Тут бачу, тут не бачу: вибірковий зір «захисників» храму в Коломиї

Інцидент з червневим нападом греко-католиків на Благовіщенську громаду УПЦ в Коломиї повинен був викликати реакцію правоохоронних органів. Публічні образи парафіян УПЦ, відкриті напади на православного настоятеля в суді, потоки наклепів та інші компоненти типової рейдерської атаки на власників уподобаної ними нерухомості – гідний початок для пари-трійки кримінальних проваджень. Ан ні!

Справу-то правоохоронці завели, але зацікавилися вони при цьому можливістю відкрити проти громади УПЦ ще й культурний фронт, що й було успішно зроблено.

Івано-Франківські правоохоронці підняли з нафталіну забуту і забиту статтю 298 КК, присвячену нищенню та руйнуванню пам'яток культури. Судячи з млявої активності правоохоронних органів під час спостереження за дикими перебудовами старовинних храмів представниками «патріотичних» конфесій, вона існує в їхній свідомості лише щоби безпідставно псувати нерви громад та духовенства УПЦ.

Ознака загнивання

Члени наспіх слепленной комісії, що потрапили до опечатаного вже більше місяця храму громади УПЦ в Коломиї, знайшли півтора десятка «грубих порушень» збереження пам'ятки, а також намацали у напівтемряві якісь «ознаки загнивання» в дерев'яних опорах, яким вже більше 400 років.

Саму комісію, яка раптово зацікавилася станом вподобаного уніатами православного храму, створили в рамках діяльності горезвісної «робочої групи». Ця група в даний момент активно вишукує шляхи легалізації захоплення об'єкта церковної нерухомості. Представника відділу культури міськради, як і, наприклад, експерта з Мінкульту, у складі комісії не виявилося. Втім, вони цим людям не знадобилися.

До акта про «грубі порушення» (особливо розчулює пункт про розбиту невідомо ким кам'яну скульптуру) комісія доклала власні фото, але не документи, в яких описується зафіксований стан храму на момент укладання з громадою УПЦ охоронного договору. Мабуть, було не до них?

Всього цього виявилося достатнім, щоб поліція Коломиї відкрила кримінальне провадження, найбільш реальна перспектива якого – спроби розірвати охоронний договір. Рейдери не здатні придумати нових схем.

Культурна революція

Що потрібно зробити рейдерам, якщо де-факто законні власники нерухомості від неї відсторонені, а де-юре – все ще залишаються її розпорядниками за документами? Правильно! Передусім необхідно оголосити господарів поганими.

Справжній культурний шок намагалися влаштувати у 2015-2016 році представники районної та місцевої влади настоятелю захопленого Київським патріархатом Свято-Покровського храму УПЦ в селі Грибовиця, що на Волині. Протягом грудня-березня від районного відділу культури йому чотири рази приходили письмові вимоги «виправити виявлені порушення у вигляді храму» (на той момент вже захопленого іншою конфесією) або з'явитися для розірвання охоронного договору.

Той факт, що цей документ районна влада уклала одночасно з двома юридичними особами – Грибовицькою сільрадою і громадою УПЦ – не відразу прийшов в голову чиновникам. Втім, навряд чи сільраду можна налякати розірванням охоронного договору: їй храм точно ні до чого.

При цьому «порушення» у вигляді 300-річного грибовицького храму, про які йшлося у вимогах культурних терористів, стосувалися заміни вікон та інших вимушених робіт, кошторис яких громада УПЦ законослухняно затвердила і погодила по всіх інстанціях.

МКС «Угринів»

Скандальне захоплення Свято-Хрестовоздвиженського храму УПЦ в селі Угринів в тій же Волинській області практично відразу спричинило незворотні для старовинного храму наслідки. Його статечний, непримітний і по-своєму солідний вигляд сьогодні залишився лише на архівних фотознімках. Громада УПЦ, вигнана зі свого храму прихильниками Київського патріархату, сьогодні вже й не дивиться у бік потерпілої культової споруди: її повністю перекроїли і перефарбували у радикальний коричневий колір. Кудись зникла на якийсь час і табличка біля дверей в храм, що свідчить про його статус пам'ятки архітектури місцевого значення: споруді на момент атаки рейдерів було вже 160 років.

Зараз осквернений храм у блискучому на сонці металі нагадує, швидше, міжнародну космічну станцію, ніж старовинну сільську церковку.

