Як ставиться Церква до ідеї реінкарнації?
Павло Кострюк
Відповідає протоієрей Андрій Гавриленко
Подібні питання породжує суспільство змішаних культур і релігій. Ще років 70 тому про таке слово і не чути було в нашій частині світу.
Церква ніколи не вірила в реінкарнацію. І відразу скажу, що про людину і її відповідальність Церква міркує глибше, ніж це пропонує вчення про реінкарнацію.
Християнське ставлення до цього питання можна викласти в декількох пунктах.
1. Смерть, за вченням Православної Церкви, Бог не створив. Бог створив життя, а смерть увійшла в світ через гріх. Початковий задум Творця для нас – вічне життя. Розлука душі зі своїм тілом – це трагедія, яку Бог подолав через Своє Воскресіння.
2. Церква вірить, що людина – це унікальне з'єднання душі і тіла. Одна душа для одного тіла, і одне тіло для однієї душі назавжди. Тому новина християнства і полягає в тому, що смерть переможена Христом, розлука з рідним тілом не вічна, і буде воскресіння мертвих.
3. За вченням Біблії після смерті людина йде на суд Божий. «Людям належить одного разу померти, а потім суд» (Євр. 9, 27). Христос в притчах говорив, що після смерті і праведники, і грішники продовжують буття в загробному житті, а не в перевтіленому тілі. Згадаймо хоча б притчу про багатія і Лазаря. Апокаліпсис говорить про душі, які очікують відплати (Апок. 6, 9).
4. Реінкарнація пов'язана з відплатою за прожите життя в наступному житті, так що у людини з'являється можливість спокутувати гріхи. Але ми знаємо, що Спокутувач у нас Христос і ми отримуємо прощення Його Кров'ю через покаяння.
5. У самому вченні про реінкарнацію є логічна помилка. Спокута за свідомий гріх не може здійснитися через несвідому відповідальність. Уявіть себе псом, який несе покарання за минуле, погано прожите людське життя. У вас тільки рефлекси, немає самосвідомості, а значить і покаяння, ви просто тварина. А тварина не несе відповідальності, бо у неї немає совісті, понять добра і зла. Якщо немає відповідальності, то втрачається сенс покарання.
6. «Шкіра не сукня – з себе не скинеш» – сказав поет. Людина грішить з тілом, і добрі справи робить з тілом, і з цим тілом треба і нести відповідальність, і отримувати нагороду. Тому Церква проголошує: «Чаю воскресіння мертвих». Крім цього, ми молимося за покійних, служимо панахиди, роздаємо милостиню за покійних – це було б безглуздо, якби наш мертвий родич або друг жив у цей час в іншому тілі.
7. Цитати, які висмикуються з Біблії на підтримку реінкарнації, завжди говорять у своїй суті про щось інше.
8. Церква в шостому столітті засудила вчення про передіснування душ, вказавши, що душа з'являється у людини з моменту зачаття. Душа рідна для тіла, а тіло рідне для душі. Вони створені одне для одного. Прп. Іоанн Ліствичник називає тіло дружиною душі. Вони разом працюють для спасіння, і є тільки одне життя, і його потрібно прожити з Богом, щоб успадкувати блаженну вічність.
