Як боротися з маловір'ям?
Як боротися з маловірством у собі? І що таке взагалі це маловір'я?
Сергій Коробко
Відповідає протоієрей Володимир Долгих:
– Маловір'я – похідна нашої непомірної гордині. Борючись з гординею, ми боремося і з маловір'ям. Однак, добре б зрозуміти, що саме ми приймаємо за маловір'я.
На сповіді люди досить часто, серед інших гріхів, називають маловір'я, але, на жаль, також часто роблять це автоматично. Потрібно сказати, що у кожного християнина є насіння віри. Так, наша віра не здатна рухати гори і робити чудеса, але це аж ніяк не означає, що віри немає. Маловір'я повинно проявлятися в конкретних діях або думках, а не просто присовокуплятися до загального переліку вад просто тому, що ми не наважуємося зізнатися собі, що наша віра хоч скільки-небудь міцна.
«Ті, хто ображають нас, тільки показують нам найпотаємніші в нас пристрасті, виявляють гнилість, сховану усередині. Ми повинні бути вдячні таким людям, що приносять нам таку користь», – говорить преп. авва Дорофей. Маловір'я, як і інші пристрасті, проявляється якраз в таких скорботних випадках нашого життя. Нам буває хочеться відповісти кривднику, виникає ремствування, жалість до себе. Ми забуваємо, що Господь промишляє про наше життя, веде до спасіння, тобто забуваємо про власну віру і норми християнського життя. Саме тому авва Дорофей радить дякувати і Богу, і кривдникам за принесені скорботи – адже тільки завдяки цьому у нас є можливість навчитися смиренню і лагідності, а тим самим подолати напади маловір'я.
Все це не відразу виходить, як і в будь-якій справі, необхідний навик. Нехай слова подяки Богу не відразу виникають у наших думках, але хоча б по закінченні якогось часу – через пару годин або в кінці дня – ми можемо усвідомити отриману користь і подякувати Богові за даний нам урок.
Таким вихованням в собі смирення ми вразимо також прояв гордості, як основи всякого гріховного життя, від якого походить і маловір'я, в тому числі.
