Предстоятель: УПЦ відродила Почаївську лавру буквально з небуття
Блаженніший Митрополит Онуфрій висловив сподівання, що «влада з повагою та увагою поставиться до колосальних праць братії Почаївської лаври для її відродження».
Братія Почаївської лаври, її намісники та священноначалля Української Православної Церкви вклали величезну працю у відродження обителі після занепаду, якого вона зазнала за радянських часів. Про це розповів в інтерв'ю СПЖ Предстоятель УПЦ Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій, який був намісником Почаївської лаври в 1988–1990 роках.
Він зазначив, що відновлення монастиря розпочалося після святкування у 1988 р. тисячоліття Хрещення Русі. Тоді влада дозволила ремонтувати і реставрувати храми та приміщення обителі, що раніше заборонялося.
Предстоятель УПЦ нагадав, що в період офіційного безбожництва у Лаври відібрали «чимало приміщень і територій, сади і сільськогосподарські площі, було закрито друкарню, свічкове виробництво, пекарню та інші об'єкти лаврської економії; у старовинній будівлі братського корпусу тоді розміщувалася обласна психіатрична лікарня»
«У колишньому готелі для прочан, де нині діє Почаївська духовна семінарія, біля підніжжя лаврського комплексу, був розміщений радянський музей атеїзму, – згадує Блаженніший владика. – І численні туристи, школярі, студенти, робітники та інтелігенція, перш ніж потрапити до обителі, мали відвідати цей "центр боротьби з релігією"... Такою була реальність того часу. На жаль, сьогодні ці темні часи повторюються, але вже під іншими гаслами».
Предстоятель розповів, що загалом на території Лаври діяло близько 30 держпідприємств і організацій, «причому корпуси та будівлі нещадно експлуатувалися та приходили в аварійний стан».
«У колишніх монастирських корпусах проживало близько 60 сімей, із квартир часто долинали крики, п'яна лайка. У колись доглянутих чернечих корпусах і будівлях панувала гидота запустіння. Усе це обитель мала відродити буквально з небуття», – зазначив Архіпастир.
За його словами, «Почаївська обитель почала повставати з руїн, як фенікс із попелу».
«У 1994 році було відкрито Почаївську духовну семінарію, першими викладачами якої стали насельники Лаври з богословською освітою.<...> У 1996 році настоятелем Лаври священноначаллям було благословлено бути архімандриту Володимиру (Морозу), нині митрополиту Почаївському, який ось уже 27 років невтомно трудиться на цьому високому послуху. Під його очільництвом Лавра буквально перетворилася. Владиці Володимиру із братією Господь допоміг повернути у власність Лаври чимало територій, монастирські приміщення й корпуси, збудувати чудовий готель із сучасною трапезною для паломників. Але головною спорудою й окрасою Почаївської лаври став новий Преображенський собор, за площею найбільший в Україні, 7-й за величиною у світі. Це унікальне надбання нашого часу, культурне і духовне значення якого важко переоцінити», – наголосив Первоієрарх УПЦ.
Він також відзначив великий внесок у відродження Лаври свого попередника – Блаженнішого Митрополита Володимира: «Спочилий у Бозі Предстоятель Церкви до Почаївської лаври ставився з великою увагою. Блаженніший не лише регулярно очолював тут богослужіння, а й усіляко сприяв поверненню лаврських земель і приміщень, клопочучи перед органами влади».
Предстоятель висловив сподівання, що «в сьогоднішніх обставинах наша влада з повагою та увагою поставиться до тих колосальних праць, які виконала братія Лаври для її відродження».
«Почаївська братія і боголюбива паства цього краю багато століть демонструвала зразки високого патріотизму, національної свідомості, відданості рідній Україні, її духовній культурі, вірності українському народові. В усі віки Почаїв відбивав нападки противників, як із західного світу, так і зі сходу», – наголосив Блаженніший.
Він також вказав на те, що «після вторгнення військ Російської Федерації в Україну свята обитель прийняла багато сотень біженців, які знайшли тут притулок, братнє тепло, турботу і співчуття».
Як повідомляла СПЖ, глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що уніати «працюють» над тим, щоб отримати контроль над Почаївською лаврою.