Церква святкує обрітення мощів святого Серафима Саровського
На початку минулого століття Господь благоволив прославити великого молитовника, подвижника і чудотворця Серафима Саровського.
1 серпня Православна Церква святкує набуття мощей преподобного Серафима Саровського, чудотворця.
Свій духовний шлях до Бога преподобний Серафим почав із ранніх років. Рішення остаточно залишити мирське життя і прийняти чернецтво майбутній подвижник прийняв у 17 років.
18 серпня 1786 року він прийняв постриг в Успенській Саровській пустелі. У своєму духовному змужнінні преподобний пройшов всі щаблі чернечого подвигу: стовпництво, мовчальництво, затвор і старчество.
Таємниця живого молитовного спілкування визначає духовну спадщину преподобного Серафима. Він залишив Церкві короткі, але прекрасні настанови, записані ним самим, а почасти тими, хто чув їх. Незадовго до прославлення святого була знайдена і в 1903 році надрукована «Бесіда преподобного Серафима Саровського про мету християнського життя», що відбулася наприкінці листопада 1831 року, за рік з невеликим до його кончини. Ця бесіда стала найціннішим внеском подвижника в скарбницю руського святоотцівського вчення. Крім вчення про сутність християнського життя в ній міститься нове пояснення багатьох найважливіших місць Священного Писання.
В описах життя і подвигів святого Серафима наводиться багато свідчень благодатного дару прозріння, яким він користувався для збудження в людях каяття в гріхах і морального виправлення. Преподобний Серафим радив під час Богослужіння стояти в храмі то з закритими очима, то звертати свій погляд на образ або палаючу свічку і, висловлюючи цю думку, пропонував порівняння життя людського з восковою свічкою.
У 1833 році преподобний мирно відійшов до Господа під час колінопреклонної молитви перед іконою Богородиці «Розчулення».
Знайдення мощів святого Серафима відбулося влітку 1903 року в Сарові. 19 липня (1 серпня за н. ст.) мощі святого з великим торжеством були відкриті і поміщені у підготовлену раку. Довгоочікувана подія супроводжувалося багатьма чудесними зціленнями хворих, у великій кількості прибулих у Саров.
У тому ж році в Сарові, в присутності і при особистій участі імператорської сім'ї, духовенства, архієреїв і близько трьохсот тисяч паломників, Серафим Саровський був урочисто канонізований.
В роки революційної смути мощі святого були загублені, і тільки в 1990 році їх випадково знайшли в Казанському соборі Ленінграда, який в той час був Музеєм історії релігії та атеїзму, і через рік святі мощі передали Церкві.
7 лютого 1991 року мощі преподобного Серафима Саровського, чудотворця, перенесли до Москви, а потім доставили в Серафимо-Дівєєвську обитель, де вони перебувають і зараз.
