Минуло 54 роки архієрейської хіротонії митрополита Володимира (Сабодана)
«Його служіння виділяло світло Христової любові, і це світло всіх зігрівало», – таким запам'ятався митрополит Володимир (Сабодан), 22 роки будучи Предстоятелем УПЦ.
9 липня 2020 року виповнилося 54 роки з дня архієрейської хіротонії покійного Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Володимира (Сабодана).
Архіпастирі УПЦ, багатьох з яких висвячував сам Предстоятель, з теплом згадують про його пастирську турботу, батьківські настанови і незвичайну мудрість.
«Я ніколи не сумнівався в святості життя цієї людини», – каже настоятель Свято-Успенської Києво-Печерської лаври митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел.
«Життя Блаженнішого Владики – це віддання всього себе людям і Богу», – згадує митрополит Сарненський і Поліський Анатолій.
«Він ніколи не шкодував себе, до останнього говорив: "Поки мене будуть носити ноги, буду ходити, їздити і служити!". Але навіть коли вже і ноги не носили, митрополит Володимир пересувався на інвалідному візку куди тільки міг. "У Бога немає мертвих, у Бога всі живі". Ці слова часто повторював Блаженніший Володимир. Віруючі люди і донині зберігають молитовну пам'ять про Митрополита, про що свідчать безперервні відвідування його могили в Лаврі. Ми молимося за упокій його душі в оселях праведних, і знаємо, що він на небесах молиться за нас. І у відповідь на ці молитви Господь Своїм Божественним Промислом веде кожного по життю уготованому вище шляхами», – написав у своєму телеграм-каналі в річницю архієрейської хіротонії митрополита Володимира глава Представництва УПЦ при європейських міжнародних організаціях єпископ Баришівський Віктор (Коцаба).
Намісник Почаївської лаври митрополит Почаївський Володимир так розповідає про покійного Предстоятеля: «В кожній людині Блаженніший Владика бачив образ і подобу Божу. І звертав увагу тільки на хороше, бо добро завжди породжує добро. Буваючи в Почаївській лаврі, він кожен раз, проходячи по портретній галереї намісників і священноархімандритів монастиря, вдивлявся в їхні обличчя, ніби про щось питав і вслухався у відповідь. Це воістину поетична, незвичайна душа молитовника за нас усіх, за ввірену йому паству і за нашу Церкву».
«Його служіння виділяло світло Христової любові, і це світло всіх зігрівало», – таким запам'ятався Предстоятель ігумені Серафимі (Шевчик), настоятельці Архангело-Михайлівського жіночого монастиря м.Одеси.
23 червня 1966 митрополит Володимир став єпископом Звенигородським, вікарієм Московської єпархії з дорученням виконувати обов'язки представника РПЦ на Всесвітній раді Церков. Хіротонію на єпископа очолив митрополит Крутицький і Коломенський Пимен (Ізвеков), згодом Патріарх Московський і всієї Русі. Таїнство хіротонії відбулося 9 липня 1966 року в Успенському соборі Троїце-Сергієвої лаври.
Як повідомляла СПЖ, раніше ієрарх УПЦ розповів про пророчі слова митрополита Володимира (Сабодана).