Відсторонений від доступу до храму священик УПЦ багато разів намагався залучити до порятунку вигляду будівлі представників райвідділу культури. Під час одного з візитів чиновників у село на настоятеля напав активіст УПЦ КП. На запити краєзнавців про те, чи існують якісь дозволи від держави на «ремонт» в угринівському храмі, приходили однозначні відповіді – «Ні». Але це не стало перешкодою для подальшого руйнування пам'ятника.

Почавши з того, що на внутрішніх стінах відразу після захоплення зафарбували свіжі розписи, щоб звинуватити настоятеля у розтраті виплачених художникам грошей, угринівські рейдери розохотилися й перейшли до зовнішньої перебудови. Зараз постраждалий храм «прикрашає» позолочений купол з вічно перекошеним хрестом.

Кримінального провадження у цій справі чекати не доводиться: захопленням і «ремонтом» храму керував місцевий авторитетний бізнесмен, він же – депутат облради.

Винуватий призначається

Очевидно, громаду в Коломиї звинуватять у несумлінному ставленні до відданого в її розпорядження старовинного храму. Можливо, неприємностей з чиновниками віруючі могли б уникнути, якби активніше ремонтували своє майно? А от і ні.

Громада Свято-Миколаївського кафедрального собору УПЦ в місті Кременець Тернопільської області минулого року проводила термінові відновлювальні роботи на своєму храмі, замінивши постраждалий від часу купол споруди. Перед реставрацією аварійний стан споруди було зафіксовано. Тим не менш, чиновників це теж не влаштувало. У січні 2017 у міськраді озвучили вимогу – новий купол собору треба прибрати.

Храм Різдва Пресвятої Богородиці в селі Воротнів на Волині теж помітно змінив свій вигляд. Споруду 1785 року побудови, що потрапила до рук Київського патріархату в 1992 році, точно так само прикрасили золотими куполами. Крім вузького кола фахівців, відкритим руйнуванням пам'ятки архітектури ніхто не зацікавився.

Після першої масової атаки рейдерів з УПЦ КП у 1992 році Волинь порівняно мирно пережила наступні протистояння на релігійному полі. Крім нашумілого на всю Україну зіткнення в Угринові, тут в 2014 році рейдери захопили ще два сільських православних храма, і ще одна громада УПЦ поміняла конфесію разом з настоятелем.

Друга захоплена парафія УПЦ у Горохівському районі – Свято-Введенський храм села Печихвости – культова споруда з більш ніж 300-річною історією. Настоятеля після атаки розкольників просто вижили з села, він пробув тут буквально кілька років, але встиг за цей час, теж з дозволу райвідділу культури, замінити в храмі вікна. При цьому сумлінні чиновники наполягли, щоб один сегмент нового вікна був зафарбований білою фарбою – так, щоб його вигляд не відрізнявся від колишнього, що зберігся лише на фотознімку в українській Вікіпедії.

Мабуть, самопроголошені господарі захопленого храму не заморочують собі голову подібними дрібницями. За пару років правління в Печихвостах Київського патріархату старовинна церква, так само, як в Угринові, повністю розорена: тепер вона також коричневого кольору, що так полюбився церковним рейдерам.

Завершальний акорд

Матеріал був би неповним без згадки подвигів на архітектурній ниві скандально відомого луцького «владики» – митрополита Волинської єпархії УПЦ КП Михаїла (Зінкевича).

Список зруйнованих ним археологічних артефактів і пам'яток архітектури національного значення відкривають:

• відданий Київському патріархату Свято-Троїцький собор в Луцьку, неабияк потерпілий в результаті незаконних ремонтних робіт;
• знесений з лиця землі курган Романсівка, на якому поруч із собором тепер височіє нова будівля навчального закладу єпархії УПЦ КП;
• монастир бригідок, відданий Волинській єпархії УПЦ КП у 2014 році, – тепер його перебудовують під хостел;
• монастир бернардинів, приміщення якого оточує територію «віджатого» у 1992 році Свято-Троїцького собору: будівля і територія потроху перетворюються на своєрідний бізнес-центр, а тих, хто цьому заважає, з нього просто викидають.

Окрилений успіхом, «владика» поклав око на територію археологічних розкопок найдавнішої у Луцьку кам'яної споруди, частково збереженого храму святого Іоанна Богослова. Безумовно, миттєва реакція правоохоронних органів на самоуправство, наприклад, Київського патріархату, могла б врятувати для історії низку архітектурних пам'яток регіону. Але навіщо, якщо для цього доведеться сказати «Ні!» маститим рейдерам зі стопкою зам'ятих кримінальних справ в активі?

Простіше писати в поліцію колективні доноси про «сліди загнивання» у церковці, яку потрібно віджати для добрих людей?

Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.