Парафія як община сімейного типу
Попри великі проблеми, в середовищі УПЦ в стражданнях, в випробуваннях, в муках зараз народжується щось велике й справжнє
Пише мені один наш священик з Тернопільської області, в якого я запитав як справи з храмом, бо знав, що була загроза захоплення:
"Із храмом - ситуація погана: нашу громаду вигнали із церкви, не пускають навіть на подвір'я, будь-які спроби перемовин ігноруються. Навіть навпаки - йде агресивна кампанія тиску і залякування, щоб очорнити нас у очах наших вірних парафіян і вижити нас із села. У хід йде брехня, наклепи і просто образи.
Зараз служимо у церковному будинку. Одна наша жителька-п'ятидесятниця, що виїзджає на проживання до США, передала безкоштовно свій старий будинок і земельну ділянку. Там ми зараз робимо ремонт, щоб пристосувати для богослужбового використання.
Наші віряни, хоча і в меншості (нас близько 60 дорослих - 23 двори), але згуртувалися, дружно боронять свою позицію, допомагають один одному, підтримують один одного в різних обставинах і життєвих ситуаціях. Я б назвав би цей процес - створенням общини сімейного типу, де усі близькі родичі.
Парадокс ситуації і у тому, що вірність виявили ті, від яких такого ніхто не очікував».
P. S. Попри великі проблеми, в середовищі УПЦ в стражданнях, в випробуваннях, в муках зараз народжується щось велике й справжнє.
