Материнський комплекс: яка Церква є для України Матір'ю

2 липня 2017 р. у патріаршому соборі святого Георгія (Стамбул) відбулася зустріч Константинопольського Патріарха Варфоломія з українськими журналістами. Виступ Вселенського Патріарха на цій зустрічі був опублікований на офіційному сайті Константинопольського Патріархату.

Його основні меседжі наступні:

1. Роль журналістів полягає в передачі правдивої інформації. Ця функція вимагає великої відповідальності і може представити безліч спокус.
2. Духовні відносини, які об'єднують Церкву-Мати з Україною, ніколи не зникнуть. Український народ прийняв хрещення в християнську віру з Константинополя за часів святого великого князя Володимира Київського, і, отже, Константинопольська Церква назавжди залишиться Церквою-Матір'ю українського народу.
3. Ми молимося за єдність українського народу. Ми молимося про мир в Україні. Ми сподіваємося, що братовбивча війна припиниться. Єдність та мир дуже бажані і важливі для народу та Церкви України.
4. Історія святого Володимира і його сина Ярослава повинна сьогодні стати настановою для українського народу. Їхнє звернення в християнство, можливо, було обумовлене переважно політичними причинами, але, за суттю, прийняття державної релігії було спрямоване на створення умов для миру та стабільності, щоб культура і духовний розвиток могли процвітати. Те ж саме є вірним і сьогодні.

Якщо з пунктами 1, 3 і 4 не можна не погодитися, то 2-й викликає подив. Патріарх Варфоломій каже про безперервні духовні відносини між Церквою-Матір'ю, тобто Константинопольським Патріархатом, з одного боку та Україною і її народом з іншого. Константинопольська Православна Церква оголошується Церквою-Матір'ю України та українського народу в силу того, що український народ прийняв хрещення в християнську віру з Константинополя.

Проте історія свідчить, що за часів князя Володимира Великого хрестилися східно-слов'янські племена, що проживали на території давньоруської держави. Їх християнізація призвела з часом до утворення єдиного руського народу, з якого згодом виділилися три політичні нації – російська, українська і білоруська. Це остаточно відбулося в ХХ столітті. Таким чином, ані України як країни та держави, ані українського народу як етнічної спільності за часів руських князів Володимира і Ярослава не існувало. Тому Константинопольська Церква не може бути Церквою-Матір'ю для українського народу з часів хрещення Русі.

Безумовно про Україну та український народ в культурно-світоглядному сенсі можна говорити, починаючи з XIX століття, у політичному ж – лише з XX. У ті часи, як і зараз, Україна духовно окормлялась Руською Православною Церквою. Якщо і визначати Церкву-Матір для України, слідуючи за логікою Патріарха Варфоломія, то нею треба назвати Руську Православну Церкву. Адже Україна і український народ формувалися на її канонічній території та під її безпосереднім духовним впливом.

Проте сам пошук Церкви-Матері для України та її народу виглядає вельми сумнівним. Адже формування новочасних націй безпосередньо пов'язане з процесом секуляризації, тобто з відходом значної частини суспільства, його правлячих еліт від віри, з появою і поширенням агностицизму, атеїзму, нетрадиційних релігійних рухів. Церква та релігія взагалі виступала як основний етноформуючий та державотворчий фактор лише у Середні століття та втратила цю роль у Новий час.

Таким чином, про Константинопольський Патріархат як духовну Церкву-Матір для України і українського народу неправильно говорити ні хронологічно, ні за суттю. Та взагалі, навряд чи коректно ставити питання про Церкву-Матір для цілого народу і країни, в якій офіційно Церква відокремлена від держави, а школа – від Церкви, де безліч язичників, мусульман, атеїстів.

Спірні висловлювання Патріарха Варфоломія змушують розібратися з поняттям Церква-Матір. Перш за все необхідно усвідомити, що в богословській літературі це поняття використовується у двох основних значеннях – духовному та канонічному. На жаль, вони часто плутаються – або навмисно, або через незнання.

В духовному значенні Церква – це Мати для всіх своїх вірних чад, яких Вона народила «від води і Духа» в Таїнстві Хрещення. Тому Церквою-Матір'ю можна називати як всю Православну Церкву, так і окремі Помісні Православні Церкви, по відношенню до кожного віруючого та цілих народів, які звернулися до Христа. У цьому сенсі Константинопольський Патріархат, який здійснив хрещення Русі, може вважатися Церквою-Матір'ю для давньоруського народу і всієї Руської землі.

У канонічному сенсі під Церквою-Матір'ю розуміється «материнська» (кіріархальна) Церква, тобто та Помісна Церква, яка народжує (виділяє) з себе іншу Церкву з певним ступенем самоврядування – від обмеженої автономії до повної автокефалії. Факт народження виражається у прийнятті конкретного канонічного (церковного офіційного юридичного) акту – томосу. Завдяки цьому акту новонароджена Помісна Церква отримує всі свої істотні властивості – назву, територіальні межі, обсяг владних повноважень (статус).

Виходячи з цієї ясної канонічної логіки, очевидно, що Константинопольський Патріархат є Церквою-Матір'ю для древньої Київської митрополії (988 р.), для утворених в результаті її поділу Київської та Московської митрополій (1458, 1461 рр..), для автокефальної Руської Православної Церкви (з 1589 р.) – з їхніми офіційними найменуваннями, титулами глав, кордонами та повноваженнями.

Від свого кіріархального статусу по відношенню до Київської митрополії Константинополь відмовився у 1686 р., погодившись на її підпорядкування Московському Патріархату. Руська Православна Церква є Церквою-Матір'ю для Української Православної Церкви, оскільки у 1990 р. в особі патріарха Алексія II дарувала їй «незалежність і самостійність в управлінні» – з її назвою, кордонами і статусом. Це очевидний канонічний і історичний факт. Тут немає про що полемізувати.

У зв'язку з цим періодичні твердження різних богословів про те, що істинною Церквою-Матір'ю для Української Православної Церкви є Константинопольський Патріархат, а не Московський, є не тільки канонічно і історично невірними, але і явно політично заангажованими. Це робиться «на злобу дня», не з метою з'ясування правди, але заради досягнення політичного впливу.

Отже, на нашу думку, взагалі некоректно говорити в духовному сенсі про Церкву-Матір стосовно українського народу, держави або країни, які сформувалися в Новий і Новітній час під впливом, швидше, світських політичних процесів, ніж під прямим впливом якоїсь Помісної Церкви. У цей період глобальних історичних потрясінь Православні Помісні Церкви часто реагували на те, що відбувалося проти їх волі, в основному страждали від того, що відбувається, а не визначали хід історії.

З канонічної точки зору правильно говорити про Церкву-Матір по відношенню до іншої Помісної Церкви, яка одержала від неї певний статус самоврядування. Канонічно Церквою-Матір'ю для Української Православної Церкви є Руська Православна Церква і ніхто інший.

Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.