Намісник Голосіївського монастиря розповів, як відновлювалася обитель
27 років тому, в день пам'яті великомученика Іоанна Сочавського 15 червня 1993 р була звершена перша після десятиліть запустіння Літургія в Голосієво.
15 червня 2020 року намісник чоловічого монастиря УПЦ Покровської Голосіївської пустині єпископ Ворзельський Ісаакій (Андроник), вікарій Київської Митрополії, розповів про те, як відновлювалася обитель в інтерв'ю ресурсу «Фома в Україні».
Говорячи про те, як він, будучи насельником Києво-Печерської лаври, опинився в Голосієво, намісник зазначив: «У 1989 році, після святкування Пасхи, ми з братією прийшли на могилу преподобного Олексія. Від колишньої обителі, по суті, нічого не залишилося. Стіни будинку митрополитів, чернечий корпус ще дореволюційний, кладовище. Тоді я в перший раз познайомився з Голосієво, не припускаючи ще, що колись тут стану намісником і моє життя буде тісно пов'язане з цим святим місцем».
За його словами, спочатку був заснований лаврський скит: «Намісник благословив: "Будеш начальником стародавнього лаврського скиту". Через кілька днів приїхали, він показав мені місце. Далі можна було б сказати: "Я прийшов, і тут, як побачили це і те, я почав...". Але насправді тоді було тільки одне: "Господи, помилуй!". Навіть не "Господи, допоможи", а "Господи, помилуй!"».
Єпископ Ісаакій каже, що його вразили в цьому місці «ліс, тиша, спокій»: «Тоді, в перший раз, і коли трохи пізніше став тут скитоначальником, і до сьогоднішнього дня, я можу сказати, що на цьому місці явно відчувається Божого благодать. Як говорив преподобний Парфеній Київський: "Дух преподобних отців Печерських мешкає тут". Незважаючи на те, що зовні тут були руїни, внутрішнє багатство обителі залишилося, його не зруйнували. Зруйнували стіни, а дух не вбили. Завдяки молитвам тих преподобних, святителів, подвижників, які тут трудилися, жили, молилися, монастир відроджується».
«Коли мене призначили, я сам з собою уклав договір: на що благословили, що зможеш, – те і роби. А що я можу робити? Мріяти? Як відомо, мрії – оманливі. Коли людина мріє, може хоч романи писати і цілі книжки про те, що буде й до чого. А на ділі, на практиці далеко не все виходить. Мріями ситий не будеш. Розуміючи це, я твердо вирішив: що зможу – те і буду робити», – додав він.
«Початком духовного життя обителі стало перше богослужіння. Воно було свершено 15 червня, в день пам'яті великомученика Іоанна Сочавського. На перших недільних службах з нами молилося 5-7 чоловік. Але, якщо врахувати, що тоді і транспорту не було, і практично нікому не було відомо це місце, то і це немало! Потім вже потроху громада почала збиратися...», – сказав ієрарх.
15 червня 1993 року в день пам'яті великомученика Іоанна Сочавського була здійснена перша Божественна літургія на місці зруйнованої Голосіївської пустелі. З цього моменту почалося відродження старовинної чернечої обителі.
Як повідомляла СПЖ, 16 травня Голосіївський монастир відкрили для паломників після пандемії.
