієм відносять себе близько 70 (!) відсотків  населення, а до Київського патріархату – зовсім нічого.

Як би там не було, Філарет сам себе загнав у кут, озвучивши цифру в 60 відсотків нібито «своєї підтримки» і цифру в 30 мільйонів віруючих, яких «втратить РПЦ».

Одразу впадає в очі дика невідповідність між ними. Як і маніпулятивність всієї цієї «соціологічної першості» «філаретівців».

Чому стався такий прокол? Це властивість одного правила. Коли хтось говорить велику неправду, він повинен уникати конкретики. Бо конкретні факти і деталі одразу ж зривають з брехні її покров. І виставляють її розповсюджувача в дуже невигідному світлі. Особливо, якщо вважається, що він за своїм покликанням не повинен вдаватися до брехні, яка є знаряддям диявола.

Ще один математичний фокус з інтерв'ю Філарета: «За 2016 рік до нас перейшли близько ста "московських" парафій – втричі більше, ніж, приміром, у 2014 році».

Хотілося б, щоб спічрайтери або спікери Київського патріархату оголосили весь список «перейшовших громад», з конкретикою. Інакше це виглядатиме як чергова фантазія.

Ось конкретика, яка є у відритому доступі, від УПЦ: «Згідно зі звітом Керуючого справами УПЦ митрополита Антонія (Паканича), за 2016 р. кількість громад УПЦ збільшилася з 11 949 до 12 017».

З того ж звіту: «На сьогоднішній день залишається актуальним питання захоплень храмів релігійних громад Української Православної Церкви. Так, в 2014-му році прихильниками «Київського Патріархату» захоплено близько 40 храмів».

Як Філарет може пояснити, що при «переході тисяч віруючих і величезної кількості громад в Київський патріархат», та ще й при захопленні храмів, кількість парафій УПЦ продовжує зростати?

Визнав, що очолювана ним релігійна організація «незаконна»

Читаємо черговий фрагмент з інтерв'ю журналу «Фокус»:

«Чи підтримуєте ви зв'язки з іншими православними церквами, що не отримали автокефалії? Можливо, є сенс об'єднатися з ними?

– Такий крок з нашого боку можливий, але поки ми утримуємося від нього, оскільки хочемо увійти в молитовне єднання з 15-ю законними церквами».

Підкреслимо: з 15-ю ЗАКОННИМИ (!!!) церквами!

Філарет каже, що він не хоче входити в щільний контакт з такими, як т. зв. УПЦ КП релігійними структурами, оскільки це може перешкодити встановленню молитовного єднання з законними Православними Церквами.

Іншими словами, він визнав, що Київський патріархат знаходиться нині поза колом законних Православних Церков світу. Що Київський патріархат – незаконна церква. А раз так, то таїнства також незаконні, недійсні (у церковній термінології – безблагодатні).

Цікаво – паства Київського патріархату про це знає?

Визнав, що захоплення храмів Української Православної Церкви є реальним фактом

Аналізуємо наступний фрагмент його інтерв'ю журналу «Фокус».

«Наскільки гостро стоїть проблема боротьби за храми, особливо актуальна на початку війни?

– У селах, де храм тільки один – Московського патріархату, – між віруючими часто розгорається боротьба за нього. Я вважаю захоплення храмів недоцільним».

Отже, Філарет визнає, що навколо храмів йде боротьба. Зрозуміло, що боротьба може закінчитися або тим, що храм буде збережений у складі УПЦ, або він буде (раз йде боротьба за нього!) переведений в іншу юрисдикцію. Іншими словами – захоплений.

Фраза «я вважаю захоплення храмів недоцільним» якраз і підкреслює той факт, що проблема захоплень церков УПЦ реальна. Адже не можна коментувати або оцінювати НЕІСНУЮЧУ проблему.

Цікаво, що раніше Філарет якраз і дотримувався такої політики. Він вказував, що проблеми захоплень взагалі не існує, все відбувається на добровільній основі, без ексцесів.

В якості прикладу візьмемо хоча б фрагмент інтерв'ю Філарета інтернет-виданню «Галичина» від 9 липня 2015 року, яке він дав журналісту Роману Івасіву.

Цитата: «.. об'єднавчий процес вже розпочався. І розпочався не зверху, а знизу. Сьогодні ми бачимо, що тисячі віруючих Московського патріархату переходять громадами в Київський патріархат. І це відбувається спокійно і в столиці, і в обласних центрах, і в містах та селах України. Буковина та Івано-Франківщина тут не виняток. Хоча керівництво РПЦ та УПЦ МП вважає це захопленням храмів, але яке тут захоплення, коли громада переходить добровільно?».

