Істеричний момент: чому захист УПЦ в ООН дратує чиновників Мінкульту

Ми живемо в країні чудес і парадоксів. У 2014 році в Україні переміг так званий «євромайдан», який відстоював європейський вибір України. Майдан активно підтримали як уніати (УГКЦ), так і розкольники (УАПЦ та УПЦ КП), які отримали від цього відповідні політичні, економічні та репутаційні бонуси.

А от канонічна Українська Православна Церква, яка в цілому зайняла нейтральну позицію під час революційних подій 2013-14 років, випробувала на собі всякого роду утиски, включаючи відкритий грабіж та фізичне насильство.

І сьогодні країна перемоги Майдану лається з цією самою Європою (чого варті лише дипломатичні скандали та взаємні публічні звинувачення з Польщею й Угорщиною), розкольники і уніати насильно захоплюють храми (як якісь дикуни, чесне слово), і лише Українська Православна Церква використовує прийняті в Європі, та й в усьому цивілізованому світі, правозахисні інструменти для відстоювання своїх прав. Парадокс...

Одним з епізодів цієї цивілізованої правової і абсолютно справедливої боротьби за права віруючих було засідання робочої групи з Універсального періодичного огляду 28 сесії Ради з прав людини ООН 15 листопада 2017 року в Женеві. З дня засідання вже минуло достатньо часу, щоб проаналізувати як результати цього заходу, так і реакцію на нього представників Міністерства культури України, у віданні якого перебуває політика держави в релігійній сфері.

Почнемо з останнього. Вже через день після засідання в Женеві глава Департаменту у справах релігій та національностей Мінкульту Андрій Юраш вибухнув гнівним інтерв'ю, що мовляв, усі повідомлення і церковних, і світських ЗМІ з теми Женевського засідання сфальсифіковані і спрямовані проти України. Ось цитата: «Все це є маніпуляцією і чистої води класична чергова проросійська антиукраїнська фальшивка».

Дії та висловлювання пана Юраша дуже яскраво свідчать про його заангажованість та упередженість. І це інтерв'ю не є винятком. Як доказ правдивості своїх суджень про Женевське засідання Юраш наводить свою фотографію і твердження, що, мовляв, «я сам там був і все бачив».

Але ж був там не лише він один, були й інші люди і навіть відеокамери. І учасники засідання опублікували на своїх офіційних сайтах відповідні документи.

Пан Юраш стверджує: «Жодна іноземна делегація не мала претензій до України за нібито порушення релігійних прав, і ніхто нічого у нашої держави не вимагав».

Вибачте.

Є відео виступу делегації Греції https://drive.google.com/file/d/1uvAYKUcwhnEZ9odqMwv4fNl5qYemjGkC/view

Греки прямо сказали, що «державі Україна необхідно вжити додаткових заходів для захисту релігійних прав, захисту журналістів та забезпечення права всіх релігійних громад на основі процедур автономії».

Ось відео виступу делегації Італії https://drive.google.com/file/d/1-aryKkKT7HAZNA79T-L2YVStKznvPPCB/view

Італійці говорили про те, що «державі Україна необхідно забезпечити вільну діяльність журналістів і правозахисників». Якраз під час захоплення православних храмів і всіх подій, що відбуваються навколо цього, журналісти і правозахисники стикаються з погрозами, насильством та іншими формами протидії їх законним діям щодо висвітлення всіх подій та захисту прав віруючих. Не злічити, скільки вже було випадків, коли спортивного вигляду хлопці не пускали знімальні групи різних ЗМІ знімати те беззаконня, що відбувається навколо православних храмів. Коли відбирали відеоапаратуру та погрожували «набити морду». Це повною мірою на собі відчули журналісти не лише СПЖ, але й інших ЗМІ.

А ось відео виступу делегації Нідерландів https://drive.google.com/file/d/13HR6ko5IpZ-C3Jy8_eWuDpf9Fwf3SMFO/view

Голландці теж заявили, що «злочини проти ЗМІ, журналістів і правозахисників не повинні залишатися безкарними».

Це що, на думку пана Юраша, – «жодних претензій»?

А ось ще конкретніше звернення неурядової організації з США ADF International, яка є провідним експертом в сфері релігійної свободи в світі.

