Церква вшановує пам'ять рівноапостольного Миколая, архієпископа Японського
16 лютого Церква вшановує пам'ять рівноапостольного Миколая Японського, видатного місіонера, першоієрарха Православної Церкви в Японії.
Пам'ять Миколая, архієпископа Токійського і Японського, прославленого як рівноапостольного у лику святих, святкує Церква 16 лютого за новим стилем.
Святитель Миколай, архієпископ Японський, в миру Іван Дмитрович Касаткін, народився 1 серпня 1836 року в селі Береза Смоленської губернії. Блискуче закінчивши Смоленську духовну семінарію, в 1857 році він був прийнятий у Санкт-Петербурзьку духовну академію, де в ньому виявилося покликання Боже – бути місіонером, проповідувати православну віру іншим народам.
Подавши відповідне прохання, 24 червня 1860 р. Іван був пострижений у чернецтво з ім'ям Миколай. У липні 1860 року ієромонах Миколай виїхав на місце свого служіння в японське місто Хокодате.
Спочатку проповідь Євангелія в Японії здавалася абсолютно немислимою. 8 років пішло на те, щоб вивчити країну, народ, мову, звичаї і традиції. У 1869 році було прийнято рішення утворити для проповіді слова Божого між японськими язичниками особливу Руську духовну місію, керувати якою призначили зведеного в сан архімандрита Миколая.
В 1871 році в Японії почалося гоніння на християн, і багато з них були піддані переслідуванням. В 1873 році, коли гоніння дещо зменшилися, архімандрит Миколай приступив до будівництва в Токіо церкви, а потім духовного училища.
До 1874 році при місії в Токіо діяли 4 училища: катехізаторське, семінарське, жіноче і причетницьке. Також 2 училища архімандрит Миколай відкрив у Хокодате – для хлопчиків і дівчаток. У другій половині 1877 року місія стала регулярно видавати журнал «Церковний вісник».
До 1878 році в Японії налічувалося 4 115 християн. Богослужіння в громадах і викладання проводилося рідною мовою. Стали видаватися духовно-моральні книжки.
У 1880 році, 30 березня, в Троїцькому соборі Олександро-Невської лаври відбулася хіротонія архімандрита Миколая у єпископа Токійського. Святитель Миколай із ще більшою ретельністю став продовжувати свої апостольські труди. Він завершив будівництво собору Воскресіння Христового в Токіо, а також взявся за новий переклад богослужбових книг, склав японською мовою Православний богословський словник.
У період російсько-японської війни 1905 року на долю святителя випали важкі випробування, але він із честю переніс їх. Єпископ Миколай, єдиний із російських підданих, залишився зі своєю паствою в Японії і організував турботу про російських військовополонених, чия загальна кількість досягала 73 тисяч.
Діяльність єпископа Миколая під час війни була високо оцінена і в Японії, і в Росії. В Японії він став відомий всій країні, багато його шанували як святого. За подвижницькі труди владика Миколай був зведений в сан архієпископа.
В 1911 році, коли виповнилося півстоліття місіонерської роботи святителя Миколая, було вже 266 громад Японської Православної Церкви, до складу яких входило 33 017 православних мирян, 1 архієпископ, 1 єпископ, 35 єреїв, 6 дияконів, 14 вчителів співу, 116 проповідників-катехитів.
Сам святитель усім своїм життям являв приклад справжнього духовного керівника, цілком відданого своєму служінню.
«Я намагався спочатку з усією ретельністю вивчити японську історію, релігію і дух японського народу, щоб дізнатися, якою мірою здійсненні там надії на просвіту країни євангельською проповіддю, і чим більше я знайомився з країною, тим більше переконувався, що дуже близько час, коли слово Євангелія голосно пролунає там і швидко промайне з кінця в кінець імперії», – писав святитель Миколай Японський.
3 лютого 1912 року, на 76-му році життя, просвітитель Японії архієпископ Миколай мирно відійшов до Господа. 10 квітня 1970 року святитель Миколай за свої рівноапостольські труди у справі просвіти японського народу був зарахований до лику святих. В Японії святитель Миколай шанується як великий праведник і особливий молитовник перед Господом.
Як повідомляла СПЖ, Екзарх РПЦ закликав молодь до служіння на нових парафіях в Африці.
