Чи можна православному слухати рок-музику?
Сергій Кромаров
Відповідає протоієрей Валентин Макаров:
– Перш за все, потрібно дати визначення рок-музиці: який стиль або напрямок, яку саме рок-групу? На сьогоднішній день кількість стилів рок-музики перевищила уявне число і вже не ділиться просто на хард, софт, метал, готик та інші «роки».
Однозначно ми викидаємо зі свого плейлиста явно сатанинські групи. Тут першість за колективами зі скандинавських країн. Потім варто пильно поглянути на фолк - і інді-групи. Вони можуть містити в текстах «молитви» до язичницьких божеств і кумирів.
Можливо, варто залишити російський рок, феномен якого отримав особливий розвиток у 80-х рр. минулого століття і був вираженням загального пошуку сенсів життя і любові на пострадянському просторі. Ленінградський і Новосибірський рок-клуби народили десятки колективів, пісні яких багатьом допомогли відірватися від прихильності до землі і побачити небо. Це суто радянське явище, схоже на рівнозначний протест як проти домінуючого матеріалізму, так і проти ситості і пристосуванства, що особливо актуально сьогодні.
Знати рок корисно з точки зору місіонерства – щоб вміти поговорити з людиною, що сумнівається у вірі, про музику. І про важку в тому числі. Це піднімає довіру і допомагає потім підняти серйозні питання.
А взагалі, кращим критерієм для відповіді на поставлене запитання будуть два фактори: перший – безцінна порада ап. Павла: «Все мені дозволено, але не все корисно, все мені дозволено, але не все повчає». А другий – це своя совість і післясмак від прослуханої музики.