«Православ'я в Україні розділене на три основні гілки: Українська Православна Церква Московського Патріархату (УПЦ МП – єдина Українська Церква, визнана як легітимна іншими Православними Церквами світу), Українська Православна Церква Київського Патріархату (УПЦ КП) та Українська Автокефальна Православна Церква (УАПЦ)... Тертя та диспути з питань легітимності та ідентичності призвели до юридичних зіткнень навколо майнових та інших питань, у деяких випадках це призвело до вимагань та соціального розшарування У зв'язку з цим державі Україна рекомендується захистити право на релігійну свободу всіх громадян і жителів України, забезпечити релігійну гармонію та міжконфесійну толерантність і забезпечити як юридично, так і практично, щоб всі віруючі і групи реалізовували свої права на свободу вираження і асоціації гарантовано у всіх сферах суспільства».

З оригінальним текстом англійською можна ознайомитися тут https://www.upr-info.org/sites/default/files/document/ukraine/session_28_-_november_2017/adf_interna...

Пан Юраш стверджує, що на засіданні в Женеві Українська Православна Церква не згадувалась взагалі. А от офіційний документ ООН говорить прямо протилежне https://www.upr-info.org/sites/default/files/document/ukraine/session_28_-_november_2017/a_hrc_wg.6_...

Як бачимо, говорилося. І про антицерковні законопроекти, і про захоплення храмів, і про розпалювання релігійної конфронтації тощо.

Чому ж так істерить пан Юраш, чому так намагається спотворити сенс події явно антиправославний портал РІСУ?

Все просто – будь-який чиновник, політичний, громадський діяч чи якесь інформаційне агентство, якщо захоче дізнатися про події в Україні, звернеться не до інтерв'ю пана Юраша, а до ось цієї самої «Доповіді Управління Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини». Де чорним по білому написано про порушення прав віруючих Української Православної Церкви.

І вся ця ситуація із засіданням у Женеві повною мірою доводить правоту та ефективність способу захисту своїх прав, який обрала УПЦ: не мстити, не відплачувати злом за зло, не відповідати насильством на насильство, а, насамперед, молитися Богу, а потім домагатися справедливості в судах та міжнародних організаціях.

Так, під час заходів, подібних до женевського засідання робочої групи, зазвичай звучать обтічні дипломатичні формулювання. Так, усі висновки і рішення носять рекомендаційний та інформаційний характер. Але ми на власні очі спостерігаємо, як світ дізнається правду про події в Україні. Дізнаються державні чиновники, співробітники міжнародних, урядових та неурядових організацій. Дізнаються іноземні ЗМІ, правозахисники та громадські діячі. Дізнаються правду, яку вже неможливо приховати, незважаючи на всі титанічні зусилля пана Юраша та йому подібних.

А зусилля докладаються наскільки титанічні, настільки ж і смішні. Ось, наприклад, в тому ж інтерв'ю РІСУ Андрій Юраш розповів, як минулого року на аналогічному заході, коли обговорювалося питання захоплень храмів, «українська делегація пояснила, що у цьому випадку йдеться про вільне виявлення релігійних почуттів і добровільне бажання вірян змінити свою конфесійну приналежність». Так і хочеться вигукнути: «Юраш, відкрий очі! Весь Youtube наповнений відеороликами цього «вільного виявлення релігійних почуттів» і «добровільного бажання», коли бойовики в камуфляжі і балаклавах б'ють віруючих (в тому числі жінок) і виганяють їх з храмів, які вони на свої гроші побудували і в яких десятиліттями молилися».

Але ж навколо люди не сліпі, як, можливо, хотілося б українським чиновникам.

Українська Православна Церква піднімає питання про порушення конституційних прав своїх вірних у багатьох міжнародних інстанціях: і в ООН, і в ОБСЄ, і на неурядових правозахисних форумах. Критична маса невдоволення міжнародних організацій таким станом справ у релігійній сфері України накопичується нешвидко. Але не потрібно тішити себе дипломатичною витіюватістю формулювань. За всім цим стоїть те, що рано чи пізно владі доведеться відповідати перед міжнародною спільнотою за порушення прав віруючих в Україні. І саме час поставити запитання: а хто насправді займає антиукраїнську позицію – той, хто говорить про беззаконня на міжнародному рівні, або ж той, хто це беззаконня творить в Україні, та ще й намагається приховати?

Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.