Правозахисна організація США Human Rights Watch розкритикувала закон 3894
«Новий закон викликає занепокоєння щодо свободи віросповідання, і проблеми безпеки не є зеленим світлом для порушення прав», – йдеться у звіті.
Новий закон України (№ 3894, – Ред.), який може фактично заборонити громади Української Православної Церкви, найбільшої релігійної організації країни, є надто широким і може мати далекосяжні наслідки для права українців на свободу віросповідання, заявила 30 жовтня американська правозахисна організація Human Rights Watch.
Зазначаючи, що українська влада, бажаючи «вирішити проблеми державної безпеки в контексті жорстокого вторгнення Росії в Україну», Х'ю Вільямсон, директор за напрямом Європи та Центральної Азії в Human Rights Watch, наголосив: «Але закон порушує право на свободу віросповідання і настільки широкий, що може порушувати права членів Української Православної Церкви».
«Український уряд має призупинити реалізацію закону та звернутися до Венеціанської комісії, консультативного органу Ради Європи з конституційних питань, та Бюро з демократичних інститутів і прав людини Організації з безпеки та співробітництва в Європі з проханням провести експертний аналіз закону, який стане основою для його перегляду, враховуючи дотримання прав людини», – заявила Human Rights Watch.
В організації нагадали, що Українська Православна Церква неодноразово засуджувала війну Росії, а у травні 2022 року зробила кроки щодо забезпечення своєї незалежності та повної автономії від Руської Православної Церкви. Однак у січні 2023 року Державна служба України з питань національної політики та свободи совісті визнала ці кроки недостатніми.
У Human Rights Watch заявили, що українська влада має вирішувати окремі випадки, пов'язані з безпекою, а не фактично забороняти цілі релігійні громади виключно на підставі передбачуваного зв'язку з РПЦ.
«Широке впровадження нового закону загрожує серйозними практичними наслідками для громад Української Православної Церкви та мільйонів парафіян, – заявила Human Rights Watch. – Вони варіюються від обмежень на володіння та експлуатацію релігійної власності до труднощів з доступом до місць поклоніння та підвищеного ризику стеження з боку служб безпеки та переслідування», – додають правозахисники.
Вони звертають увагу, що «будь-яке переслідування чи покарання, засноване не на конкретних протиправних діях, а виключно на прихильності до мирного сповідання віри, є релігійною дискримінацією і заборонено міжнародним правом у галузі прав людини».
У письмовій відповіді на питання Human Rights Watch, спрямовані 2 жовтня, Державна служба України з питань національної політики та свободи совісті, зокрема, заявила, що Україна «не вимагає від Української Православної Церкви зрадити вчення Православної Церкви, змінити літургічну практику чи мову, перейти на інший літургійний календар чи приєднатися до іншої церковної юрисдикції. Єдина вимога, на якій наполягає Закон, – це вихід зі складу Російської Православної Церкви, яка бере участь у війні проти України».
Наголошується, що закон вважає підставою для заборони будь-які зв'язки з РПЦ, не лише інституційні та організаційні, а й канонічні.
«Вимога до Української Православної Церкви розірвати канонічні зв'язки може поставити під сумнів легітимність релігійних переконань її прихильників, які Європейський суд з прав людини визначив як ключовий елемент права на свободу віросповідання», – заявила Human Rights Watch.
В організації посилаються на Місію ООН зі спостереження за дотриманням прав людини в Україні, яка зафіксувала численні інциденти, коли групи людей силою входили до храмів Української Православної Церкви, виправдовуючи свої дії рішеннями місцевої влади про реєстрацію нових релігійних громад Православної церкви України за тією ж адресою, як і існуючі громади Української Православної Церкви».
Правозахисники США наголошують, що Україна зобов'язана відповідно до українського та міжнародного права гарантувати релігійну свободу. Це закріплено у статті 9 Європейської конвенції з прав людини, учасником якої є Україна. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, учасником якого також є Україна, гарантує право на свободу віросповідання (стаття 18) і передбачає, що «ніхто не повинен піддаватися примусу, який применшує його свободу мати чи приймати релігію чи переконання на свій вибір». Урядам прямо заборонено відступати від права на свободу віросповідання, яке захищає Пакт, або частково припиняти його дію, навіть під час надзвичайного стану.
Крім того, Європейський суд з прав людини ухвалив, що урядові заходи, які можуть мати негативні наслідки для здійснення релігійної свободи прихильниками певної церкви чи віри, такі як заборона чи розпуск цієї церкви, мають «підкріплюватись доказами конкретних дій, які можуть становити загрозу громадському порядку. чи інтересам інших осіб»; «Повинні уникати сумнівів у легітимності цих переконань» і «мають залишатися пропорційними».
«Українська влада має право розслідувати та переслідувати будь-яку людину, незалежно від її релігійної приналежності, коли є достовірні докази того, що її конкретні дії є незаконними та становлять загрозу громадській безпеці та державній безпеці, – сказав Вільямсон. – Проте релігійна приналежність як така не може вважатися таким доказом».
Як писала СПЖ, у США стурбовані забороною УПЦ в Україні.