Королівство кривих дзеркал: за що Церкву поливають брудом

У моєму дитинстві однією з яскравих розваг у парку атракціонів вважали відвідування кімнати сміху. В цій кімнаті по периметру були розставлені криві дзеркала, в яких зображення викривлялось, і з цих кімнат завжди чувся регіт.

Мене чомусь абсолютно не смішили ці викривлені зображення, і я йшов з цієї кімнати, дивуючись, чому всі сміються. Не веселить мене й зараз те королівство кривих дзеркал, яке заполонило інформаційний простір нашого світу, що стрімко падає в прірву.

В сучасних ЗМІ, як друкованих, так і електронних, можна зустріти інформацію про всіх публічних людей. Притому ця інформація буде не завжди правдива, а часто викривлена, як у кривому дзеркалі. Але засмучує не це. Засмучує те, що для сучасного світу немає ніяких авторитетів. Напад на політиків зрозумілий – хтось хоче замінити одного політика іншим, своїм, хтось просто завжди незадоволений будь-якою владою. Засмучують якраз напади на духовних лідерів. Такими лідерами, кожне слово і дію яких викривляють у кривому дзеркалі, особливо в нашій країні, є Святіший Патріарх Кирил та Блаженніший Митрополит Онуфрій.

Між тим, зусилля православних предстоятелів заслуговують більш об'єктивної оцінки. Посудіть самі.

15 листопада Патріарх Кирил закликав президента Росії Володимира Путіна продовжити зусилля по звільненню військовополонених на Донбасі, які неодноразово обговорювалися з керівництвом РФ на його прохання та на прохання Митрополита Онуфрія.

«Якісь прохання були задоволені. Роль Церкви у такого роду конфліктах передусім носить, звичайно, гуманітарний вимір. Люди страждають, є жертвами цього важкого конфлікту, який дійсно призводить до страждання дуже багатьох», – підкреслив Предстоятель РПЦ.

Святіший Патріарх Кирил і Блаженніший Митрополит Онуфрій не сьогодні приєдналися до цього процесу. Ще в грудні 2016 року Патріарх брав участь у визволенні українського військовослужбовця Тараса Колодія. На цьогорічному традиційному великодньому прийомі в МЗС Росії Святіший заявив, що РПЦ «продовжить докладати всіх зусиль для звільнення військовополонених в Україні».

У 2016 році Церква допомогла поверненню з полону ще чотирьох українських військових: Олександра Яслинського, Юрія Потейчука, Святослава Савчука, Анатолія Семенюка. Загалом же з початку конфлікту, за словами першого віце-спікера парламенту, представника України на переговорах у Мінську Ірини Геращенко, було звільнено кілька десятків полонених.

«Спасибі Церкві та всім священнослужителям, які причетні до звільнення Тараса. До речі, з початку конфлікту священикам вдалося звільнити кілька десятків бранців», – зазначила вона.

Зусилля Церкви викликали глибоку вдячність українських військовослужбовців і були відзначені Службою безпеки України. 4 січня 2017 року українські військовослужбовці та радник голови Служби безпеки України Юрій Тандіт привітали Предстоятеля УПЦ з наступаючим Різдвом та висловили вдячність за допомогу у звільненні військовополонених. Висловив вдячність Митрополиту Онуфрію і голова Служби безпеки Василь Грицак.

Подякував духовенству і сам Тарас Колодій: «Хочу подякувати всіх владик, які допомогли визволити мене з полону».

На цьому Церква не зупинилась та продовжувала здійснювати свою місію.

У січні 2017 року з ініціативи СБУ відбулася зустріч з родичами військовополонених. У ній взяв участь вікарій Київської митрополії єпископ Васильківський Миколай (Почтовий). Владика запевнив, що Церква й надалі буде молитися та докладати зусиль для якнайшвидшого повернення полонених додому. Він закликав матерів, жінок і родичів полонених та зниклих безвісти на сході України воїнів в першу чергу молитися Господу про вирішення питань обміну.

2 вересня 2017 року президент України Петро Порошенко подякував Митрополиту Онуфрію за зусилля зі звільнення полонених українських солдатів.

