Клірик УПЦ: Людей заганяють у ПЦУ так, як і більшовики заганяли в колгоспи

Методи, якими Епіфаній Думенко та його прихильники за підтримки влади змушують вірян переходити в ПЦУ, схожі на ті, які застосовували більшовики, насаджуючи колгоспи. Про це сказав у своїй проповіді настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці у селищі Муровані Курилівці Вінницької області протоієрей Василь Балан.

Коментуючи заяву Думенка про те, що всі православні українці, незалежно від їхнього бажання, опиняться в ПЦУ, отець Василь зазначив: «Це вже диктатура. Мені це нагадує перекази наших дідусів і бабусь: коли прийшла радянська влада, заможних людей розкуркулювали, говорячи, що це вороги народу, в них забирали все майно і насильно переводили їх у колгоспи. "Хочеш чи не хочеш, − також говорила радянська влада, − але ти будеш у колгоспі"».

«Мені нещодавно одна людина сказала: "Знаєте, батюшка, це як є мама любляча, діти люблять маму, але приходить хтось, приводить тітку і каже: "Ось це ваша мама. Хочете чи не хочете, вона буде вашою мамою". Що зроблять діти? Підуть вони до тієї тітки? Ні, вони будуть тягнутися назад. І сьогодні ми бачимо, що це мачуха. Не люди хочуть добровільно, а людей змушують. А це й не по-Божому, і не за законами держави. Бог по любові закликає, а насильство, яке проявляється сьогодні над віруючими людьми – це від диявола, він ґвалтівник. І сьогодні Епіфаній просто змушує силою наших людей, а люди туди не йдуть», – сказав священник .

Він зазначив, що послідовники Думенка відбирають у вірян храми, застосовуючи болгарки, ломи та сльозогінний газ, і ці храми пусті.

«Господь каже: "По їхніх плодах ви пізнаєте їх!". Якщо ти підійдеш до груші, а тобі кажуть, що там висить сливка чи яблуко, ти все одно бачиш, що це грушка. Якщо хтось каже, що він християнин, але він б'є, застосовує насильство, принижує, який він християнин? Ми не бачимо любові, і ми відгороджуємося від них, бо там Христа немає. А тут тисячоліттями Христос, і ми за Ним ідемо», – наголосив о. Василь.

«Нещодавно виповнилося 30 років, як я став священником, – розповів він. – Мені забороняли з дитинства ходити в церкву, але я у церкві майже все життя. Коли пішов до армії, і мене відпускали у звільнення на пару годин, я у військовій формі перш за все йшов у церкву. На мене всі дивилися – як це солдат прийшов у церкву? А я йшов, ставив свічки, прикладався. Коли повернувся з армії, ми відроджували вертеп у своєму селі. Хто за нами тільки не ганявся, хто нам тільки не погрожував – перший, другий секретар райкому партії – ми ховалися, перебігали від хати до хати, але все одно прославляли Христа. І ніхто мені не заборонив. Я знаю, що це шлях тернистий, і Бог завжди буде з нами. Як би нас не лякали, як би нам не забороняли, але ці люди рано чи пізно відійдуть, вони не безсмертні. А віра, Церква, Христос – це є вічне».

За словами протоієрея, депутати Верховної Ради, які ухвалили у першому читанні антицерковний законопроєкт, «нагадали іудеїв, які розпинали Христа – як вони раділи, кричали; але потім настав час, коли вони били себе в груди і казали: "Господи, помилуй!"».

Священник попередив, що спроби «заборонити те, що встановлено Богом», можуть викликати «великий гнів і Божу кару на всіх тих, хто хоче йти проти Христа».

Він висловив упевненість у тому, що Христос зведе нанівець усі зусилля противників Церкви, «але спочатку нас переживе». «І дай Бог нам встояти у нашій православній вірі, у нашій Православній Церкві, бути вірними чадами Матері-Церкви, оберігати та відстоювати свої святині», – наголосив отець Василь.

Як писала СПЖ, митрополит Черкаський і Канівський Феодосій зазначив, що востаннє гонінь, подібних до нинішніх, Православна Церква зазнавала за часів Хрущова, «але навіть Хрущов не додумався прийняти державний закон, який забороняє Церкву».