А чи був мученик? Хто і навіщо розкручує міф про нового українського святого

Стережіться, щоб вас хто не звів, бо багато хто прийде в Ім'я Моє, кажучи: «Я Христос». І зведуть багатьох.

(Мф. 24:4-5)

Наймасовіше за все ХХ століття самогубство було пов'язане з релігійним рухом «Народний храм». Тоді понад 900 послідовників секти вчинили акт суїциду. Як показало розслідування, приводом послужило те, що деякі члени секти вирішили покинути її лави. Ініціатором суїциду став лідер руху Джим Джонс, який звів себе до статусу бога і вирішив уникнути масового відходу своїх прихильників, що могло б розкрити правду про внутрішню діяльність секти.

Подібні тенденції до утворення релігійних груп, що відійшли від Церкви і замкнулись на культі однієї людини, наприклад, піднесення окремих священиків та монахів, імена і образ яких використовують в особистих цілях їхні лідери, спостерігаються і в сучасній Україні.

Під час Хресного ходу 27 липня 2017 року серед віруючих невідомі поширювали літературу про «священносповідника і преподобномученика» Рафаїла, благословення на яку дали, за їхніми словами, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій та архієпископ Кам'янський і Царичанський Володимир. Разом з тим, за наявними у митрополії УПЦ даними, ні Предстоятель, ні правлячий архієрей подібної згоди не давали.

Хто ж такий цей «святий», і що за історія відбувається у Солонянському районі Дніпропетровської області?

З 1990-х років у різних регіонах України ніс священицький послух архімандрит Рафаїл (Баранік), який преставився до Господа 10 серпня 2016 року, напередодні причастившись Святих Христових Таїн. Причиною його безстрокової смерті став гіпертонічний криз. Похований він у с. Єлизарове Солонянського району Дніпропетровської області.

Після смерті архімандрита навколо його персони стали формуватися міфи, які незабаром привели до появи цілого руху, що звів його в ранг святого. Парафіяни його храму стали влаштовувати на могилі богослужіння, що мало нагадують традиційну православну службу за спочилим, швидше – окремі богослужіння з проханнями до святого. В уявленні учасників цих стихійних служб архімандрит Рафаїл є священномучеником та преподобносповідником.

У розумінні Православної Церкви подвиг мучеництва звершується при стражданнях, саме цей подвиг являє святість мученика. Підготовка до канонізації включає в себе не тільки складання служби, житія, похвального слова, молитви, написання ікони тощо, але й, перш за все, засвідчення чудес які відбулися за молитвами святого. Зведення в лик святого в Православ'ї – це оголошення перед повнотою Церкви про праведне життя тієї чи іншої людини, яке може служити прикладом для наслідування. Крім того, дозвіл на канонізацію видає Синодальна Комісія при УПЦ, і вона ніяк не може звершуватись самовільно вірянами або священнослужителями. Таким чином, прославлення святих здійснює виключно Церква, яка встановила серйозні підстави для зарахування до лику святих тієї чи іншої людини.

Між тим, розбіжність дій людей, які вважають себе послідовниками архімандрита Рафаїла, з канонічними правилами зарахування до лику святих не зупиняють їх. За інформацією, яку розповсюджували серед учасників Хресного ходу, на 10 серпня 2017 р. запланована ексгумація тіла архімандрита з метою подальшого використання його останків як мощей. Такі дії, згідно з канонами Церкви, не є достатньою підставою для канонізації і не можуть розглядатися як канонічні.

Рух послідовників архімандрита, які шанують його як святого, активно поширює серед віруючих УПЦ літературу про архімандрита та його духовного батька інока Іоанна, використовуючи неправдиві дані про зміст проповідей та творчість обох ченців. Поширюють також вже готові ікони, молитви і житія «святого Рафаїла», що вкотре показує невідповідність цього руху канонам Православної Церкви. Адже ікони і молитви до святого з'являються лише в процесі канонізації. Окремі статті із закликами паломництва до могили архімандрита Рафаїла розміщені в місцевій пресі, що вводить в оману православних жителів Дніпропетровщини.

Однак особливу увагу варто звернути на політичну підоснову культу архімандрита Рафаїла. Зокрема, в «молитві священномученику і сповіднику Рафаїлу» ми читаємо такі слова: «да просвітить в Росії та Малоросії Віра Православна». Викликає сумнів випадковість таких слів у контексті політичних подій. що відбуваються в останні три роки в Україні. Особливо вибухонебезпечними подібні фрази виявляються і виходячи з реалій державно-церковних відносин.

У проповідях і словах архімандрита Рафаїла, розміщених у брошурах та на інтернет-сайті групи з с. Єлизарове, величезна увага приділяється не питанням християнського благочестя і покаяння, а провокаційним проблемам ідентифікаційних номерів як «печаті Антихриста», змовам проти Церкви та політичним питанням.

Нашою метою не є розбір особистості архімандрита Рафаїла та відповідності приписуваних йому слів істині. Побоювання викликає, скоріше, характер об'єднання шанувальників архімандрита як святого. Особа арх. Рафаїла ставиться незрівнянно вище, ніж інших шанованих у Православ'ї святих. Інтернет-сторінка послідовників культу пропонує у своїх молитвах звертатися насамперед до нього, оскільки «Ви отримаєте відповідь, яку Вам більше ніхто не скаже».

Саме перераховані вище особливості є критеріями будь-якої тоталітарної секти. Таким чином, на наших очах в сучасній Україні розгортається ситуація активного перетворення колись православної парафії села у Дніпропетровській області на деструктивний культ.

Протистояти подібним випадкам можна виключно спираючись на віровчення Церкви як цілісного боголюдського організму, а не окремих її служителів, наміри яких можуть бути далекі від істинно-християнських. Тільки вчення Христа є Словом Божим, будь-яке викривлення якого, нехай навіть вимовлене з амвона, має змусити кожного православного християнина замислитись – куди може привести такий шлях.

Читайте матеріали СПЖ тепер і у Telegram.