Грибовиця: епілог трагікомедії «церковних патріотів»
Свято-Покровська громада УПЦ у волинському селі Грибовиця постраждала від церковних рейдерів через рік після того, як Західною Україною пройшла хвиля захоплень православних храмів.
Перші публічні нападки на місцевого священнослужителя канонічної Церкви відбулися в період, коли УПЦ вже вигравала суди за майно своїх громад в інших єпархіях, і в ті ж дні, коли дійшло до свого піку протистояння за Свято-Георгіївський храм УПЦ у селі Катеринівка.
Проте, склалося так, що саме тут відбулося перше богослужіння в новому храмі, побудованому за допомогою благодійного фонду «Фавор» для пограбованого приходу. У багатостраждальній Катеринівці новий православний храм відкрили двома тижнями пізніше, ніж у Грибовиці.
І хоча село під Кременцем увійшло в історію атаки на УПЦ як парафія, в якій агресія проти Церкви проявилася в найбільш дикій формі масових зіткнень, громада Київського патріархату, кінець-кінцем, по-братськи розійшлася зі своїми односельцями, котрі залишилися вірними канонічному Православ'ю. Парафії УПЦ і УПЦ КП порівну поділили церковне начиння, досягнувши домовленостей і примирившись. Громаді УПЦ в Грибовиці не віддали із захопленого храму нічого.
«Тепер їм заважають наші дзвони»
Новий храм для грибовицької громади спорудили навдивовижу швидко: цього не чекали навіть самі парафіяни. Склалося так, що його не будували як звичайну церкву, а просто перевезли і зібрали готову конструкцію, що подарували цій парафії єдинодновірці з-під Києва. Землю під будівництво пожертвував сам священнослужитель, якому колись заповіла цю ділянку його прихожанка.
Однак публікувати матеріал про цю подію довелося вже після того, як священик провів усі необхідні процедури для остаточної реєстрації права власності на цей об'єкт. Дізнавшись, що тут буде щось будуватися, прихильники УПЦ КП в Грибовиці весь час проявляли нездоровий інтерес до подій, який не згас і після здачі будівельних робіт.
Черговий казус стався в день, коли напередодні престольного свята Покрови Божої Матері біля нового храму, в межах території приватної власності настоятеля, встановлювали невелику дзвіницю – ще один подарунок громаді УПЦ від фонду «Фавор». Опонентам Свято-Покровської громади в Грибовиці чимось завадили чужі дзвони, і, як вони стверджують, їх не влаштовує, що з часом на даху будівлі з'явиться і купол.
Не погребували нічим
Часто при атаці рейдерів на православний храм клірики встигають врятувати від захоплення тільки антимінс. Грибовицька парафія не стала винятком. Після першого влаштованого «церковними патріотами» конфлікту в місцевому храмі, безпосередньо під час богослужіння на свято Різдва Пресвятої Богородиці, старовинну церкву опечатали. Після цього її настоятеля та прихожан уже не допускали до власного храму, незважаючи на те, що земельна ділянка під ним офіційно оформлена на громаду УПЦ, а її охоронний договір з райвідділом культури дійсний до серпня 2018 року.
Із захопленої церкви рейдери не віддали священнослужителю нічого, присвоївши собі навіть речі, подаровані йому рідними. Зараз усім цим безсоромно користуються ті, хто оголосив себе прихильниками «справжньої патріотичної Церкви». До початку конфлікту цих людей у храмі, як водиться, бачили вкрай нечасто. В результаті новий храм громади УПЦ в Грибовиці доводиться наповнювати за допомогою все тих же благодійників.
Парафіянка УПЦ Галина Мурмиль зараз мешкає неподалік Грибовиці, однак тут, на місцевому кладовищі, похований її батько, який колись навіть допомагав ремонтувати цвинтарну каплицю. Вона, як і інші віряни, пережила всі нападки прихильників УПЦ КП, але не залишила ні богослужіння, ні його могилу. Щоправда, за її словами, комусь у селі завадили навіть квіти, які вона висадила біля каплиці: ту філаретівці теж оголосили своєю, а насадження кудись зникли.
Непривабливий фінал
Є підстави стверджувати, що каламутну аферу з реєстрацією в селі громади УПЦ КП та розкруткою подальшого конфлікту насправді затіяли з єдиною метою – провести на виборах у жовтні 2015 року «свого» голову. Справді, обраний у результаті голова Грибовицької сільради Павло Степанець перевищував свої повноваження, коли мова заходила про права громадянина для священика УПЦ, і навіть програв по одному з випадків суд.
Грибовицька сільрада не дала перепрофілювати ділянку священика, і з цієї причини храм довелося будувати, оформляти і реєструвати як господарську споруда. До неприглядного цькування були підключені і чиновники з відділу культури РДА. Сільрада робила і продовжує робити спроби вижити священика з будинку, в якому він зареєстрований. При цьому протоієрей Ігор Маргіта вже подав позов до суду, відстоюючи своє право стати власником нерухомості, якою він законно користувався більше 15 років.
Після того, як, витримавши всі нападки, громада УПЦ гідно і смиренно перейшла в новий храм, усі ці дії втратили будь-який сенс для рейдерів. А 29 жовтня 2017 року в окрузі пройдуть вибори до нової об'єднану територіальну громаду з центром в Іваничах. У результаті реформи Грибовицьку сільраду буде ліквідовано впродовж кількох місяців.
То чи була варта гра свічок?
