Церква святкує пам'ять Іверської ікони Божої Матері

26 жовтня Православна Церква відзначає свято в честь ікони Божої Матері «Іверська», або «Вратарниця», що дивовижно прийшла по морю до афонських ченців.

Згідно з грецьким Сказанням про Іверську ікону цей образ належав благочестивій вдові, що жила біля Нікеї в правління імператора Феофіла (829-842). Вона зберігала ікону в домовій церкві, хоча за це можна було потрапити під гоніння держави.

Воїни-іконоборці, які випадково побачили у вдови ікону, зажадали від неї велику суму грошей, погрожуючи в іншому випадку донести владі. Вдова попросила їх прийти по гроші наступного дня. Щоб вберегти ікону від наруги, вона пустила її вночі по морю, і та, чудесним чином, стоячи попливла хвилями на захід.

Юний син вдови відправився в Македонію, ще вільну від навали арабів, які спустошували малоазійське узбережжя. Потім він прийняв постриг в одному з афонських монастирів і розповів братії про те, що сталося з іконою.

Ікона багато років пробула в морі і з'явилася поблизу Афону. Ченці, побачивши в морі стовп світла, намагалися наблизитися до ікони на човнах, але вона віддалялася від них.

В цей час серед ченців Іверського монастиря був відлюдник преподобний Гавриїл Іверський, родом з Грузії, трудився в літній час в нагірній келії, а взимку – на південній стороні Афону в місцевості Сисик, яка перебувала на межі володінь монастирів Ксиропотам і Руссик. Йому явилася Божа Матір, звелівши взяти Її образ із води і сповістити братію Іверського монастиря, що Вона дарує їм Свою ікону.

Іверські ченці разом із Гавриїлом вирушили до моря хресною ходою. Преподобний Гавриїл увійшов у воду, й ікона почала швидко наближатися до берега. Тоді він пішов до неї по хвилях, як по суші, а ікона припливла прямо до нього в руки. На місці, де преподобний вийшов з іконою з води, була побудована каплиця (нині кафізма Пресвятої Богородиці Портаїтиси). Це сталося у вівторок Світлої седмиці.

Спочатку образ Божої Матері помістили в соборі Іверського монастиря. Однак ікона двічі залишала своє місце у вівтарі і її знаходили над воротами обителі. Богородиця, явившись святому Гавриїлу, пояснила, що не ченці повинні охороняти ікону, а вона є стражем монастиря. Після цього ікона була поміщена над воротами обителі і отримала назву «Вратарниця».