Плач Святослава, або 2 Стрітення у 2016 році

У 2016 році християни двох найбільших конфесій у світі – православні російської традиції і католики – відзначили 2 Стрітення. Буває? – Сталося!

По-перше, кожна Церква – Західна та Східна – святкує Стрітення Христове свого часу: 2 та 15 лютого. Але в нинішньому році сталося всім нам бути свідками небувалого Стрітення – зустрічі двох Патріархів – Єпископа Риму та Патріарха всієї Русі, чого ніколи в історії не було і про що, дорогий читачу, ти міг уже прочитати де тільки завгодно, оскільки про зустріч двох Предстоятелів сьогодні не пише тільки лінивий.

Що ж для нас важливо винести для себе та для України у це Свято Стрітення Господнього (ну і в події 2-го Стрітення)? Почну з другого.

30 параграфів, складені для підпису – не порожній звук. Але ми знаємо, що Папський Нунцій в Україні – архієпископ Клаудіо Гуджеротті – заявив, що декларація не є значущою, і люди будуть пам'ятати тільки обійми...

Шевчук – Отець і Глава УГКЦ – закликав «не драматизувати» дану подію, оскільки в параграфах йде мова не тільки про Україну, але і конкретно про уніатів.

Ось про уніатів-то і піде мова, оскільки це релігійна організація, яка сьогодні кричить голосніше за всіх в медійному просторі та на майданах про свою патріотичність, полонить уми незрілих духом українців та спокушає український народ своїми соціальними псевдодобродіяннями.

УГКЦ до 1990-х років називалася «Українська Католицька Церква» – можна подивитися на youtube ряд відео про Мирослава Любачівського та про Йосипа Сліпого – і там ви почуєте, і побачите це. Сьогодні уніати називають всіх інших священиків та єпископів – а саме дивлячись на УПЦ – «ФАЛЬШИВИМИ (!) ПАСТИРЯМИ».

Хоча 4 роки тому Шевчук говорив дуже схвально про нашого покійного Блаженнішого Митрополита Володимира (Сабодана), якого він навіть провідував, і в цьому ж відео він висловлює претензії на наші Лаври – Почаївську та Києво-Печерську, кажучи, що належати Канонічній Церкві вони не повинні.

Сьогодні уніати відкривають нові єпархії та екзархати, не тільки відроджуючи свої «польські вотчини», а й втручаючись на канонічну територію Української Православної Церкви – на схід та південь України: Харківський та Донецький екзархати, Крим тощо, не кажучи вже про Київ, де вони створили свою «курію»!

«При тому пильнував я звіщати Євангелію не там, де Христове Ім'я було знане, щоб не будувати на основі чужій» (Рим. 15,20) !!!

Напевно, уніати це слово святого апостола Павла пропускають та читають далі ...

Повертаючись до Стрітення 2016 року, хочу звернути вашу увагу на слова колишнього католицького богослова, а нині ієромонаха Константина (Симона): «Я, будучи католиком та професором Папського східного інституту, сказав, що Папа та Ватикан не схвалюють унію як метод з'єднання Церков. Мені потім надходили листи, де говорили, що все ж прозелітизм схвалюється в Католицької Церкві, були протести з боку російських католиків, які донесли мою заяву до Ватикану. З того часу пройшло вже 5 років, і зараз Папа Римський ставить підпис під словами «Сьогодні очевидно, що метод «уніатизму» колишніх століть, <...> не є шляхом до відновлення єдності».

Шевчук та Клаудіо Гуджеротті прекрасно все розуміють і в Ватиканській дипломатії, і в реальності української політики, чим і користуються, обманюючи своїх парафіян.

Характерно, що Ватикан ще раз офіційно забанив розкольників!

А нам-то що? Чергова стаття з лайливими словами на міжусобну тему? Чи не дарма ми витрачаємо свій час та трафік інтернету, гортаючи дані рядки? Яку духовну користь винесемо з Божественного Дванадесятого Свята?

А ось яку – ми не повинні бути схожі на цих нових «живоцерковників» та тимчасових правителів, ми не повинні спокушатися їхніми промовами, але самі будемо жити благочестиво! Трудом та молитвою будемо свідчити про нашу єдність та про чистоту Православної віри. Адже сьогодні навіть в нашій огорожі – Христової Церкви Православної – бачимо, як ми часом недружні, заздрісні й неслухняні нашим пастирям та святителям! А Господь у святі Стрітення показав нам приклад покірливості, будучи прийнятий на руки старця Симеона, а приклад дипломатії – в особі Богородиці, Яка сьогодні присвячує Своє Безначальне Чадо на служіння світові та на заклання на спасіння цього світу.

Вчитаймося ж не в заяви та не в промови ворогів Православ'я, а в Євангельські слова та в богослужбові тексти – та почерпнемо для себе велику користь в цьому Божому повчанні! І, творячи свої душі, будемо свідчити всьому нашому оточенню, що не обманом та політиканством, але праведністю та братолюбством ми насправді являємо ідеали патріотизму на нашій землі, являємо світу свідоцтво Істини!

Читайте також