Заборони користуватися земельними ділянками є незаконними, – Юрвідділ УПЦ

Юридичний відділ Української Православної Церкви оприлюднив заяву щодо незаконних рішень органів місцевого самоврядування про припинення права постійного користування земельними ділянками, повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.

Наразі набули масового характеру випадки прийняття незаконних рішень органами місцевого самоврядування щодо припинення права релігійних громад Української Православної Церкви на постійне користування земельними ділянками.

Релігійні організації позбавляються законного права постійного використання земельних ділянок, на яких розташовані культові будинки та споруди Української Православної Церкви.

Право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина 1 статті 92 Земельного кодексу України).

Релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровані в установленому законом порядку, постійно користуються земельними ділянками, що перебувають у державній або комунальній власності, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їхньої діяльності.

Постійний землекористувач – релігійна організація, може безстроково володіти земельною ділянкою (впливати на неї відповідно до свого інтересу), а також користуватися нею (отримувати її корисні властивості для задоволення власних потреб), у тому числі шляхом зведення на ній культових споруд, їх обслуговування та використання за цільовим призначенням.

Право постійного користування землею засвідчується державним актом, що видається і реєструється в установленому законом порядку (за змістом частини 1 статті 23 Земельного кодексу України).

З моменту отримання релігійними організаціями державних актів на право постійного користування землями виникають відповідні правомочності та юридичні обов'язки щодо використання земельних ділянок організаціями. Такі правомочності набувають стійкого юридичного зв'язку з релігійними організаціями, стають частиною їхнього майна.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою здійснюється у випадках, передбачених законодавством, лише в судовому порядку.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою, згідно зі статтею 141 Земельного кодексу України, є:

1) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

2) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

3) припинення діяльності релігійних організацій, державних або комунальних підприємств, установ і організацій;

4) використання земельної ділянки способами, що суперечать екологічним вимогам;

5) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

6) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

7) набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розташовані на земельній ділянці;

8) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Законом також передбачено примусове припинення права користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 143 Земельного кодексу України, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

1) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

2) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів особливо охоронюваних земель, а також використання земель засобами, що завдають шкоди здоров'ю населення) у строки, встановлені приписами органів, які здійснюють державний контроль за використанням і охороною земель;

3) конфіскації земельної ділянки;

4) примусового відчуження земельної ділянки за мотивами суспільної потреби;

5) примусового звернення стягнень на земельну ділянку за зобов'язаннями власника цієї земельної ділянки;

5-1) примусового звернення стягнень на право емфітевзису, суперфіцію за зобов'язаннями особи, яка використовує земельну ділянку в такому праві.

Порядок припинення права користування земельними ділянками передбачено главою 22 Земельного кодексу України. Відповідно до статті 144 Земельного кодексу України.

Зазначена стаття визначає, що у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор з контролю за використанням і охороною земель або державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища складає протокол про адміністративне правопорушення, накладає на особу, яка допустила правопорушення, адміністративне стягнення та видає цій особі припис про його усунення в 30-денний термін.

У разі якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного терміну розпорядження державного інспектора про припинення правопорушення, державний інспектор з контролю за використанням і охороною земель або державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища накладає на таку особу адміністративне стягнення відповідно до закону і повторно видає припис про припинення правопорушення та усунення його наслідків у 30-денний термін.

У разі неусунення наслідків порушення земельного законодавства у 30-денний строк орган державного контролю за використанням і охороною земель або орган державного контролю за охороною навколишнього природного середовища звертається до суду з позовом про розірвання договору оренди, емфітевзису, суперфіції земельної ділянки або договору про встановлення земельного сервітуту; припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Отже, згідно із змістом норм Земельного кодексу України, право приймати рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою виникає в органів державної влади і місцевого самоврядування лише у разі добровільної відмови землекористувача від постійного користування земельною ділянкою.

У всіх інших випадках, передбачених законом, припинення права постійного користування земельною ділянкою можливе лише після рішення суду, яке має набути чинності.

Органи місцевого самоврядування наділені лише правами, наданими законом позивачеві, у тому числі звертатися до суду з позовом, у судовому порядку підтримувати позовні вимоги, надавати докази в обґрунтування заявлених позовних вимог щодо припинення права релігійної організації на постійне користування земельною ділянкою та здійснювати інші дії у межах своєї компетенції у встановленому законом порядку і строки.

Ухвалюючи рішення про припинення права релігійної організації на постійне користування земельною ділянкою самовільно без згоди релігійної організації, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування перевищують свої повноваження і грубо порушують права землекористувача на право постійного користування земельною ділянкою.

Щодо зведених на земельній ділянці культових будівель і споруд додатково звертаємо особливу увагу на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, згідно з якою суб'єкт права постійного користування земельною ділянкою набуває права власності на побудовані на такій земельній ділянці об'єкти нерухомого майна.

Отже, виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, право власності набуває той, хто має речове право на землю.

Велика Палата Верховного Суду вкотре нагадує, що у разі незаконного заволодіння майном власника іншою особою належним способом захисту є віндикаційний позов (стаття 387 ЦК). Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Зазначаємо, що будь-які протиправні дії посадових осіб щодо релігійних громад неприпустимі на шляху нашої держави до європейських принципів і євроінтеграції, тим більше під час воєнного стану.

Конституція України (стаття 19) зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Юридичний відділ Української Православної Церкви закликав усі органи державної влади та їх посадових осіб, задіяних у виконанні Закону, не створювати перешкод у діяльності релігійних організацій Української Православної Церкви, а діяти у суворій відповідності до вимог Закону та інших актів чинного українського законодавства, не забуваючи про вимоги розумності, справедливості та терпимості.

Раніше СПЖ писала, що Кам'янець-Подільська міськрада відібрала в УПЦ 20 ділянок під храмами.

4 квітня Хмельницька міська рада позбавила УПЦ прав на земельні ділянки, на яких збудовано храми, Іоанно-Предтеченський монастир та єпархіальне управління.