І ось, можливо, ці зусилля Блаженнішого та Патріарха Кирила увінчаються звільненням близько 100 українських військовослужбовців!

Масштаб цієї гуманітарної акції добре зрозуміли в СБУ: «Служба безпеки України вітає будь-які ініціативи, спрямовані на розблокування процесу звільнення заручників, – зазначили на сайті структури. – Вважаємо, що приєднання глави РПЦ Кирила в спільних зусиллях глав всіх світових конфесій в рамках реалізації ініціативи Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій сприятиме якнайшвидшому поверненню додому кожного із заручників».

Противники Патріарха і Церкви в розгубі, і пошукові системи поки не видають посилань на їхні коментарі, але в їхніх головах вже зароджуються гнилі ідеї, як облити брудом і цю новину.

В останні кілька років більшість наших ЗМІ ведуть агресивні атаки на Патріарха. Всілякі вигадки, брехня і наклеп наскільки заполонили уми тих, хто має доступ лише до наших інфоресурсів, що навіть деякі священики піддались такій пропаганді. Це так звані «непоминаючі», тобто ті, хто під потоком брехні вирішили не поминати на богослужіннях Патріарха. Я, наприклад, знаю одного священика, який наскільки просочився цим інформаційним брудом, що роздрукував з інтернету всю нечистоту, зібрав парафіян, зачитав їм це та сказав, що поминати Патріарха не буде.

Чому він так вчинив? Є таке негласне благословення: якщо більшість парафіян проти поминання, то, щоб не дратувати їх, поминати тільки Блаженнішого та правлячого архієрея. Оскільки на цій парафії не було такої більшості, то священик спотворив у кривому дзеркалі інформацію про Святішого, і більшість стали проти поминання.

Спотворюють у кривому дзеркалі і ідею Патріарха про «руський мир». Між тим, сама ідея ніколи не припускала нав'язування «російського» миру та об'єднання всіх земель під управлінням РФ.

Розберемо детально те, що насправді сказав предстоятель РПЦ.

«Руський світ – це не світ Російської Федерації, це не світ Російської імперії. Руський світ – від київської купелі хрещення», – завжди підкреслював Патріарх Кирил.

Її суть – в самоідентифікації всіх, хто вважає себе спадкоємцями Київської Русі, і не політичному, а духовному об'єднанні на цьому грунті. КИЇВСЬКОЇ! РУСІ! І саме нам, українцям, можна було б скористатися цією ідеєю для того, щоб центром світу став Київ, Києво-Печерська лавра!

Ця духовна єдність необхідна, за словами Патріарха, «не для того, щоб відтворювати якісь політичні конструкції, будувати нові імперії, створювати військові блоки, зовсім не для того. А для того, щоб зберігати найбільшу спадщину, яку ми отримали від наших предків».

Навіщо ж зберігати цю спадщину, на думку Патріарха? Для того, щоб зберегти свою культурну самобутність!

«Є така концепція – плавильний котел: все переплавити, щоб досягти миру. Але не виходить. Приклад сучасної західної цивілізації, яка встала на шлях цього плавильного котла, переконує нас, що нічого в цьому котлі не переплавляється, а зберігаються і протиріччя, і проблеми. І люди, котрі незгодні бути переплавленными з іншими, прагнуть зберегти свою самобутність, борються проти цієї страшної перспективи розчинитись в одному загальному просторі», – сказав Патріарх Кирил.

У світлі останніх заяв українських депутатів, в яких українську релігійну традицію протиставляють «цивілізованій» західній традиції, хіба Патріарх неправий? Нас прагнуть представити якимись «дикунами», а наші традиції – «нецивілізованими», «совковими» і так далі. З якого дива ми повинні з цим погоджуватись?

Одне з найбільш безглуздих звинувачень проти Патріарха – у тому, що він нібито благословляє когось на війну проти України. Притому зараз можна звинувачувати будь-кого без надання доказів. Коли я прошу пред'явити хоча б один відеодоказ чи стенограму прямої мови Святішого, де він благословив військові дії проти України, мені або призводять склепані каналом «1+1» з «благословення» Івана Зорі та Михайла Денисенка відеофейки без прямої мови Патріарха, але з брехнею диктора під похмуру музику та абстрактний відеоряд, або просто уводять розмову в інше русло.

