Керуючий справами УПЦ: Справи милосердя відкривають шлях до Царства Божого

Розмірковуючи про заповідь «Блаженні милостиві, бо вони помиловані будуть», керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Бориспільський і Броварський Антоній нагадує, що, роблячи щось інше, ми тим самим робимо собі в сто разів більше, бо Господь все бачить і віддасть. Проповідь владики розміщена на YouTube-каналі «Вітражі: про віру у фарбах» .

Владика зазначає, що, за словами святих отців, найголовнішим джерелом милості у серці людини є співчуття.

Чуйність, співчуття і добро щодо інших людей з'єднують нас із ними, адже, допомагаючи ближньому, ми виявляємо, що людина, в долі якої ми взяли участь, перестає бути для нас чужою, вона входить у наше життя, каже митрополит Антоній.

Милість або милосердя – це здатність людини відгукуватися на чужі страждання. У Євангелії Господь прямо говорить, що на Страшному Суді доля людини визначатиметься її здатністю до любові та милості. «Якщо людина виконала вказівку Христа – нагодувала жадібного, напоїла спраглого, була милосердною до ув'язнених і хворих, – значить, для неї шлях до Царства Небесного відкрито», – підкреслив керуючий справами УПЦ. І навпаки, якщо під час земного життя ми не виявили милосердя та співчуття, значить, і на Страшному Суді не зможемо просити у Судді милості до себе.

Милосердна людина, за словами преподобного Ісаака Сиріна, «це перш за все лікар своєї душі, тому що тільки справами милосердя він може загладити власні гріхи і спромогтися побачити Бога».

У Святому Письмі сказано: «Людина ласкава душі своїй чинить добро, а жорстока замучує тіло своє» (Припов. 11:17). «Коли робиш щось інше, собі тим самим робиш у сто разів більше, бо Господь усе бачить і віддасть», – наголосив митрополит Антоній. Це означає, що, як ми ставимося до людей, так і Господь поставиться до нас. Про це ясно і недвозначно йдеться у притчі про Страшний Суд.

Як писала СПЖ, митрополит Антоній пояснив, що страждання та плач можуть стати спасительними.