Ієрарх УПЦ: Головний подвиг великомученика Георгія – це подвиг його віри
Митрополит Бориспільський і Броварський Антоній (Паканич) вважає, що найголовніший подвиг святого великомученика Георгія – це перш за все подвиг його віри.
6 травня 2020 року, в день святкування пам'яті великомученика Георгія Побідоносця, керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній (Паканич) розповів про найзначиміший подвиг святого Георгія, про шанування святого мусульманами Африки і Близького Сходу, і зазначив, що віра допомагає стати хоробрим і мужнім, повідомляє «Православная жизнь».
«Найголовніший подвиг святого великомученика Георгія – це перш за все подвиг його віри. Будучи високопоставленою на той час людиною (імператор Діоклетіан зробив його навіть комитом, тобто одним з головних воєначальників імперії), Георгій не побоявся зізнатися в тому, що він – християнин. Святий знехтував благами цього світу, ставлячи понад усе єдине вічне благо – життя в Бозі, і тому твердо ступив на шлях мученика. Святий мученик за Христа добре пам'ятав слова, сказані Його Божественним Учителем: «Хто буде намагатися спасти свою душу, той погубить її; а хто погубить її, той оживить її» (Лк. 17:31). Саме тому, згадуючи пам'ять святих мучеників, ми прославляємо головним чином їх рішучість і готовність навіть до самопожертви заради любові до Бога», – сказав архієрей.
За його словами, пам'ять святого великомученика Георгія почала святкуватися християнами з часів раннього християнства: «У Римській імперії (спочатку в Сирії, а згодом і на всьому Сході) храми, присвячені цьому подвижнику віри, почали з'являтися ще в IV столітті, і це при тому, що сам Георгій постраждав в 303 або 304 році. Про це ж говорить і той факт, що житія великомученика, а також перші його зображення також датуються досить раннім часом – V століттям».
«Переважно святий Георгій Побідоносець, будучи при житті воєначальником, вважається покровителем воїнів. Крім того, в Греції, а згодом – і в Сербії, Болгарії та на Русі святого почали шанувати як покровителя хліборобів і скотарів, що пов'язано, перш за все, із самим ім'ям святого – Георгій (від грецького «землероб»). В Грузинській Церкві (європейська назва Грузії Georgia, між іншим, походить від імені святого Георгія Побідоносця, чия пам'ять особливо шанується в тих краях) традиційно святий Георгій вважається покровителем мисливців. Крім того, досить цікавий і той факт, що Георгій, будучи християнським святим, особливо шанується мусульманами Африки і Близького Сходу.
Але в той же час ми завжди повинні пам'ятати, що святий Георгій – це тільки угодник Божий, і ми повинні звертатися до нього з молитвою не як до джерела благ, які ми просимо, а лише як до одного з численного сонму прохачів за нас перед єдиним Подателем всіх благ – Богом», – розповів ієрарх.
Говорячи про місце поховання святого великомученика Георгія Побідоносця, він зазначив: «Згідно з переказами, тіло великомученика Георгія було поховано в Лідді (нині – місто Лод в Ізраїлі) і над його гробницею був влаштований храм. Однак частинки мощей святого великомученика знаходяться в різних містах. Так, наприклад, відомо, що на Афоні, в монастирі Ксенофонт, зберігається десниця святого, яка поміщена в спеціально влаштовану для неї срібну раку-ковчег».
Митрополит Антоній дав пораду, як навчитися бути хоробрим, мужнім: «Святий великомученик Георгій Побідоносець – це справжній приклад мужності для багатьох поколінь. Але ми повинні пам'ятати про джерело подібного мужності. Святий був хоробрий і мужній не сам по собі, але в силу своєї віри в Христа. Адже тільки віра в Бога і ніщо інше дає людині сили йти проти течії, дає можливість не загрузнути в багні мирського життя, хоч при цьому останнє навіть і може бути виправдано людиною як бажання «бути як всі». Святість – це як раз і є ознака «особливості», «відокремленості», тому що і саме слово «святий» спочатку перекладається з староєврейського як «відокремлений». Святий – це той, хто не пливе за течією, але намагається протистояти пристрастям і захопленням світу цього. А тому, щоб стати хоробрим, потрібно мати прагнення до святості, адже тільки воно може налаштувати душу людини таким чином, що в її серці буде жити тільки один страх – страх опинитися негідним любові Божої».
Як повідомляла СПЖ, раніше митрополит Антоній (Паканич) заявив, що християнство – доля сильних і хоробрих людей, і смиренність є цінним в очах Бога і є Його даром, даним людині за мужнє серце.
