Навіщо та як треба молитися за ворогів?
Навіщо молитись за ворогів? І якщо це дійсно необхідно, то як це потрібно робити?
Валентина Березанська
Відповідає секретар Синодальної Літургічної Комісії УПЦ протоієрей Димитрій Гарчук:
– Молитися за ворогів дійсно потрібно людині, яка називає себе християнином. Ми всі покликані до святості, до обоження. А як ставився до своїх ворогів Бог, ми всі знаємо з Євангелія. Звичайно, молитва за ворогів є доля досконалих. Але саме прагнення до досконалості є шлях християнина.
Найпоширеніша молитва за ворогів у християнській традиції повторює слова Ісуса Христа на хресті: «Пробач їм, Господи, бо не знають, що творять». Якщо, звичайно, є сили молитися за ворогів – можна попрацювати у цьому робленні, бо це чи не найважче, що вимагає від нас християнство.
Дуже цікавий варіант молитви за ворогів має святитель Миколай Сербський. У принципі, відповідь на запитання про необхідність молитви за ворогів є у самій молитві. Почитайте уважно, текст молитви наведено нижче.
У православному молитвослові існує навіть молитва «За тих, що ненавидять і скривджують нас». Можна і своїми словами, головне, щоб це було з любов'ю, а не з ненавистю. Ось тоді буде користь і тій, і іншій стороні. Якщо своїми словами, то можна просити Бога про те, щоб Він пробачив їм гріхи, злість і пом'якшив їхні серця, і дарував мир, просити про те, щоб Бог не покарав кривдника, тим більше, якщо ми точно знаємо, що незаслужено постраждали від кривдника.
Молитва за ворогів святителя Миколая Сербського
Благослови ворогів моїх, Господи. І я їх благословляю і не кляну. Вороги рішучіше за друзів штовхають мене в обійми Твої. Друзі тягли мене до землі, вороги руйнували всі мої надії на земне. Вони зробили мене мандрівником у царствах земних та непотрібним мешканцем землі. Як переслідуваний звір швидше знаходить собі притулок, ніж непереслідуваний, так і я, гнаний ворогами, сховався під Твоїм покровом, де ні друзі, ні вороги не можуть погубити мою душу. Благослови ворогів моїх, Господи. І я їх благословляю і не кляну.
Вони замість мене сповідали перед світом мої гріхи. Вони бичували мене, коли я сам шкодував бичувати себе. Вони мучили мене, коли я від мук бігав. Вони зневажали мене, коли я лестив собі. Вони плювали в мене, коли я був гордий собою. Благослови ворогів моїх, Господи. І я їх благословляю і не кляну.
Коли я вважав себе мудрим, вони називали мене безумцем. Коли я вважав себе сильним, вони сміялися з мене, як із карлика. Коли я прагнув бути першим, вони додавлювали мене до останніх. Коли прагнув багатства, вони били мене по руках на розмах. Коли я збирався спати мирно, вони будили мене від сну. Коли я будував будинок для довгого та тихого життя, вони руйнували його та виганяли мене. Воістину, вороги відлучили мене від світу і допомогли моїм рукам дотягнутися до краю одежин Твоїх. Благослови ворогів моїх, Господи. І я їх благословляю і не кляну.
Благослови їх і помнож, помнож і зроби запеклішими проти мене.
Хай буде втеча моя до Тебе безповоротною. Хай надії мої на земне розтануть, як павутиння. Нехай запанує смирення в душі моїй. Нехай серце моє стане могилою близнюкам злим – гніву і гордості. Та зберу на небесах усі свої скарби. Та звільнюся назавжди від самоспокуси, що заплутала мене в страшну сіть примарного життя. Вороги відкрили мені те, що мало відомо: немає в людини ворогів, крім неї самої. Той лише ненавидить ворогів, хто пізнав, що вороги не вороги, але друзі вимогливі. Воістину, важко сказати мені, хто зробив мені більше добра і хто завдав більше зла – вороги чи друзі. Тому благослови, Господи, і друзів, і ворогів моїх.
Раб кляне ворогів, бо не знає. Син їх благословляє, бо знає. Бо син знає, що вороги не владні над життям його. Тому ходить він серед них вільно і молиться за них до Господа. Благослови ворогів моїх, Господи. І я їх благословляю і не кляну.
