Церква святкує пам'ять святих первоверховних апостолів Петра і Павла

День святих первоверховних апостолів Петра і Павла – свято, яке відзначається 12 липня за новим стилем. Його назвали на честь апостолів Петра і Павла, які проповідували християнство по всьому світу. Обидва апостоли прийняли мученицьку смерть за віру з різницею в один рік.

До того, як стати учнем Христа, Петро був рибалкою. Господь закликав Петра та його брата, майбутнього апостола Андрія Первозванного, коли ті ловили рибу на Генісаретському озері.

Саме Петро першим серед учнів назвав Учителя Христом, тобто Месією. За це Господь назвав його Камінь (так перекладається ім'я Петра). На цьому камені Петрової віри Господь обіцяв створити Церкву Свою, яку не здолає брама пекла.

Коли перед розп'яттям Христа взяли під варту первосвященники, Петро тричі зрікся Господа, як Той і пророкував йому. Але Петро покаявся і викупив свою зраду тим, що став полум'яним проповідником Христової віри. І справді послужив основою Церкви – спільноті вірних Спасителю.

До наших днів дійшли два Соборні послання апостола Петра. Вони включені до Нового Завіту. Свої Послання Петро звертає до християн у провінціях Малої Азії. Зміцнює їх у вірі, застерігає від впливу лжевчителів.

До кінця життя Петро повернувся до Риму, і там був схоплений і страчений за євангельську проповідь. Сталося це у 67 році. Розіпнули апостола вниз головою на його власне прохання: він вважав себе негідним бути розіп'ятим так само, як Господь.

Павло не був учнем Христа під час земного життя Спасителя. Більше того, Савл (як звали Павла до звернення до християнства) був гонителем християн.

Савл народився в Малій Азії, в місті, багато жителів якого, будучи юдеями, тим не менш мали права римських громадян, які давали реальні привілеї, право на особливий державний захист і розгляд будь-яких звинувачень в імператорському, римському суді. Для єврейського народу з його монотеїзмом це було явищем порівняно рідкісним. Здобув гарну освіту в Єрусалимі і, мабуть, готувався до посади рабина. Після закінчення навчання він отримав владу офіційно переслідувати християн навіть за межами Палестини – у Дамаску.

Саме на шляху до Дамаску Господь покликав Савла до апостольського служіння. Під час подорожі майбутнього апостола осяяло яскраве світло, від якого він сліпим упав на землю. Йому був голос: «Савле, Савле, навіщо ти гониш Мене?» На запитання: «Хто Ти?» Господь відповів: «Я Ісус, Якого ти гониш».

Христос наказав Савлу йти в Дамаск, де буде зазначено, що робити далі. Супутники Савла чули голос Христа, але світла не бачили. Осліплого Савла привели до Дамаску, навчили вірі і на третій день хрестили. У момент занурення у воду Савл прозрів. З цього часу він став ревним проповідником Христа Воскреслого.

Юдеї були обурені зверненням до Христа, і Савлу довелося втекти до Єрусалиму. Там він приєднався до християнської громади та познайомився з апостолами. І знову обурення іудеїв, загрози вбивством, від якого якраз і врятувало римське громадянство.

Але Єрусалим довелося залишити. Савл вирушив у свою першу апостольську подорож, що тривала з 45 по 51 рік. Апостоли пройшли весь острів Кіпр, саме в цей період Савла стали називати Павлом. Разом зі святим Варнавою він заснував християнські громади в кількох містах Малої Азії.

Павло звершив ще кілька апостольських подорожей. Просвіщав Христовим вченням людей у Македонії, Греції та інших землях. За довгі роки життя та проповіді апостол Павло написав 14 послань; вони включені до Нового Завіту.

Павло був неодноразово заарештований і після останнього ув'язнення прийняв мученицьку смерть від меча. Його не розіп'яли, бо він не був рабом, а був римським громадянином. Сталося це неподалік Риму в 67 році, в період царювання імператора Нерона.

Як повідомляла СПЖ, раніше Предстоятель розповів віруючим про життя та подвиг апостолів Петра і Павла, яких Церква оспівує як «тих, які просвітили всі кінці всесвіту і привели до Христа».