Впустіть Господа в своє серце без зайвих слів, – клірик УПЦ
Протоієрей Олександр Клименко вважає, що верба, яку ми в свято Входу Господнього в Єрусалим тримаємо в руках, символізує прихід Господа в наше життя.
11 квітня 2020 року в рамках проекту «Великий піст: крок за кроком з отцем Олександром Клименком» клірик Бориспільської єпархії УПЦ протоієрей Олександр Клименко розповів про значення свята Входу Господнього в Єрусалим і символи Вербної неділі, повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.
Священнослужитель задається питанням, чи не втратили ми за гілками верби, які цього дня традиційно освячують у храмах, розуміння цього свята Входу Господнього в Єрусалим, і що воно означає для нас: «Я знаю, що переважна більшість жителів мого міста, і того села, де я служу, принесуть сьогодні додому вербу. Хтось, можливо, попросить, щоб йому передали цю вербу з церкви, бо церква прийти не зможе за певних умов, у яких ми опинилися. Але чи пам'ятають вони, що таке ця гілочка, що вона символізує, відлунням яких подій вона є, на які роздуми вона повинна нас наштовхнути?».
О. Олександр пояснює: «Вхід Господній у Єрусалим – це дійсно дуже драматична подія. Найдраматичніше те, що ця верба, яку ми сьогодні будемо тримати в своїх руках вдома або в храмах, символізує прихід Господній в наше життя. Входження Його як Месії, входження Його як Царя, входження Його як смиренного Владики, який входить не на коні, а на ослі, і ми зустрічаємо Його як піддані, які готові йому служити. І ця верба, яку кожен з нас тримає цілий рік вдома, а потім спалить перед тим, як отримати нову, символізує наш послух, нашу готовність йти за Христом, нашу готовність пройти за Ним до Його розп'яття, не кричали "Розіпни!"».
«Господь йде страждати, знаючи про це. Він ввійде в Єрусалим, він буде плакати про нього, тому що тих, хто зараз кричать Йому "Осанна!" Він уже бачить тими, хто кричить "Розіпни!". Він бачить майбутню долю Єрусалиму, він бачить, як він буде пограбований, як він буде поневолений, і як тисячі й тисячі людей будуть вбиті у цьому місті. Він дивиться на місто і проливає сльозу, як нещодавно проливав на могилі померлого Лазаря, свого друга, і ця сльоза містить у собі також переживання майбутньої Гефсиманії – Гефсиманії, яка повинна відбутися в Його житті. Ця Гефсиманія відбудеться, і Він буде розп'ятий за нас з вами. Але перед цим Він, проте, продовжує допомагати тим, хто цього потребує. В Єрусалимі Він зцілить кульгавих і сліпих – і цим ще раз підтвердить Свою славу Чудотворця, яка ще більше зросла після воскресіння Лазаря. Він розгнівить і налаштує проти себе старійшин і священиків ізраїльського народу, вигнавши незаконних торговців і мінял із Храму, які ганьбили Храм такими речами. Все це Він зробить, знаючи, що буде після цього. Але все одно він іде», – нагадує священик.
«Ось що таке гілка верби, – додає він, – ось що таке маленька гілочка, яка з цього дня буде лежати у вас вдома – це постійне нагадування нам про те, що Господь Бог зробив для нас».
«Минуло майже дві тисячі років з тих подій, і ми з вами починаємо потроху забувати, а що ж таке цей день. Я хотів би, щоб ви згадали в цей день, на що саме йшов Господь, коли входив у переповнене місто – йшов Він, пам'ятаючи про нас, Він йшов, знаючи, а скільки радості тепер житиме в наших серцях тому, що Він увійде в місто Його смерті, в місто Його страти, в місто Його зневаги. Все це Він пережив, тому що Він – наш Господь, бо Він – Той, Хто прийшов постраждати за кожного з нас», – сказав священик.
Він закликав у цей день згадати Біблійні рядки, «які повернуть нас на майже дві тисячі років тому, почитаємо про Господа, заглянемо трохи назад і трохи вперед, ми прочитаємо молитви, ми станемо перед Богом на коліна, ми спробуємо всередині власного серця зустріти Його, як належить. Не будемо кричати Йому зайвих слів, принесемо Йому своє покаяння і свої сльози, принесемо Йому своє вдячне серце за все те, що Він для нас зробив. Нехай Господь Бог у ці дні "в'їде" в серце кожного з нас, а ми з радістю приймемо Його присутність!».
Як повідомляла СПЖ, раніше протоієрей Олександр Клименко розповів про одну з двох найбільших субот у богослужбовому календарі Православної Церкви – Лазареву суботу.