А правда полягає в тому, що практично з самого початку кривавих подій у нашій країні Патріарх склав молитву про мир в Україні та благословив колінопреклонне читання цієї молитви на всіх Божественних літургіях в усіх храмах і монастирях РПЦ, а також автономних Церквах, що входять до структури РПЦ. Я тільки-но повернувся зі Святої Землі, де брав участь в Божественній літургії у Горненському монастирі, яку очолював митрополит Чебоксарський і Чуваський Варнава, і під час літургії теж лунала ця молитва.

Правда полягає і в тому, що на церемонії підписання договору про входження Криму до складу Росії були присутні і муфтій, і рабин, і якийсь буддійський лідер, але не був присутній Патріарх. Хтось скаже, що це випадковість, але ще один факт мене зацікавив у світлі подій у Криму. Якщо противники Святішого напружать пам'ять, то згадають, що до цих подій Святійший Патріарх Кирил щорічно відвідував Кримську єпархію і служив в Херсонесі літургію. З моменту заборони українською владою відвідувань Криму без особливого дозволу Патріарх ЖОДНОГО РАЗУ не відвідав Крим!

Коли я звернув увагу на ці факти одного з прихожан нашої Церкви на Всеукраїнському хресному ході в 2016 році (цей чоловік був налаштований нелояльно до Патріарха), він задумався і після тривалої паузи запитав: «А чому про це ніхто не пише?» Та не знаю я, чому про це ніхто не пише! Ось я зараз пишу. Але впевнений, що ці факти противники Святішого і Церкви спотворять у кривому дзеркалі і викривлять їх до невпізнання. Як написав мені один з друзів у моїй френдстрічці у Facebook, священики УПЦ здають кров для онкохворих, а слуги головного наклепника світу пишуть, що ця кров з отрутою.

Хочеться задати запитання: а що зробили чи можуть зробити для припинення війни або звільнення полонених ті, хто поливає Патріарха Кирила і Митрополита Онуфрія брудом? Яка користь у цій справі від Київського патріархату чи УГКЦ? Для УПЦ КП будь-яка діяльність з позиції миротворчості або обміну полонених закрита після різких і ненависницьких висловлювань її керівника Михайла Денисенка на адресу жителів Донбасу.

Скільки б він та його помічники не намагалися доводити, що саме вони є «істинно українською Церквою», всі ці пасажі є безпідставними. Не змогли вони стати «Церквою» ВСЬОГО українського народу, включаючи населення Донбасу та Криму. І саме цей факт їх бісить. Тому й виливають вони відра помиїв на нашу Церкву. І в цьому світлі дивує озвучене на сайті УПЦ КП повідомлення про те, що голова СБУ висловив вдячність Денисенку за його «труди зі створення Єдиної Помісної Церкви». Я за останні чотири роки не можу згадати жодного їхнього кроку в бік створення «Єдиної Церкви». Не силові ж захоплення храмів вважати такими кроками!

Предстоятель УГКЦ Станіслав Шевчук не виступав з такими гучними заявами, але й уніати не можуть виступати як миротворці. На мою суб'єктивну думку, Шевчук слабкий як керівник, доказом чого є останні події в Коломиї. Т. зв. «капелани» навіть вухом не повели на заклики свого керівництва «виявляти християнську пошану до представників інших конфесій, зберігати послух державному і церковному законові та уникати будь-якого насильства у вирішенні міжконфесійних майнових протиріч». Саме наявність таких особистостей, як Мединський та ін. в УГКЦ і закриває можливість участі цієї конфесії у встановленні миру чи звільненні полонених.

Я впевнений в тому, що мир в Україні буде. Я впевнений, що величезну участь у встановленні миру візьме наша Церква. Але чим довше ми будемо перебувати в «кімнаті сміху», де нас оточує королівство кривих дзеркал, чим далі ми будемо відтягувати той момент, коли розіб'ємо ці дзеркала, тим далі від нас мирні часи.

Читайте матеріали СПЖ тепер і в http://t.me/cu_ua