І ось раптом з'ясовується, що все аж ніяк не «спокійно» і не «добровільно». Є, виявляється, боротьба за храми, але їхнє захоплення було недоцільним.

Гаразд, якби Філарет лише себе підставив цим своїм «пасажем».

Він підставляє і представників влади, зокрема Міністерство культури та МЗС, які, якщо я правильно пам'ятаю, браво рапортували протягом останніх кількох років іноземним партнерам, що жодних конфліктів у релігійній сфері України немає, і все це «вигадки агресора».

Наведемо конкретний приклад. Він узятий з офіційного сайту УПЦ.

«Незважаючи на численні порушення законодавства про свободу совісті та релігійні організації, які зафіксовані місіями ОБСЄ в Україні, офіційний інтернет-ресурс Міністерства закордонних справ України від 4 лютого повідомив, що «в Україні немає утисків на релігійному ґрунті», а повідомлення про останні є «звинуваченням з боку агресора».

Більш детально про це можна почитати тут.

Іншими словами, офіційні органи говорять на весь світ про те, що в «Багдаді все тихо і спокійно». Всі звинувачення про протистояння у релігійній сфері та захоплення храмів певної конфесії – «підступи агресора».

І ось тут такий «сюрприз» чиновникам від Філарета.

На фото – представник Київського патріархату стоїть поруч з одним з радикалів, які захопили храм УПЦ у Катеринівці (Тернопільська область).

Виставив у непривабливому світлі Патріарха Варфоломія

Коментар нашого героя журналу «Фокус» з приводу Критського собору:

«Ви запитаєте мене: навіщо був потрібен собор, якщо він не торкнувся найбільш важливих для суспільства тем. Все просто. Вселенському патріарху Варфоломію було важливо зміцнити свої позиції. Сам факт проведення собору, який готувався більше п'ятидесяти років, – достатній засіб для цього. НЕВАЖЛИВО, ЩО ОБГОВОРЮВАЛИ НА НЬОМУ, І ЯКІ РІШЕННЯ УХВАЛИЛИ».

Іншими словами, Філарет наголошує, що захід на Криті проводився для зміцнення влади Патріарха Варфоломія у православному світі. Тим самим глава т. зв. УПЦ КП виставляє голову Фанару якимось властолюбцем, який, заради отримання додаткових важелів управління на рівні вселенського православ'я, просто вніс у нього смуту та розбрат.

Адже, якщо все впирається в проблему утвердження своєї влади, то виникає питання:  а чи варто взагалі все це робити, якщо ціною даної влади стали серйозні розбіжності в православному середовищі? Не думаю, що для когось є секретом гостра критика і широке неприйняття документів, розглянутих та ухвалених на Криті. Які, як виходить, готувалися через пень-колоду, бо не вони були головним моментом заходу, а задоволення владних амбіцій глави Фанару.

І взагалі – слова Філарета про затвердження влади Патріарха Варфоломія як про пріоритетну причину проведення Критського собору просто шикарно грають на руку тим Церквам, які відмовилися брати участь у заході. Філарет фактично виправдовує їхню позицію. Адже навіщо, як кажуть, влазити у невдячну справу, якщо її основним «вихлопом» стануть банальне утвердження влади однієї людини та серйозні суперечки серед православних, які визнають багато які позиції у представлених на Криті документах «відходом від православної віри та її фактичною зрадою»?

Жорстко «підставив» митрополита Олександра (Драбинка)

Черговий фрагмент з інтерв'ю журналу «Фокус»:

«Чи підтримуєте ви стосунки з лідером так званого проукраїнського крила МП митрополитом Олександром (Драбинком), що виступає за автономію української церкви?

– Офіційних зв'язків з ним та з іншими прихильниками об'єднання православних церков в Україні у нас немає, але іноді бувають неофіційні зустрічі».

Виникає просто безліч питань.

Перше (суто формальне): чи має владика Олександр дозвіл від свого церковного керівництва на проведення таких зустрічей?

Друге: якщо не має, то як назвати таку його поведінку? Інтриги? Не дай Бог, зрада інтересів УПЦ? Що там на цих зустрічах взагалі обговорюється? Особливо в контексті жорсткого наступу на УПЦ по всіх фронтах? Варто згадати хоча б Дамоклів меч у вигляді законопроекту №4128, який може створити максимально прийнятні умови для перекладу храмів УПЦ у Київський патріархат.

