Блаженніший прокоментував чутки про свій «російський паспорт»

Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Онуфрій прокоментував чутки про його нібито «російське громадянство», повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ. 

У відповідь на заяву кореспондента видання «Українська правда» Михайла Ткача (від 7.04.2023 р.) про те, що Блаженніший має російське громадянство, Предстоятель УПЦ підкреслив, що не вважає себе громадянином Росії. 

Для докладнішого пояснення своєї позиції він згадав певні подробиці зі свого життя.

Предстоятель УПЦ повідомив, що у 1969 році він закінчив три курси Чернівецького Державного Університету. Будучи сином священника, у нього з'явилося тверде бажання залишити університет і вступити до Духовної Семінарії, щоб стати священником.

У Радянському Союзі існували три духовні семінарії: Московська, Ленінградська та Одеська. Як українець, він хотів вступити до Одеської Духовної Семінарії, але йому відмовили, бо він покинув Університет і це, як вважали тоді, буде плямою на українському атеїстичному суспільстві, яке навіть в університеті не виховувало в ньому дух атеїста. 

Тоді, за словами Блаженнійшого, він таємно виїхав до Росії, у м. Загорськ, де розташована знаменита Троїце-Сергієва Лавра і при ній Московська Духовна Академія та Семінарія. 

«Там мене не відкинули, як це зробили в Україні, а прийняли в другий клас Московської Духовної Семінарії. Я, грішний, безмежно вдячний преподобному Сергію, засновнику цієї Святої Обителі, за те, що він прийняв мене тоді, коли мої рідні від мене відвернулись, коли я був на межі відчаю», − сказав Предстоятель УПЦ.

Він закінчив Духовну Семінарію, потім Духовну Академію. Під час навчання у третьому класі Духовної Семінарії він вступив до братства Свято-Троїцької Сергієвої Лаври та у 1971 році прийняв чернечий постриг. 

«У стінах Свято-Троїцької Сергієвої Лаври я провів дев’ятнадцять років. Це були прекрасні роки мого життя. В Духовних школах мене навчали мудрі й знамениті богослови, а в Троїце-Сергієвій Лаврі я зустрів прекрасних високодуховних старців, таких як: архімандрит Кирил (Павлов), який був земним ангелом і небесним чоловіком, архімандрит Наум (Байбородін), Феодор (Андрющенко), Пімен (Никитенко), Віссаріон (Великий-Остапенко), Варфоломій (Калугін) та інші, які були для мене живим прикладом християнської любові та смирення», – розповідає Митрополит Онуфрій. 

За його словами, Свято-Троїцький монастир був інтернаціональним. «У ньому подвизались люди різних національностей: росіяни, українці, білоруси, молдовани, грузини, вірмени, євреї, французи, татари, мордвини та багато інших. У нас була прекрасна духовна сім’я, ми поважали один одного, переживали один за одного і допомагали один одному». 

«Я був щасливий і мріяв прожити у святій обителі все своє життя. Однак Бог судив інакше. 1988 року мене перевели в Україну до Свято-Успенської Почаївської Лаври, а пізніше, 1990 року, на рідну Буковину», − повідомив Предстоятель УПЦ.

У цей час розпався Радянський Союз і він, будучи до цього де-факто громадянином Росії (бо у нього була постійна прописка в Росії, а це по-сучасному означало − громадянство), взяв український паспорт. 

Російське громадянство при цьому автоматично продовжилося, але, каже Блаженніший, він ним не цікавився і не користувався, воно тоді не мало жодного значення, і за це ніхто не переслідував. 

«Між Україною та Росією були добрі братні відносини. Коли ці відносини стали погіршуватися, особливо останні десять років, я відмовився від російського громадянства». 

«У мене немає російського паспорта. Особливо це було підтверджено, коли я виступив проти війни Росії з Україною і засудив Російську агресію. Я вважаю себе громадянином тільки України», − наголосив Предстоятель УПЦ.

Він також відкрив основну причину, чому у свій час не звертав уваги на російське громадянство. 

«Я, грішний, прожив у Троїце-Сергієвій Лаврі 18 років, там я прийняв чернечий постриг, народився для нового життя у Христі, там я доторкнувся до живої святості, до тих людей, які були втіленням Божественного смирення і любові, і для мене було бажання завершити своє життя серед таких Божих людей, а громадянство відкривало мені можливість здійснити цю мрію», − сказав Митрополит Онуфрій.

Однак, «погані стосунки між Росією та Україною, розпад СНД, а особливо війна Росії проти України знищили мою надію, і зараз я не рахую себе іншим громадянином, крім рідної моєї землі – України. Не знаю, як політики мене рахують, але я вважаю себе саме таким. Російського паспорта у мене немає», – наголосив Блаженніший.

«Але я не Хам. Я не псую бочку меду ложкою дьогтю, як цього від мене вимагають, я відділяю дьоготь від меду, зло від добра. Я засуджую війну Росії проти України та рахую її ганьбою для ангелів і людей, але я глибоко вдячний тим росіянам, які прийняли мене тоді, коли моя Україна відвернулась від мене», – сказав він. 

Митрополит Онуфрій подякував Богові за те, що в Росії він зустрів людей добрих, щирих та боголюбних – яким він і сьогодні хоче бути подібним. «На таких людях живе світ». 

«Я знаю, що і сьогодні й в Росії, як і в Україні, є багато добрих і прекрасних людей, які не спекулюють війною, а щиро засуджують її як явище, яке не зближує людей, а навпаки – розділяє. Нехай таких людей буде більше ніж тих, хто схвалює війну або гріє на ній свої руки. Нехай Господь всіх нас простить, напоумить і благословить», – підсумував Предстоятель УПЦ.

Раніше СПЖ писала, що в УПЦ спростували інформацію про російський паспорт у Предстоятеля.