Церква вшановує пам'ять святителя Григорія Богослова
7 лютого (за новим стилем) Церква святкує пам'ять святителя Григорія Богослова, архієпископа Константинопольського.
Пам'ять Григорія Богослова, архієпископа Константинопольського, Православна Церква святкує 7 лютого за григоріанським календарем. Святий Григорій Богослов (326-389 рр.) був сином Григорія (згодом єпископа Назіанського) і Нонни, жінки високих моральних правил.
Ще до народження сина Нонна обіцяла присвятити його Богові і застосувала всі старання, щоб схилити волю Григорія на служіння Господу.
Святий Григорій здобув прекрасну освіту: він навчався в школах Кесарії Палестинської, де була багата бібліотека, зібрана мучеником Памфилом, в Олександрії, де вивчав твори Оригена, і в Афінах, де вивчав літературу, філософію, математику, музику, геометрію, астрономію.
В Афінах Григорій зустрів святого Василія Великого, нерозривну дружбу з яким Григорій вважав кориснішою за найвищу школу.
Після повернення на батьківщину святий Григорій довгий час не хотів займати будь-яку громадську посаду. Роздуми про Бога, молитва, читання слова Божого, письмо натхненних слів і пісень і служіння старим батькам були його заняттям. Деякий час він провів з другом своїм Василем в його пустелі і цей час вважав найщасливішим у житті.
Батько святого, який був уже єпископом, потребуючи допомоги, викликав Григорія з Васильєвої пустелі в Назіанз і висвятив на пресвітера.
У 374 році преставились батьки святителя Григорія. Святий віддалився в Селевкію Ісаврійську, де служив при церкві святої великомучениці Теклі. Тут він прийняв піклування про лікарні та притулки для людей похилого віку.
Після смерті святителя Василія Великого святий Григорій, виконуючи передсмертне прохання свого друга, відправився в Константинополь для боротьби з єрессю Македонія, який заперечував Божество Святого Духу.
Обраний на престол архієпископа в Константинополі, святий Григорій прибув туди в епоху сильного панування аріан, коли вони захопили всі храми в столиці. Святитель Григорій зупинився в будинку своїх знайомих. Одну з кімнат він перетворив на храм, назвав її «Анастасією», що означає «воскресіння», з надією, що тут воскресне істинна віра, і почав проповідувати.
Аріани засипали його жартами й лайками, кидали в нього камінням, підсилали до нього таємних убивць. Але народ впізнав свого істинного пастиря і став тіснитися біля його кафедри, «як залізо горнеться до магніту» (за словами святого Григорія).
Сильним своїм словом, прикладом свого життя і пастирською ретельністю святий Григорій перемагав ворогів Церкви. Люди у величезній кількості стікалися з усіх кінців послухати його натхненні проповіді. Щодня тисячі людей із єресі поверталися в істинну Церкву.
Після воцаріння імператора Феодосія вперті прихильники Арія були вигнані з храмів Константинополя. Святий Григорій продовжив битися проти єресі Македонія і взяв активну участь у засіданнях Другого Вселенського Собору.
Здійснивши свій подвиг, він відмовився від Константинопольської кафедри, сказавши: «Прощай, кафедро, – це завидна і небезпечна висота!» Святий Григорій пішов у рідне селище Аріанз поблизу Назіанза, і тут у суворих аскетичних подвигах провів останні роки свого життя.
За свої чудові богословські твори святитель Григорій отримав від Церкви почесне найменування Богослова і Вселенського вчителя, а за здатність проникати думкою до найглибших таємниць віри і виражати незбагненні її істини з прозорою ясністю і суворою точністю Церква в одній із молитов називає його розумом найвищим.
Раніше СПЖ писала про те, як приймали в лоно Церкви з обновленського розколу.