Третє: чому про ці зустрічі каже Філарет, а не сам владика Олександр? Як нам, простим віруючим, реагувати на цей факт? Не здивуюся, якщо скоро підуть припущення, що митрополит Олександр є мало не «агентом» «філаретівців» в наших рядах. Адже оприлюднення інформації в такому форматі і такому ключі однозначно буде підштовхувати багатьох до певних висновків або оцінок.

До того ж, кілька днів тому лідер руху «За Єдину Помісну Церкву» Ярослава Міщенко, відома систематичною і різкою критикою Української Православної Церкви, публічно підтвердила факт передачі їй митрополитом Олександром певної інформації. Це означає, що владика Олександр співпрацює з одним з найзатятіших ворогів УПЦ. У світлі цього сказане Філаретом виглядає досить правдоподібним.

Як би там не було, Філарет зробив «ведмежу послугу» митрополиту Олександру. Навіть якщо все сказане вище не відповідає дійсності, це все одно виглядає як черговий потужний удар по авторитету та іміджу владики Олександра на рівні УПЦ.

Чи Філарет вирішив «підштовхнути падаючого»?

В цілому ж ця ситуація схожа на анекдот. Який міг би бути сформульований таким чином: «В інтерв'ю газеті ЦК партії товариш Молотов високо відзначив працівника СД Штірліца, сказавши, що він час від часу з ним особисто зустрічається. І додатково попросив керівництво Штірліца не вбачати в цьому нічого страшного чи злочинного. Адже вони просто п'ють чай та спілкуються про прекрасне»...

Заявив про те, що «ми (тобто УПЦ КП) не проти об'єднатися з греко-католиками»

Далі йде спеціальне застереження, щоб дещо пом'якшити цей пасаж, але факт залишається фактом – Київський патріархат вустами свого голови фактично висловив ГОТОВНІСТЬ свого об'єднання з УГКЦ.

Важливо пам'ятати, що Українська греко-католицька церква не є Православною Церквою. І якщо зазначене об'єднання рано чи пізно відбудеться, то воно йтиме шляхом переходу Київського патріархату під омофор Папи Римського. Іншого варіанту не буде, оскільки греко-католики ні за яких обставин не порвуть свого зв'язку з Ватиканом. Загалом ми маємо визнання Філарета про те, що він цілком реально розглядає можливість остаточно порвати  навіть з видимістю своєї присутності в православ'ї та стати «католиком східного обряду». І повести цим шляхом свою паству. Благо приклади реалізації подібного сценарію вже існують. Одна з частин Української автокефальної церкви на чолі з Ісіченко вже заявила про своє «інтегрування» в УГКЦ.

Однак цікаво навіть не це. Не виключено, що цей пасаж Філарета є тестуванням громадської думки або його своєрідною підготовкою до можливості об'єднання Київського патріархату з греко-католиками.

Не виключено, що такий план вже існує, і його реалізовує частина української політичної еліти, орієнтованої на УГКЦ.

Давайте просто згадаємо кілька фактів.

Перший:  велика частина ініціаторів звернення Верховної Ради України до Патріарха Варфоломія про визнання автокефалії Української помісної православної церкви є за віросповіданням греко-католиками.

Другий: Віктор Єленський, найбільш активний учасник процесу лобіювання скандального законопроекту 4128, який здатний створити максимально прийнятні умови для відібрання храмів УПЦ на користь Київського патріархату, якщо не є вірним УГКЦ, то як мінімум з симпатією ставиться до даної релігійної організації. Наприклад, ще пам'ятні кадри сюжету «1+1», які зафіксували присутність пана Єленського спільно з Арсенієм Яценюком на освяченні пасок біля греко-католицького храму на Аскольдовій могилі.

Виходячи з цього складається враження, що греко-католики вкрай зацікавлені у максимальному посиленні Київського патріархату за рахунок УПЦ та створенні на його базі Помісної православної церкви.

У чому можливий інтерес? Нагадую слова Філарета з інтерв'ю: «Ми (тобто УПЦ КП) не проти об'єднатися з греко-католиками»

Так що ж виходить?

Створення так званої Української помісної православної церкви може бути лише проміжним етапом? І фінальною точкою цього процесу  насправді є перехід «філаретівців»  у греко-католицьку віру?

І як на цьому фоні тоді  виглядатиме Фанар, який може де-факто зіграти в Україні на користь навіть не своїх інтересів, а інтересів УГКЦ?

Не впевнений, що світове православ'я спокійно «зрозуміє і пробачить» стратегічну помилку Константинопольського патріархату...

Читайте також