Клірик УПЦ розповів про «Красну гірку» і про те, як допомогти покійним
На Радоницю нашим померлим близьким дуже потрібна наша молитва, а не веселощі або бенкет, тим більше – на кладовищі, зазначив протоієрей Микола Марковський.
Напередодні Радониці – дня особливого поминання покійних, клірик Горлівської єпархії УПЦ, настоятель Покровського храму в смт. Зайцево Бахмутського району Донецької області протоієрей Микола Марковський відповів на запитання про те, як правильно здійснювати поминання померлих близьких, що може полегшити їм посмертну долю, чи залежить спасіння від того, як поховали тіло та інші. Бесіда зі священнослужителем опублікована на сайті Горлівської і Слов'янської єпархії УПЦ.
В першу чергу священнослужитель заспокоїв тих, хто переживає через особливості похорону в умовах епідемії коронавірусу.
«З святоотцівських переказів ми знаємо, що багато праведників умирали в пустелі, багатьох мучеників терзали звірі, їхні тіла кидали до річки, і ніхто їх не ховав у новому одязі, прикрашених трунах і не ставив пам'ятники на могилах. Це не стало перешкодою для того, щоб вони увійшли в Царство Боже, – пояснив він. – <...> Ліквідаторів аварії на ЧАЕС ховали в запаяних цинкових трунах, тому що їхні тіла випромінювали велику дозу радіації. Це теж ніяк не вплинуло на їх посмертну долю. <...> Сьогодні, коли в світі вибухнула епідемія коронавірусної інфекції, померлих від зараження теж ховають у мішках і закритих трунах. Це ніяка не трагедія для їхніх душ».
За його словами, не впливає на посмертну долю і час смерті – «всі ці моменти більше хвилюють живих людей, які бажають пом'янути померлого». А от класти в могили ікони, свічки, окуляри, будь-які інші предмети – «в цьому ніякого сенсу немає. Вірити, що покійний користується якимись вкладеними в труну речами і йому там щось з цього згодиться – язичництво».
«Душа людини вже залишила тіло і пішла на суд Божий. Найголовніше тепер – це наша молитва. Неважливо, де вона відбувається: прямо над могилою або в храмі, далеко від місця поховання. Спосіб поховання – всього лише традиції. На загробну долю людини це не впливає», – пояснив отець Микола.
Також він розповів, чому на Великдень не служать панахиди: «Лише на дев'ятий день після Великодня ми приходимо на кладовища. Чому ми не робимо цього раніше, до Радониці? У давнину святкування Воскресіння Христового тривало вісім днів. Великдень – не час для смутку: Христос воскрес! На дев'ятий день вже дозволялося віддаватися скорботі про померлих – здійснювати панахиди і приходити на кладовища. Однак поминання покійних за літургією вчиняється всі дні Святої Пасхи. Приходячи на кладовища відразу, як тільки це благословляється Церквою, ми показуємо, що наші померлі близькі для нас важливі».
Найчастіше, бажаючи пом'янути покійних на Радоницю, люди беруть із собою кошики їжі, спиртні напої і влаштовують бенкети на могилах, але, підкреслив отець Микола, традиції їсти на могилах ніколи не було: «Здавна з собою на цвинтар брали великодні паски та крашанки для того, щоб роздати убогим і попросити їхніх молитов про померлого. Після приходу радянської влади ця традиція була забута. В пам'яті людей, що втратили віру і поняття молитви, залишилися лише зовнішні атрибути – похід на кладовище з їжею... Проте бенкет на могилі і тим більше розпивання горілки на кладовищі – це блюзнірство. Гріх лити горілку в могилу. Гріх вставляти в неї цигарку. Ще більше блюзнірство – закопувати в землю святиню: великодні паски та крашанки. Це не народні звичаї, це наруга над вірою і пам'яттю про померлого. Покійний не може їсти і пити. Він не з'їдає невідомим чином принесену йому їжу. Думати так – язичництво».
«Не влаштовуйте бенкетів і пияцтва на кістках! Не треба ображати пам'ять померлих. Не беріть гріха на душу. Через таке блюзнірство я на Радоницю не ходжу служити панахиди на могилах: уявіть, звершується молитва, а поруч на сусідній могилі йде пиятика...<...> На кладовищах я завжди служу спільну панахиду. На неї приходять ті, хто дійсно хоче помолитися за своїх померлих близьких. Якщо ви хочете пом'янути покійного, помоліться про нього, роздайте великодні частування бідним людям чи дітям, і попросіть їх теж помолитися», – закликав священнослужитель.
Отець Миколай також пояснив, що для поминання необов'язково йти на могилу, тим більше, що в цьому році через епідемію коронавірусу лікарі рекомендують утриматися від відвідування кладовищ. За його словами, краще передати записку про упокій близького у храм, де за нього помоляться, виймуть частинку з просфори і омиють її Кров'ю Христовою: «Це поминання – незрівнянно важливіше вашої приватної молитви на могилі. Якщо ви через карантин не можете залишати будинок, неважко по телефону або через інтернет замовити панахиду, і в храмах молитимуться про ваших рідних. Найголовніша молитва відбувається не на кладовищі, а в храмі».
«Не журіться, що у вас не вийшло прибрати на могилі. Є категорії земні, а є небесні. Якщо є рекомендація від медиків, краще не треба їхати на кладовище. Помоліться вдома, прийдіть на молитву в храм. У цьому році на Радоницю я теж не йду на цвинтар служити панахиди: як медик за першою освітою я розумію, що є реальна небезпека підхопити вірус там, де масово зберуться люди. Молитви про покійних будуть підноситися в храмі. Після Божественної літургії щогодини ми будемо служити панахиди. І в цьому році, і до карантину, в усі минулі роки я говорив прихожанам про те, що молитва в храмі – найважливіша», – зазначив клірик УПЦ.
Також священнослужитель закликав не змішувати великодні і світські традиції, асоціюючи Радоницю з поганським святом «Красної гірки».
«Язичництво дуже сильно вкорінене в свідомості народу. Наприклад, перед настанням Великодня всі дзвонять дізнатися, коли будуть освячувати паски і яйця, але ніхто не запитає, у скільки починається богослужіння, що потрібно зробити, щоб причаститися за ним... Людям це не потрібно. Мені, як священику, стає сумно від того, що люди не радіють за Воскреслого Христа, не приходять у храми, де звучать дивні співи, а шукають якихось зовнішніх обрядів... Виходить, що народні традиції заступають сам сенс цих днів, зміст Христового Воскресіння. Не потрібно відроджувати ці язичницькі традиції, влаштовувати сватання або весілля на Радоницю. Після особливих днів у році, які ми присвячуємо Христу, настає день поминання померлих. Ми згадуємо наших померлих близьких, друзів. Які ж тут можуть бути веселощі? Їх потрібно перенести на інший день. Немає нічого поганого в тому, щоб після поминальної молитви вийти на природу або зібратися за спільним столом разом із родиною. Але пам'ятайте, що в цей день нашим померлим близьким дуже потрібна наша молитва, а не веселощі або бенкет. Проведіть Радоницю в молитві і добрих справах в пам'ять про померлих – це найголовніше, що може їм допомогти», – підкреслив протоієрей Микола Марковський.
Як повідомляла СПЖ, на Радоницю біля кладовищ чергуватимуть посилені патрулі поліції.
