Після втрати храму люди вклали в новий своє серце і любов, – клірик УПЦ
Захоплення храмів – це завжди важко і боляче, але «Господь не в колодах, а в ребрах», зазначив настоятель двох захоплених на Тернопільщині храмів УПЦ.
Після захоплень храмів у сусідніх селах Бутин і Кинахівці Тернопільської області віруючі УПЦ самі вирішили відступитися і побудувати для себе новий храм, в який вони вклали дуже багато здоров'я, серця і любові. Про це протоієрей Віталій Гурев, настоятель парафій, в різні роки постраждалих від церковного рейдерства, розповів у фільмі «УПЦ. Від "сепарів у лаврах" до розпалювання й прощення».
Священнослужитель нагадав, що в 2014 році представники тоді ще УПЦ КП захопили храм в Бутині, а в 2017-му – в Кинахівцях. Громади УПЦ, за його словами, мали повне моральне право прийти і домагатися можливості здійснювати там богослужіння, «але люди, бачачи, як виламували двері, говорили, що Господь так не вчив, і самі виявили бажання відступитися і будувати на новому місці».
«Я бачу, наскільки люди в будівництво цього храму вклали своє здоров'я, своє серце, свою любов, – підкреслив отець Віталій. – І я радий, що Господь сподобив мене бачити цих людей – людей добрих, щирих християн».
Він зазначив, що захоплення храмів – це завжди важко і боляче, і «це велика рана для нашої Церкви».
«Але ми знаємо, що, як говорили святі отці, то Господь не в колодах, а в ребрах, і Господь має жити в серці, в тілі кожного з нас. <...> Відстоювати (храми, – Ред.) потрібно, але все має бути з любов'ю. Людина має розуміти, що це – храм Божий, це куточок Неба на землі, особливе місце. Якщо людина своєю немічною рукою посягає на це, починає його ламати, – у цієї людини, мені здається, немає ніякого майбутнього», – додав священнослужитель УПЦ.
Раніше СПЖ писала про те, як відбувалися захоплення храмів УПЦ в Бутині і Кинахівцях.
