Православна Церква святкує День жон-мироносиць
Жінки-мироносиці – Христові учениці, невідступно слідували за своїм Учителем. Вони перші прийшли до похоронної печери, де напередодні було покладено тіло Господа.
На другу неділю після Великодня, в цьому році 16 травня, Церква відзначає День жон-мироносиць, Христових учениць, невідступно слідували за своїм Учителем. Вони перші прийшли до похоронної печери, де напередодні було покладено тіло Господа, щоб зробити, за юдейським звичаєм, помазання запашними маслами і оплакати Його.
Православна Церква відзначає цей день як свято всіх жінок-християнок.
Жінки-мироносиці по-різному представлені у євангелістів. Так, в Євангелії від Матфія згадуються тільки Марія Магдалина та «інша Марія» (Мф. 28. 1); в Євангелії від Марка – Марія Магдалина, Марія Яковова (Μαρία ἡ Ιακώβου; пор.: Мк. 15. 40) і Саломія (Мк. 16. 1); в Євангелії від Луки – «Марія Магдалина, й Іоанна, і Марія, мати Яковова, й інші з ними» (Лк. 24. 10). За свідченням євангеліста Іоанна, з жінок того ранку двічі приходила до гробу тільки Марія Магдалина (Ін. 20. 1-2, 11-18). У євангелістів Марка і Луки в оповіданні про ходіння до гробу фігурують ще Саломія та Іоанна.
Коли Господь Спаситель обійшов зі Своєю проповіддю міста і селища, навколо Нього завжди збирався натовп народу. Серед усіх, крім вибраних апостолів Христових, Господа Спасителя завжди супроводжувала група жінок, не тільки з тим, щоб повчатися словами, що виходили з вуст Христових, але і з тим, щоб, через силу все зростаючої любові до Нього, служити Господу всім, чим вони тільки могли. Вони піклувались про нічліг Господа Ісуса Христа, про Його їжу і питво. Вони, говорить святий євангеліст, служили Господу «маєтком своїм» (Лк. 8:3), своїм майном. Для справи турботи про Спасителя вони приносили те, що мали в своїх будинках.
«І не настільки дивно, – говорить святитель Іоанн Златоуст, розмірковуючи про подвиг жон-мироносиць, – що вони прив'язалися своїм серцем до Господа Спасителя в ті дні, коли крізь пелену Його смирення і приниження проступала Божественна слава в Його чудеса, коли лунала ще нечувана на землі проповідь. Але для нашої думки дивовижно бачити їх непохитними у своїй любові до Господа, коли Він, змучений, обпльований, був відданий на смерть».
Жінки-мироносиці стояли біля підніжжя хреста Христового, проливаючи сльози співчуття і втішаючи, як могли, заплакану Богоматір. І навіть в останні хвилини земного життя Христа, коли і Божа Матір, і святий Іоанн Богослов відійшли від хреста, святі жінки не відступили від Розп'ятого Спасителя. Разом із Никодимом і Йосипом, таємними учнями Христовими, вони брали участь у похованні свого вчителя.
Господь Спаситель в нагороду за цю натхненну, самовіддану любов жон-мироносиць першим явився їм після Воскресіння Свого і, прийшовши, сказав їм: «Радуйтесь!» (Мф. 28:9). Цими словами Він сповістив їм про те, що чекало їх не тільки в інші дні їх земного життя – про радість жити зі своїм Господом у серці, але і про ту вічну радість, яка їх чекає після закінчення земного шляху.
Цих жінок-мироносиць за їхній подвиг любові Церква шанує святими, і, як святим, ми приносимо в цей день свої молитви, просячи про те, щоб вони молитвами за нас перед Престолом Божим допомагали нам, грішним, здійснювати свій шлях до вічного спасіння й підбадьорювали нас до такого подвигу.
Раніше СПЖ повідомляла, як Христос шукав місце для здійснення Пасхи.
